Знищують 88% росіян ще до бою: як підрозділ "Оріон" створив роботизовану кілзону під Куп'янськом

Під Куп’янськом український підрозділ "ОРІОН" за два місяці створив повністю роботизовану кілзону, яка фактично відібрала у ворога можливість підходити та закріплюватися на підступах. За даними підрозділу, система забезпечує знищення близько 88% противника ще до виходу на позиції – і свідчення полонених лише підтверджують: "йти можна куди завгодно – тільки не сюди". Цей проєкт уже змінив тактику поведінки противника на конкретному напрямку фронту й породжує питання про те, як далеко може зайти автоматизація війни.

"ОРІОН" – прикордонна комендатура швидкого реагування ДПСУ, бригади гвардії наступу "Помста", яка від 2014 року працювала на Луганщині, а навесні 2025 року прийшла на Куп’янський напрямок. Як пояснює офіцер Владислав Золотарьов, проблема полягала не в кількості людей чи техніки, а в самій можливості ворога рухатися й закріплюватися – і рішенням стала смуга суцільного контролю. Саме це прагнення усунути можливість руху і стало конструктивною основою для робосистеми, що працює безперервно й не дає противнику шансів на маневр.

Технічно кілзона поєднує повітряні та наземні безпілотні засоби: розвідувальні "Лелеки", Mavic, FPV-дрони та наземні роботизовані комплекси. Для техніки ефективний рубіж простягається на понад 20 – 25 кілометрів, для піхоти – близько одного кілометра; у типовому сценарії по одній цілі працюють до п’яти FPV-дронів, а інколи – і по дванадцять. Це не лише вражає ефективністю (88% успішних уражень), а й змінює саму логіку охорони кордону: замість багатогодинних патрулів один оператор з дроном діє як очі, аналітик і коректор вогню одночасно.

24 Канал поспілкувався з Владиславом Золотарьовим про те, як створювалася кілзона, які етичні й практичні виклики вона піднімає та що означає "війна роботів" для людей на передовій.

Цифри кілзони: як рахують ефективність у реальному часі?

Офіцер підрозділу "ОРІОН" Владислав Золотарьов пояснює, що всередині підрозділу є люди, які безперервно відстежують бойові епізоди та фіксують кожен контакт. Для оцінки результативності вони зводять дані про "накати" противника й підтверджені ураження, зокрема спираючись на інструменти ситуаційної обізнаності.

Логіка підрахунку, за його словами, зводиться до порівняння: скільки разів піхота противника дійшла до безпосереднього зіткнення, а скільки було зупинено "на підступах".

Владислав Золотарьов

офіцер "ОРІОНУ"

У підрозділі є відповідальні особи, що спостерігають за діями підрозділу 24/7 на полі бою: кожне ураження, кожен стик із противником – це інформація, яка зберігається та передається вище. Маючи інформацію про накати противника й маючи інформацію про знищення того ж противника (тут допомагає система "Дельта"), ми порівняли: скільки вогневих контактів піхота противника мала саме з нашою піхотою, а скільки було знищено ще на підступах. Наприклад: Є 10 групп противника, 9 з цих груп було знищено ще до їх підходу до наших позицій, одна змогла наприклад пройти але не закріпилась і була знищена піхотою і дронами – з цього виходить що з 100% особового складу противника (10 груп, приблизно від 4 до 8 осіб в одній групі), система кілзони вразила 90%. Але це приклад.

Бійці "ОРІОНУ" / Фото надане 24 Каналу "ОРІОНОМ"

Два місяці на систему: що було найважчим у запуску?

Золотарьов підкреслює: "вузькими місцями" виявилися низка компонентів – від організації до технологій. Старт змін він прив’язує до початку 2025 року та періоду ротації й відновлення після Часового Яру, коли підрозділ реформувався кадрово й функціонально. Ключовим каталізатором він називає появу командира, який підтримав розвиток і системні зміни. Далі – концентрація розпорошених фахівців, навчання, оновлення стандартів і нарощування матеріальної бази, частково за участі волонтерів, частково – коштом державного забезпечення.

Владислав Золотарьов

офіцер "ОРІОНУ"

Наш підрозділ реформувався не тільки кадрово. У нас змінився командир – людина, яка бачила сенс у розвитку і змінах. Ми зібрали всіх доєдина: зробили, грубо кажучи, свою роту БпЛА за рахунок того, що в нас, у принципі, було і хто в нас був. Далі – навчання, зміна стандартів, консультації з топовими бригадами; а технічну базу на початку року частково закривали волонтери, за що ми їм дуже вдячні. Це велика заслуга безпосередньо волонтерів. Держава на сьогоднішній день дуже гарно безпосередньо комплектує нас дронами, комплектує системами, пультами, розхідниками. Наприклад, навіть на 3D принтери. Тобто виготовлення якихось деталей і так далі робиться самотужки. Тобто ми не залежимо від когось.

Масштабування: чому в кожного своя кілзона?

На думку офіцера, універсальної кілзони не існує: кожен підрозділ налаштовує свою модель під власні задачі, ресурси й місцевість – а інколи такої системи немає взагалі. Водночас він наголошує, що критичною умовою є управлінська воля – командир, який дозволяє пробувати, помилятися й удосконалювати.

Окремо він підкреслює: результат – це не лише ураження, а й стан людей, їхня мотивація та побутові умови, які прямо впливають на ефективність.

