Яхта Медведчука: що замовчали у гучному журналістському розслідуванні

Яхта Віктора Медведчука вартістю 130 мільйонів євро досі не продана, а гроші, які могли б піти на дрони і зброю для фронту, залишаються замороженими. Журналістське розслідування Михайла Ткача (Українська  правда) звинувачувала у цьому АРМА, але документи розповідають іншу історію. Виявляється, Агентство 14 разів зверталося до екс-генпрокурора Андрія Костіна з проханням легалізувати нове рішення про продаж яхти — і жодного разу не отримало відповіді. Хорватський суд зняв арешт із судна саме через неналежну міжнародну правову допомогу з боку Офісу Генпрокурора. Але чомусь про це мовчать. Ще три листи до нового генпрокурора Руслана Кравченка поки що також залишилися без реакції. Це виклик для Офісу Генпрокурора саме в рамках кримінального процесу - дати можливість продати судно за кордоном за створеними агентством правилами.

АРМА без інструментів: як продати те, що продати без Офісу Генпрокурора неможливо

Історія з яхтою Медведчука почалася у травні 2022 року, коли розкішне судно Royal Romance було арештоване і передане в АРМА для продажу. Здавалося б, все просто: є актив, є покупці, треба продати і направити гроші на потреби України. Але не все так просто, як хотілося б.

До липня 2023 року — моменту, коли було призначено нове керівництво агентства — в Україні взагалі не існувало жодного порядку продажу арештованих активів за кордоном. Уявіть собі: є яхта на 130 мільйонів євро, а механізму її продати немає. Ні постанови уряду, ні процедур, ні юридичних інструментів. Просто нічого.

Це означає, що протягом  2022-2023 років продати яхту було юридично неможливо. Не через бажання чи небажання когось, а через банальну відсутність правової бази. Як кажуть, хочеш їсти рибу, а вудки немає.

Після того як прийшло нове керівництво АРМА, ситуація почала змінюватися. За 39 днів від призначення Олени Думи був розроблений порядок реалізації активів за кордоном. За три місяці його погодили та ухвалили урядом. Вперше в історії України з'явився інструмент повернення виведених активів з-за кордону.

Це мав би стати прецедент не лише для яхти Медведчука. Це відкривало б дорогу для повернення сотень мільярдів доларів активів, які колись були виведені з України і вже арештовано в рамках кримінальних справ правоохоронними органами України. Механізм створили, процедури налагодили, залишалося тільки виконати. 

Але, закон є закон. І міжнародно правову допомогу в рамках кримінальних проваджень, може здійснювати Офіс Генпрокурора за своїми запитами до органів юстиції в різних країнах.

Це означає, процедури створені АРМА існують. Конкурси для обрання таких аукціонних торгів юридично і фактично випробувані у 2024 році. Отже, нове розслідування у відеоблозі Олени Думи показує, що потрібно два кроки. Перший - легалізація Офісом Генпрокурора  українського рішення за кордоном. Другий - дії агентства по обранню аукціонного організатора на конкурсі і фактично сам продаж, з перерахунком коштів в державний бюджет України. 

Генпрокуратура мовчить: 14 листів у нікуди

Продаж активу за кордоном — це не звичайний аукціон на майданчику Prozorro. Це складна міжнародна юридична процедура, де ключову роль відіграє Офіс Генерального прокурора України. Саме ОГП має звертатися по міжнародну правову допомогу, легалізувати рішення українських судів за кордоном та кожні три місяці підтверджувати чинність арешту в іноземній юрисдикції.

І саме тут, коли все вже було готово до продажу, не вистачило одного документа. Одного єдиного документа, який мав надати Офіс Генпрокурора для продовження арешту.

АРМА 14 разів — не один, не два, а чотирнадцять разів — офіційно звертався до екс-генерального прокурора Андрія Костіна із запитом легалізувати рішення українського суду про арешт і продаж яхти. І що ви думаєте? Жодної відповіді. Тиша. Мовчання. Як кажуть, хоч в око стрель.

Коли призначили нового генерального прокурора Руслана Кравченка, АРМА надіслало ще три листи вже у 2025 році. І знову — тиша. Знову жодної реакції. Знову ігнорування.

А в цей час хорватський суд зняв арешт із яхти. Чому? Не через бездіяльність АРМА, а через неналежне надання міжнародної правової допомоги з боку Офісу Генпрокурора України. Це прямо зазначено в рішенні Вищого кримінального суду Хорватії. Чорним по білому написано: проблема не в АРМА, а в тому, що Генпрокуратура не виконала свою роботу.

