Жінка пережила три тижні без їжі у холоді під обстрілами Добропілля

Три тижні поспіль 73-річна Галина Кухаренко жила в Добропіллі на Донеччині. Її будинок, як і життя навколо, змінився до невпізнання — розбиті російськими обстрілами вікна пропускали холод, а відсутність світла, води та опалення перетворила оселю на крижану пастку. Жінка харчувалася лише чаєм, а переохолодження настільки виснажило її, що вона ледве трималася на ногах, щоразу падаючи та знову підіймаючись.

Галина Кухаренко розповіла про свій відчай: "Я не їла, тільки чай пила. У квартирі - вікна розбиті, все. Я ще могла ходити по хаті, а тепер вже переохолодилася. Я падала, вставала і все одно йшла. Я і вчора встала і впала. А грошей у мене нема. Та і хто, я думала, мене вивезе".

Серед цього випробування з'явився місцевий чоловік, Дмитро, який став світлом надії для Галини. Він знайшов її та почав наполягати на евакуації. Дмитро приносив їй їжу, зокрема кашу та котлету, хоча вона вже ледве могла їсти. Це стало поворотним моментом у її боротьбі за виживання.

Після того, як Дмитро переконав жінку, екіпаж "Білих янголів" евакуював Галину Кухаренко з Добропілля. Вона мала контузію та була сильно переохолоджена, але тепер мала шанс на порятунок. Цей випадок показав, що небайдужість може рятувати життя навіть у найскладніших обставинах.

Після порятунку "Білі янголи" доставили Галину до збірного евакуаційного пункту. Там їй надали першу медичну допомогу, а потім мали переправити до транзитного центру в Лозовій, що на Харківщині. Попри виснаження, для жінки розпочався новий етап.

Заступник начальника міської військової адміністрації Віталій Головатенко зазначив, що у Добропіллі залишається ще понад 1 300 людей. Історія Галини Кухаренко, яку можна побачити у спеціальному сюжеті "Суспільного", є лише одним із багатьох свідчень гуманітарної кризи в регіоні.

Ця історія є нагадуванням про масштаби гуманітарної кризи та викликів, з якими стикаються цивільні мешканці в прифронтових регіонах. Незважаючи на постійні обстріли та відсутність базових умов для життя, багато людей залишаються у своїх домівках, часто через безвихідь, похилий вік або відсутність засобів на евакуацію.

Евакуація мешканців із небезпечних районів є пріоритетним завданням для гуманітарних організацій та військових. Раніше Сили оборони та Служба безпеки України евакуювали з Куп’янська 14 мешканців, зокрема троє неповнолітніх. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець наголошує на необхідності прописати примусову евакуацію дітей із зон бойових дій у законодавстві.

"Мене знайшов чоловік, Дмитро. І почав наполягати на евакуації. Він мені приніс їсти. А вчора він приніс мені кашу і котлету. Ну, я трохи з'їла, а більше я не можу. Та мені вже все одно. Ну, вивезли. Вже мені, мабуть... Тільки голову морочу. Вже я ніяка", – додає Галина Кухаренко, описуючи момент свого порятунку.

Історія Галини Кухаренко з Добропілля висвітлює не тільки її особисту драму, але й мільйони інших доль, що опинилися під впливом війни. Вона є свідченням того, що в найтемніші часи людське співчуття та непохитна воля до порятунку можуть змінити все, даруючи нове життя та надію.