Отставка ради России: почему президент Болгарии уходит с поста и какие последствия это будет иметь

"Завтра я подам у відставку з посади президента… Перед нами – битва за майбутнє батьківщини", – таку ефектну заяву зробив цього тижня президент Болгарії Румен Радев.

Не допрацювавши рівно рік до кінця своєї другої каденції, президент Болгарії не лише заявив про відставку, а й відверто натякнув про плани перейти до парламентської діяльності.

Така заява є особливо важливою в контексті проведення у Болгарії дострокових парламентських виборів.

Очікується, що Радев встигне створити та виставити на ці вибори власну політичну силу, розраховуючи "відкусити" чималий шмат втомленого від постійних виборів та відсутності змін електорату.

На посаді президента Румен Радев показав себе як проросійський політик, який ставив під сумнів територіальну цілісність України та блокував передачу їй військової техніки.

Його участь у парламентських виборах подекуди характеризують як зміну "фронтмена" у болгарському таборі "друзів Путіна".

На зміну лідеру партії "Відродження" Костадину Костадинову, який вважається парією для практично всіх інших політиків, може прийти більш популярний та політично гнучкий Радев.

І ключове питання полягає в тому, чи готові до такого сценарію проєвропейські сили Болгарії.

Останнє звернення президента.

Рішення Румена Радева складно назвати неочікуваним.

Радше навпаки.

Участь у парламентських виборах нової політичної сили, створеної під чинного президента, розглядалася експертами вже декілька років – протягом усієї політичної кризи в країні.

Причиною цього є рівень суспільної довіри до президента, який тривалий час тримався вище, аніж у більшості парламентарів.

Однак щоразу така хвиля експертних обговорень закінчувалась нічим.

Ситуація кардинально змінилася на початку 2026 року.

19 січня, символічно – у дату складання ним другої президентської присяги, Радев востаннє звернувся до держави як президент, заявляючи про наміри подати у відставку та передати контроль над посадою віцепрезидентці Іліяні Йотовій.

Промова Радева містила критику чинної моделі управління, діяльності парламенту та урядів починаючи з 2020 року; він звернув увагу на зубожіння населення, глибоку кризу корупції та втрату довіри громадян до влади.

"Сьогоднішній політичний клас зрадив надії болгарського народу в компромісах з олігархатом.

Дві третини більше не голосують, нам потрібен новий суспільний договір.

Наша демократія не виживе, якщо ми залишимо її корумпованим особам, пристосуванцям та екстремістам", – заявив Радев.

А завершилося президентське звернення закликом до боротьби за майбутнє Болгарії, з явним підтекстом, що Радев планує до цієї боротьби доєднатися напряму.

23 січня питання відставки Радева має розглянути Конституційний суд.

Зважаючи на те, що судді розглядають лише один аспект – наявність чи відсутність примусу президента піти у відставку, скоріш за все, це питання буде погоджене без проблем.

І тоді президент (вже колишній) зможе офіційно оголосити про похід у парламент.

Втім, реакція на відставку інших політичних сил демонструє, що всі вже готуються до такого сценарію.

У частині політичних сил, зокрема у Болгарській соціалістичній партії, привітали президента.

Інші, як-от найбільша партія парламенту ГЕРБ, лаконічно заявили, що не бояться конкуренції з ним.

Натомість очільник відверто проросійської партії "Відродження" Костадин Костадинов у зухвалій манері викликав Радева на дебати, плануючи "поставити йому запитання, від яких він не зможе сховатись, як раніше".

Примітною є реакція опозиційної євроатлантичної коаліції "Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія" (ПП-ДБ), де практично одразу заявили про фундаментальну ідеологічну несумісність між ними та президентом, у тому числі через проросійську позицію Радева щодо російсько-української війни.

Старе-нове обличчя.

Румен Радев прийшов у велику болгарську політику з армії – до президентських виборів 2016 року він був командувачем військово-повітряних сил у чині генерал-майора.

Відсутність політичного (і насамперед відверто корупційного) шлейфу дозволила йому виграти вибори у 2016 році.

А імідж президента, який "бореться з політичною мафією", дала змогу зберігати високий рівень підтримки і без проблем виграти вибори 2021 року – у першому турі Радев отримав 49,4% голосів, зробивши другий тур формальністю.

При цьому на президентській посаді Радев тримався ближче до помірковано проросійської та антиєвропейської позиції.

