Гренландське "дежавю" та "губернатор Трюдо": як Трамп змінив Канаду

Ще у 2025 році, після повернення до влади, Дональд Трамп неодноразово робив недружні випади, ставлячи під сумнів суверенітет Канади. Нинішня ситуація навколо Гренландії, за словами багатьох канадців, відродила ці побоювання, змушуючи політиків та громадськість мобілізуватися на захист національних інтересів. Президент Трамп публічно відмовився виключити можливість анексії Гренландії, автономної території Данії, що викликало шок у Європі та поставило під удар трансатлантичні відносини.

Данський уряд та союзники по НАТО, включно з Канадою, засудили ці погрози, заявивши про підтримку суверенітету Гренландії. У відповідь американський президент погрозив ввести 10% мита на товари з ЄС з потенціалом зростання до 25% для всіх, хто публічно підтримав Данію. Проте, відчувши опір, Трамп був змушений публічно відступити на економічному форумі в Давосі 21 січня, пообіцявши не застосовувати силу проти Гренландії та відклавши ідею мит.

Рік тому Дональд Трамп вже дозволяв собі безпрецедентні випади проти Канади. Після свого переобрання він називав тодішнього прем’єра Джастіна Трюдо "губернатором Трюдо", натякаючи, що Канада є одним з американських штатів, а на зустрічі у Білому до домі 6 травня 2025 року він відкрито фантазував про приєднання Канади як "51-го штату" США.

Ця нова риторика щодо Гренландії спричинила в Канаді хвилю обурення та тривоги. Якщо раніше американці не сприймали США як потенційну загрозу, зараз ситуація змінилася. За даними Pew Research, у 2025 році близько 59% канадців назвали США найбільшою загрозою для країни, тоді як у 2019 році так вважали лише 20% населення. При цьому США в антирейтингу випереджають Китай утричі (17%).

На тлі ескалації канадський уряд одразу став на бік Данії та ЄС. 7 січня Марк Карні провів зустріч з данською прем’єркою Метте Фредеріксен в Оттаві, де заявив, що Канада готова захищати суверенітет і територіальну цілісність Данії, включно з Гренландією.

Для Карні ситуація виглядає непросто – з одного боку, необхідно виявити солідарність з європейськими союзниками, але одночасно намагатися не нажити собі ворога в особі Трампа. Пряма військова інтервенція США в Канаду малоймовірна, тож фактично йдеться про гібридні методи американського тиску – від економічного шантажу до інформаційних кампаній.

Канадська північ, як і Гренландія, багата на корисні копалини. Там зосереджені величезні поклади нафти та рідкісноземельних елементів, необхідних для сучасної електроніки. Контроль над цими територіями є стратегічним плацдармом для панування над Північним Льодовитим океаном та Північним Атлантичним перехрестям, де проходять маршрути між Північною Америкою, Європою та Азією. У грудні була представлена нова "Доктрина Трампа", яка наголошує, що Західна півкуля має бути вільною від іноземного володіння стратегічними активами.

З огляду на це, очікується посилення тиску з боку США щодо зміни канадських екологічних стандартів для полегшення розробки корисних копалин. Також Трамп вимагатиме від Оттави відмовитися від кроків з диверсифікації торгівлі та інвестицій. Наприкінці січня 2026 року Канада та Китай домовилися про розширення економічної співпраці, дозволивши імпорт до 49 тисяч китайських електромобілів щороку за зменшеною ставкою мита близько 6,1%. У відповідь Китай знизив мита на низку ключових канадських експортних товарів – насамперед на канолу та інші агропродукти.

Зокрема, після свого переобрання він почав у публічних виступах називати тодішнього прем’єра Джастіна Трюдо не інакше як "губернатор Трюдо", мовби той очолює один з американських штатів, а не суверенну країну. Ба більше, він відкрито фантазував про приєднання Канади як "51-го штату" США. На зустрічі у Білому домі 6 травня 2025 року Трамп знову завів мову про "покупку" Канади, на що новообраний канадський прем’єр Марк Карні холодно відповів вже відомою фразою: "Є речі, які ніколи не продаються…".

Відома канадська співачка-інуїтка Сюзан Аглюкарк написала у Facebook: "Гренландія належить народу калаалліт (гренландським інуїтам)!" Цей допис швидко набрав сотні поширень.

На тлі посиленої напруги, Канада шукає шляхи для зміцнення своєї економічної та технологічної незалежності, однак шлях до цього виявляється вкрай складним. Ці події підкреслюють, що дипломатична стіна недовіри між Оттавою та Вашингтоном може мати довготривалі наслідки, які вимагатимуть значних зусиль для відновлення взаємин.