Руслан Кравченко має шанс не лише підняти статус ОГП і дати можливість повернути кошти через торги з відібраним я організатором, але ц показати силу кримінальної юстиції України в світі. Це буде прорив в поверненні активів.

Розслідування, яке замовчує незручну правду

Михайло Ткач, журналіст "Української правди", провів гучне розслідування про яхту Медведчука. Він мав доступ до всіх документів, три години спілкувався з керівництвом АРМА, отримав сотні сторінок доказів, листування з Міністерством юстиції Хорватії, судами, дипломатами, силовими структурами.

Але що ми побачили у фінальному матеріалі? Звинувачення на адресу АРМА. А от роль Офісу Генпрокурора — не згадана. Рішення хорватських судів — не показані. 14 офіційних запитів, які залишилися без відповіді — проігноровані.

Також у матеріалі не згадується рішення ВАКС про заборону продажу майна Медведчука. Проігноровано факт реєстрації арештованого судна, що знаходиться в іншій країні  за Україною. Применшено роль органів державної влади, які борються за повернення активів і створили для цього правила.

Замість глибокого аналізу — емоційна драматургія. Замість показу відповідальних осіб — зручна мішень для критики. Як кажуть, коли не знаєш, кого бити, бий того, хто під рукою.

Це не перша ситуація, коли журналістське розслідування показує тільки те, що хоче показати. Коли факти підбираються під заздалегідь визначений висновок, а незручна правда залишається за кадром.

Спроба викрадення і європейські санкції

У травні 2024 року ситуація загострилася ще більше. Яхту намагалися фізично викрасти. Не в переносному, а в прямому сенсі — просто забрати і вивезти власнику-державному зраднику. Спробу зупинили воєнна розвідка України та хорватська поліція. Після цього актив був заблокований санкціями Європейського Союзу.

Ще один міф, який активно поширюється — нібито Україна або Медведчук платять за утримання яхти. Це неправда. Факти говорять інше: з червня 2024 року яхта перебуває на державній військовій базі в Хорватії. Витрати України — нуль гривень. Платежі від підсанкційної особи не підтверджувалися Хорватією і заборонені міжнародним законодавством.

Тобто яхта зберігається, Україна за це не платить, але й продати її поки що не може. 

Замкнене коло може бути розірване через отримання рішення суду в Хорватії про новий арешт і продаж, який отримано активними в серпні 2024 року. Це може здійснити АРМА по створеному порядку ще в 2024 році, якщо Офіс Генпрокурора легалізує вказане рішення національного суду в Хорватії.

Знищена інформація і приховані документи

А тепер увага — найцікавіше. Станом на кінець 2025 року на сайті АРМА була знищена інформація, яка стосується реалізації Royal Romance. Просто взяли і видалили. Чому? Навіщо?

Це свідчить про те, що нинішнє керівництво АРМА фактично приховує весь створений правовий фундамент для того, щоб Україна могла отримати від продажу яхти навіть більше, ніж 130 мільйонів євро. Адже за три роки вартість могла зрости, ринок розкішних яхт не стоїть на місці.

Видалення інформації — це завжди тривожний знак. Коли є що приховувати, починають прибирати сліди. Коли немає чого соромитися — залишають все як є. Як кажуть, чиста совість — найкраща подушка для сну.

Поновлювати потрібно так само мовчазно і швидко. Бо наслідки неминучі.

https://docs.google.com/document/d/1MDSWEW_DALi4wmBe4i63WO2VA8V0fwpAf6xDu9TWm8w/edit?usp=drivesdk

Відсутність критики тих розслідувачів та антикор-стекхолдерів, які в  2023-2024 роки обговорювали публічно кожен кейс - свідчать про досягнення ними цілі впливати на цей орган. 

Та висновок один - з таким впливом на АРМА як нині - втрачає Україна і сили оборони. 

130 мільйонів євро — це не абстракція

Давайте повернемося до головного. 130 мільйонів євро — це не просто цифри на папері. Це не абстрактна сума в бюджетних звітах. Це зброя для фронту. Це дрони, які рятують життя наших солдатів. Це засоби захисту, які допомагають вистояти під обстрілами.

Кожен день затримки з продажем цієї яхти — це день, коли гроші не йдуть на потреби армії. Кожен місяць мовчання Генпрокуратури — це місяць, коли Україна втрачає можливість отримати ці кошти.

А ми говоримо про країну, яка веде війну на виживання. Про державу, де кожна гривня має значення. Де кожен долар може врятувати чиєсь життя. І в цій ситуації 130 мільйонів євро — це не просто гроші. Це шанс озброїти бригаду, забезпечити безпілотниками батальйон, врятувати тисячі життів.

Хто і чому блокує повернення грошей

Головне питання у цій історії: хто і чому блокує повернення цих коштів в Україну? Чому про це не хочуть говорити вголос?

АРМА зробила свою роботу — створила правовий механізм, розробила процедури, вперше в історії зареєструвала  український прапор на арештоване судно за кордоном. Але коли справа дійшла до виконання, спіткнулася об мовчання і бездіяльність Офісу Генпрокурора.

14 листів до Андрія Костіна — без відповіді. 3 листи до Руслана Кравченка — без відповіді. Це не випадковість. Це не забудькуватість. Це системна проблема, коли ключова інституція держави просто ігнорує свої обов'язки.

Чому так відбувається? Може, комусь невигідно, щоб яхта була продана? Може, хтось має інтерес у тому, щоб гроші не повернулися в Україну? Може, є домовленості, про які ми не знаємо?

Це питання без відповіді. Але сам факт мовчання говорить про багато. Коли є що сказати — говорять. Коли є що приховувати — мовчать.

Реакція після розслідування екс-керівника АРМА від ОГП в медіа з позицією - не коментувати заяви тих хто вже не на посаді - не просто дивна, а ще більше занепокоює. Адже, Олена Дума довела документами і продемонструвала навіть участь прокурора при огляді в Хорватії та на нарадах при реєстрації в міжнародному реєстрі. Отже, всі дії та напрямок до цілі продажу - були узгодженими.

Генеральний прокурор має шанс виправити ситуацію.

Відповідальність, якої немає

Цей кейс — не про персональний конфлікт між чиновником і журналістом. Це про системну проблему: безвідповідальність ключових інституцій, відсутність персональної відповідальності і небажання називати речі своїми іменами.

Коли АРМА не отримує відповіді на 14 офіційних звернень, хто має нести за це відповідальність? Коли через бездіяльність Генпрокуратури Україна втрачає 130 мільйонів євро, хто має відповісти перед суспільством?

У нормальній державі за такі речі звільняють. У нормальній державі керівники, які ігнорують офіційні запити, не можуть продовжувати займати свої посади. Але в нашій реальності все інакше. Хтось мовчить, хтось прикриває, а відповідальність розчиняється у повітрі.

Як кажуть, коли всі винні, то ніхто не винен. А коли ніхто не винен, нікого і карати не треба. Зручна схема, яка дозволяє уникати відповідальності роками.

Факти проти маніпуляцій

Факти — річ уперта. Їх не переінакшиш, не перекрутиш, не заховаєш назавжди. Вони збережені в документах, судових рішеннях, офіційних листах. Рано чи пізно вони спливають на поверхню.

Маніпуляції ж працюють лише доти, доки їм не протиставляють хронологію, право і відповідальність. Можна написати емоційне розслідування, можна звинуватити зручну мішень, можна замовчати незручні деталі. Але рано чи пізно правда все одно вийде назовні.

У цій історії правда незручна для багатьох. Незручна для Офісу Генпрокурора, який ігнорував офіційні запити. Незручна для журналістів, які показали тільки частину картини. Незручна для системи, яка дозволяє таке відбуватися.

Але саме ця правда і є найціннішим активом, який держава не має права втратити. Бо коли держава втрачає правду, вона втрачає довіру. А коли втрачає довіру — втрачає все.

Що далі

Яхта Медведчука досі не продана. 130 мільйонів євро досі не надійшли в Україну. Питання залишаються без відповідей. Відповідальні особи продовжують займати свої посади.

Але тепер ми знаємо трохи більше про те, чому так сталося. Знаємо про 14 листів без відповіді. Знаємо про рішення хорватського суду. Знаємо про те, що проблема не там, де її показували.

Залишається сподіватися, що ця інформація не пропаде даремно. Що суспільство поставить правильні питання правильним людям. Що відповідальність нарешті настане для тих, хто її заслуговує.

Бо інакше ця історія повториться. З іншою яхтою, з іншими мільйонами, з іншими мовчазними чиновниками. А Україна продовжить втрачати гроші, які могли б рятувати життя на фронті.