Тут відбував покарання фізик за захоплення острова: де розташована найменша в'язниця у світі

Мовиться про в'язницю на острові Сарк, який входить до складу архіпелагу Ченнел-Айлендс. Ця унікальна будівля працює досі та продовжує бути тут єдиною в'язницею, повідомляє Книга рекордів Гіннеса.

Що відомо про в'язницю Сарка?

Розташована вона в центрі острова, прямо поряд з туристичним центром. Однак, попри масивні зелені двері та кам'яні стіни, у будівлі XIX століття (збудована у 1856 році) безумовно немає загрозливої аури, яка притаманна більшості центрів тримання під вартою.

Ця невелика в'язниця з бочкоподібним дахом має довгий вузький коридор, що простягається вздовж будівлі. Тут є дві камери: перша розміром приблизно 1,8 на 2,4 метра та менша – розміром 1,8 на 1,8 метра. У цих приміщеннях немає вікон, і вони зовсім не пристосовані для тривалого ув'язнення. Камери настільки крихітні, що в них ледь вистачає місця для ліжка та лавки.

Попри свій скромний вигляд, ця найменша в'язниця повністю функціонує. Однак насправді камери заповнюються вкрай рідко. Річ у тім, що це не місце, де небезпечні злочинці проводять місяці за ґратами. В'язницю на острові Сарк використовують здебільшого для нічного утримання під вартою, а не для фактичного ув'язнення, оскільки серйозні злочини розглядають на острові Гернсі. Зазвичай ці дві кімнати слугують тимчасовим місцем тримання, де п'яниці (місцеві жителі, туристи або сезонні працівники) можуть протверезіти перед тим, як повернутися додому.

Який вигляд має в'язниця на острові Сарк: дивіться відео

Порядок на острові забезпечують невелика команда місцевих поліцейських – констебль (старший офіцер) і Вінтеньєр, також відомий як помічник констебля. Останнього обирають щорічно – коли з'являється новий, то колишній Вінтеньєр отримує підвищення та стає новим констеблем. Постійний заступник констебля допомагає у повсякденній роботі та займається паперовою роботою.

Ким були перші ув'язнені на острові?

Першу в'язницю на острові Сарк збудували у 1588 році поблизу церкви. Хоча більшість злочинців засуджували до ганьби на п'яльці, де їх публічно висміювали та судили члени громади, деякі нещасні порушники закону все ж потрапляли до в'язниці терміном до двох днів.

Наказ про будівництво кращої та більшої в'язниці був виданий на початку 1830-х років, але через брак коштів будівництво завершили лише у 1856 році. За наявними даними, однією з найперших відомих ув'язнених була служниця. Бідна дівчина, яка боялася темряви, провела три дні в камері без вікон за те, що вкрала хустку у своєї господині.

Знаючи, що вона не намагатиметься втекти, жителі острова не залишали її наодинці. Їй дозволили поставити стілець у відкритих дверях, де місцеві жінки сиділи біля в'язниці, складаючи їй компанію. Вони залишалися з дівчиною, в'язали та розмовляли, поки нещасна служниця не відбула своє покарання та зрештою не вийшла на свободу.

Ще одним – і, мабуть, найвідомішим – ув'язненим на острові Сарк був Андре Ґард: французький фізик-ядерник, який у 1990 році прославився як один з найбільших злочинців Сарка. Можливо, він був останньою людиною, яка порушила тутешній спокій. Переконаний, що він є законним сеньйором Сарка, Ґард спробував самотужки завоювати острів.

Напередодні вторгнення француз поплив на веслах до острова, щоб виконати першу фазу операції. Там він розклеїв плакати з докладним описом свого плану. Вони містили важливу інформацію, таку як час і місце нападу, а також те, як він планував відновити своє (самопроголошене) правління. Це рішення не пішло йому на користь. Дізнавшись про загрозу, констебль і його підлеглі мали все необхідне для підготовки контратаки.