Достатньо згадати його заяву 2023 року, де він звинуватив уряд у спробі "стерти" болгарську історичну пам'ять через "їхнє хибне переконання, що для того, щоб бути європейцями, ми повинні відкинути той факт, що ми болгари".

Або тогорічні спроби заблокувати входження Болгарії у зону євро.

Так само ще у 2017 році Радев, хоч і називав анексію Криму порушенням міжнародного права, проте одночасно – закликав зняти європейські санкції з РФ.

А після початку повномасштабного вторгнення Радев блокував передачу Україні військової техніки.

І навіть пообіцяв особисто забезпечити, що болгарські боєприпаси, продані третім сторонам, не передаватимуть Україні.

Також він неодноразово виступав проти прийняття України до НАТО, а на зустрічі у липні 2023 року з президентом України Володимиром Зеленським заявив, що конфлікт з РФ "не має військового вирішення", закликавши почати переговори з РФ.

І нарешті, Радев активно критикував знесення у болгарській столиці монумента радянській армії.

Такий бекграунд нинішнього президента Болгарії не залишає сумнівів, якого курсу буде дотримуватися його партія.

Навіть якщо формально він утримається від зовнішньополітичних заяв під час парламентської кампанії.

Як вважають, Радев може відмовитися від критики прозахідного курсу країни та членства в ЄС та НАТО і акцентувати увагу на боротьбі з корупцією.

Проте останнє президентське звернення Радева дозволяє припустити, що тема зовнішньої політики буде активно ним використовуватися.

Серед іншого, у зверненні президент заявив, що "заради свого політичного майбутнього деякі політики ставлять на карту мирне життя болгар в умовах небезпечної війни поблизу наших кордонів".

Схоже, що курс на "невтручання у війну" (тобто відмову від допомоги Україні) та підтримку миротворчих зусиль президента США Дональда Трампа стане ключовою складовою виборчої кампанії нової партії.

Таким чином, Радев має всі шанси схилити до себе голоси проросійського "Відродження", Болгарської соціалістичної партії, а також популістських сил "МЕЧ" та "Велич".

А разом із тим – залучити голоси тих болгар, які втратили довіру до політиків та ігнорували вибори.

Для цього Румен Радев може або використати існуючу політичну силу, або створити власну партію.

Враховуючи відсутність бодай однієї парламентської політичної партії без багажу скандалів, Радев, скоріш за все, схилятиметься до другого варіанта, з можливістю в майбутньому утворити коаліцію з ідеологічно близькими політичними силами.

Як аргумент на користь такого сценарію варто зазначити, що у своїй промові він критикував стару владу, намагаючись протиставити себе їй, і потенційна майбутня політична агітація може будуватися навколо ролі персони експрезидента-рятівника, який прийде та наведе лад у країні.

* * * * *.

Наразі 240 мандатів у Народних зборах Болгарії розділені між дев'ятьма різними партіями, що робить створення стійкої коаліції майже нереалістичним завданням.

Як очікується, партія Радева сприятиме перетягуванню голосів від популістичних сил, які ледве подолали 4-відсотковий виборчий бар’єр, тим самим допомагаючи стабілізувати та нормалізувати роботу інституції.

На "прицілі" партії "МЕЧ", "Велич", АПС, які ризикують не потрапити до 52-го скликання Народних зборів.

А також болгарські соціалісти, які переживають явно не найкращі часи.

Також Радев зможе розраховувати на неофіційну допомогу з боку президентського офісу, де залишається його команда на чолі з віцепрезиденткою Йотовою.

Усе це збільшує шанси його партії на високий результат на найближчих парламентських виборах.

Та чи буде цього достатньо, щоб сформувати проросійську коаліцію у майбутньому парламенті?.

Наразі такий сценарій видається малоймовірним.

Все-таки всі останні роки більшість болгарських виборців голосувала за прозахідні партії – нехай вони навіть і не могли створити стійкої коаліції.

Чи змінить ці настрої поява ще однієї проросійської партії, навіть на чолі з популярним президентом? Далеко не факт.

Проте новий політичний гравець у болгарському парламенті може істотно ускладнити створення прозахідної та проєвропейської коаліції.

І це саме по собі є чималою загрозою і для самої Болгарії, яка ніяк не може вийти з багаторічної політичної кризи, і для України, яка потребує допомоги Болгарії.

Автор: Володимир-Назарій Гавріш,.

експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма".