Коаліція рішучих на роздоріжжі: чи наважиться Європа діяти превентивно?

Європейський Союз нині переживає період розповзання країн-членів, де частина держав прагне створити європейський оборонний альянс. Їхня назва — «коаліція рішучих» — контрастує з неспроможністю перетнути «Рубікон нерішучості», щоб утвердити свою суб'єктність та домінування в європейському просторі.

Паралельно з цим, Центр «Стратегія ХХІ» провів порівняльний аналіз, який виявив значне зростання залежності російського оборонного бюджету від нафтових доходів. Уперше в сучасній історії Росії коефіцієнт насичення бюджету на оборону нафтовими доходами перевищив 100%.

З 2012 по 2022 рік цей показник коливався в межах 27,9–56,8%, проте у період з 2023 по 2025 рік він стабільно зростав. Це явище обумовлене ефектом «ножиць», що виникли через скорочення нафтових доходів та різке збільшення військових витрат. За усередненою оцінкою, у 2025 році Росія отримала 157 млрд дол. доходів від експорту нафти та нафтопродуктів, тоді як воєнні видатки склали 160 млрд дол., що дає коефіцієнт насичення у 102%.

На цьому тлі міжнародні гравці демонструють свої дії. США, Британія, а останнім часом і Франція, підтверджують можливість рішучих заходів. Наприклад, країни Балтійського та Північного морів могли б спільно виключити танкери із санкційних списків ЄС з нафтового обігу, перешкоджаючи їх завантаженню російською нафтою в зоні Данських проток. Крім того, Сили оборони України своїми «санкційними діями» у Світовому океані вже показали приклад такої синергії, яка може сформувати справжню «коаліцію рішучих» через ефективні дії, а не лише заяви та меморандуми.

Водночас, на Давоському форумі президентів України та США відбулася чергова спроба схилити керівництво української держави до неприйнятних умов. Зокрема, йшлося про пропозицію у 800 млрд дол. на повоєнну відбудову в обмін на передачу «маленького шматочку Донбасу» задля «миру та процвітання» України. Ця пропозиція має на меті створити пролом у системі фортифікацій Збройних Сил України для отримання оперативної паузи російськими військами.

Проте, як підкреслюють військові офіцери та солдати, що пройшли крізь полум'я війни, це стало б шляхом до самознищення. Учасники Давосу, включаючи українців, європейців та американців, серед яких генерал Кіт Келлог та група конгресменів, висловлювали подяку українським військовим за їхню стійкість.

Європа перебуває у стані, який можна охарактеризувати як `wartime` замість `peacetime`. Це вимагає від неї превентивних, а не реактивних дій у співпраці з Україною. Самостримування Європи в межах помилкової антиескалаційної моделі поведінки щодо агресора відкриває шлях до самознищення, тоді як необхідно "рубати лапи хижаку", перш ніж він нападе.

На Давоському форумі, куди прибули не тільки українці, а й європейці та американці, військові офіцери та солдати, що пройшли війну, висловили вдячність. Це підкреслює важливість їхніх свідчень та розуміння реалій війни на міжнародному рівні.

Підполковник, азовець Кирило Беркаль, чиї виступи були одними з найяскравіших, вжив поняття «навала», щоб описати ситуацію, коли Європа намагається самоствердитися, у той час як Україна стікає кров’ю, стримуючи цей напад зі сходу.

Путін, як відомо, зазначив, що ленінградська вулиця навчила його принципу «бий першим!», що він і застосовує. Цей принцип, за оцінками експертів, варто обернути проти Росії, діючи асиметрично: «дій превентивно й непомітно, бий там, де ворог не очікує».

Таким чином, перед Європою стоїть критичний вибір: продовжувати хитання чи наважитися на рішучі та превентивні дії, щоб відсікти джерела агресії та запобігти подальшому розповзанню кризи. Майбутнє континенту залежить від цієї здатності діяти спільно та ефективно.