Бійці "ОРІОНУ" / Фото надане "ОРІОНОМ"

Владислав Золотарьов

офіцер "ОРІОНУ"

У кожного підрозділу є своя кілзона. Вона налаштована під свої задачі, під свої ресурси, під свої умови. Ураження – це, безпосередньо, результат, але це не єдиний результат: результатом ще є мотивація хлопців. Це сказано не для того, щоб якось попіаритися: є проблеми, є "утикання", багато речей не йшли за планом, але ми адаптували процеси так, щоб вирішувати це максимально оперативно і реально.

Як адаптується противник і чому "страховка" лишається за піхотою?

Золотарьов описує противника як організовану систему, що вчиться й має ресурси. Серед помітних адаптацій він називає використання засобів маскування від нічного спостереження та гру на погодних умовах – туман, дощ, сніг ускладнюють розвідку й контроль.

Відповіддю, за його словами, стає багаторівнева "страховка", де технології не замінюють класичні компоненти – піхоту, розвідгрупи, групи зачистки й артилерію.

Владислав Золотарьов

офіцер "ОРІОНУ"

Противник – це вже система, той самий "Рубікон", елітний підрозділ БПЛА, роботу якого ми спостерігаємо на своєму безпосередньо напрямку. На жаль, це ефективний підрозділ. На жаль, для нас це ефективний підрозділ. Вони знають, що вони роблять, в них дуже велике фінансування. На нашому напрямку ми помітили, по-перше, використання маскхалатів саме від наших нічних дронів – тобто "протитермальні" плащі. Окрім цього, вони використовують "сиряк" використовують погану погоду: сніг, дощ, туман – це ускладнює розвідку і моніторинг. А в кожній системі є страховка: це піхота, групи зачистки, групи розвідки… Піхота й арта залишаються, бо які б технології не були, вони не можуть перекрити всі умови війни.

Психологія та управління: які зміни в моральному стані?

Офіцер говорить, що зміни позначилися на моральному стані позитивно – насамперед через відчуття, що фахівців на місцях слухають. Він проводить межу між формальним керуванням технікою і керуванням, яке виростає з практичного досвіду: коли відповідальні офіцери самі були пілотами або вихідцями з піхоти й розуміють обмеження та потреби роботи.

Як ілюстрацію він наводить напівжартівливий, але показовий епізод про нерозуміння базових речей на рівні командування, що траплялося раніше.

Владислав Золотарьов

офіцер "ОРІОНУ"

Як вплинуло психологічно? Позитивно, звісно. Люди почали чути – це великий, я вважаю, "рушій". Бо пілоти знають усе: не якийсь офіцер, який просто "приймає" дрони і списує їх. Ми всі чули такі "шуточні" висловлювання: хлопці кажуть "радіогоризонт не дозволяє", а у відповідь – "так облетіть його або через 30 хвилин спробуйте, може вже немає радіогоризонту".

Робота з дронами / Фото надане "ОРІОНОМ"

НРК і цивільні: коли технологія працює не лише для бою

За словами Владислава Золотарьова, ця система працює не лише для ураження, а й для порятунку. Наприклад, на Різдво на Куп’янському напрямку три КАБи зруйнували будинок 70-річного чоловіка.

Будинок буквально склався на нього: після удару чоловік опинився під завалами, поранений і знерухомлений. Дістатися до нього ані швидка, ані волонтери не могли – район перебував під дроновим та вогневим контролем противника,
– зазначає Владислав.

Після розвідки бійці дісталися до будинку, надали першу допомогу та зупинили кровотечу. Евакуацію виконали за допомогою наземного роботизованого комплексу – іншого способу вивезти людину з цієї ділянки не було. Евакуація тривала близько чотирьох годин. Дистанція – 20 кілометрів. Наразі чоловік проходить лікування в одній із лікарень Харківської області.

Бійці "ОРІОНУ" / Фото надане "ОРІОНОМ"

Історію евакуації цивільного офіцер трактує як прояв ширшого потенціалу наземних роботизованих комплексів. За його словами, такі рішення вже присутні в різних структурах – від розмінування до рятувальних служб, а бойові підрозділи отримують практичний досвід, який згодом може масштабуватися.

Водночас він наголошує: НРК – це не "сів і поїхав", а дисципліна, що потребує навчання, тестів і постійних удосконалень.

Владислав Золотарьов

офіцер "ОРІОНУ"

Щодо евакуації цивільного – так, це інший бік і вже новий етап технологічного рішення. Це вже є: я бачу роботизовані наземні системи, які розміновують поля, бачу НРК у ДСНС. Вони розраховувались на логістику й евакуацію наших бійців, а допомогло цивільному населенню. Але це не просто "сів, запустив і поїхав": потрібні знання, практика, тести й удосконалення, щоб НРК не втратив зв’язок і не залишилося десь у сірій зоні.

Фото надане 24 Каналу "ОРІОНОМ"

Фаза роботизованої війни: що лишається для піхоти?

Дивлячись на перспективу року-двох, Золотарьов каже, що війна вже перейшла у "роботизовану фазу", і повернення назад не буде. Він згадує власний досвід 2022 року, коли поява цивільного квадрокоптера здавалася чимось майже фантастичним – і порівнює це з нинішньою буденністю, де дрон стає фактором страху через розвідку й точність ураження.

Попри це, місце піхоти він називає незамінним: як основу прийняття рішень і як останній запобіжник, якщо противник знайде способи знизити ефективність безпілотних систем.