Наступного дня Ґард, як і обіцяв, здійснив атаку: сам, озброєний напівавтоматичною гвинтівкою. Однак острів був готовим до його приїзду. Місцевий офіцер підійшов до Ґарда, коли той чекав на лавці, та похвалив його зброю. Це змусило чоловіка втратити пильність, і коли він показав гвинтівку – констебль одразу ж ударив його в ніс і відтягнув до в'язниці.

Однак наступного року колишній фізик-ядерник повторив той самий трюк. На його нещастя, чоловіка впізнали ще до того, як він встиг ступити на острів. Самопроголошеного сеньйора заарештували та передали французькому уряду. Це поклало безцеремонний кінець його амбітному, але погано реалізованому плану захоплення острова. Сьогодні зброя Гарда виставлена в музеї Сарка.

У 2013 році вийшла короткометражка про Андре Ґарда: кадр з фільму / Фото взято з фейсбуку The Man Who Tried To Steal An Island

Не лише в'язницею: чим ще цікавий острів Сарк?

Це мальовничий рай, який начебто існує поза часом і не торкнутий сучасним хаосом. Дістатися сюди можна лише човном. На Сарку проживає близько 600 осіб і це одне з найменших поселень на архіпелазі. На острові заборонені автомобілі, тут немає вуличних ліхтарів і мало туристів. Єдиним дозволеним транспортом є трактори, велосипеди та кінні екіпажі. Через таку особливість на острові фактично немає порушень правил дорожнього руху – лише деколи констебль зупиняє п'яних фермерів, які в такому стані керують тракторами.

Завдяки відсутності штучного освітлення нічне небо на острові настільки приголомшливе, що у 2011 році Сарк оголосили першою у Європі "Спільнотою темного неба". Це означає, що небо "достатньо чисте від світлового забруднення, тому можна спостерігати за астрономічними об'єктами неозброєним оком". У 2015 році офіційно відкрилася обсерваторія Сарка.

Система управління острова є доволі цікавою. Як самокерована британська колонія та частина байлівіка Гернсі Сарк зберігає певну автономію. Острів має власний парламент, власну конституцію та унікальний набір правил, заснованих на нормандському праві.

У 2008 році у Сарку вперше в історії відбулися загальні вибори. У них взяли участь декілька кандидатів, які претендували на 28 місць у парламенті, або Chief Pleas. До цього островом керував феодал, сеньйор (лорд маєтку), титул якого сягає епохи Єлизавети I. Першим сеньйором Сарка був Геллієр де Картере. Його призначила Єлизавета I у 1563 році. Щоправда, протягом останніх чотирьох століть островом керували три дами Сарка.

Дивіться відео про острів Сарк

Де у центрі Львова розташована в'язниця, в якій сидів Франко?

Мовиться про сумнозвісну львівську в'язницю Бригідки. Вона розташована у самому серці Львова, на парному боці колишньої Казимирівської (сьогодні це вулиця Городоцька).

Її історія починається ще із XVII століття, коли тут стояв монастир ордену Бригідок. Монастирі цього ордену завжди відрізнялися суворим режимом і міцною архітектурою. Тому не дивно, що австрійська влада, яка панувала на території Галичини, вирішила перетворити львівський монастир на карний дім. Цікаво, що подібні "бригідки" були не лише у Львові, а й у Дрогобичі та Луцьку, адже монастирі цього ордену часто ставали в'язницями.

Бригідки стали місцем покарання не лише кримінальних, а й політичних в'язнів. Серед них у 1889 році опинився Іван Франко. Його тоді заарештували за підозрою у співпраці зі "шпигунами" з Росії. Письменник провів у тюрмі кілька місяців і написав під враженням цього поетичний цикл "Тюремні сонети".

У XX столітті історія в'язниці була ще більш драматичною. Тут відбували покарання боївкарі ОУН, а у 1939 році Бригідки перетворили на в'язницю номер 4 НКВС. Під час німецько-радянської війни відбувалися масові розстріли ув'язнених.

Докладніше про Бригідки – в'язницю у самому центрі Львова– читайте в матеріалі 24 Каналу.