На руїнах Музею Івана Марчука. Що обіцяла українська влада і куди зникли гроші?

У травні 2026 року легендарному художнику сучасності Івану Марчуку має виповнитися 90 років. У передювілейний рік митець був змушений розпочати судову війну за повернення авторського права на зображення всіх своїх картин. «Главком» детально слідкує за цією по-справжньому детективною історією.

Останні чотири роки через війну славетний художник вимушено перебуває закордоном: в Австрії йому надав прихисток давній шанувальник творчості та колекціонер. Разом із митцем тимчасово переїхала за межі країни його велика колекція картин, яка раніше тіснилася на мансарді майстерні у столичній п’ятиповерхівці на вулиці Євгена Чикаленка. 

«Я був найскупішим художником, бо не продавав, а зберігав картини, – ділиться з «Главкомом» сокровенним Іван Марчук. – Я хотів, щоб мої картини належали людству. Це давня мрія».

Різна українська влада щедро сипала обіцянками створити музей імені Івана Марчука. Найближче з усіх до втілення у життя давньої мрії художника підійшов чинний президент Володимир Зеленський. Проте війна скорегувала ці плани.

«Главком» розбирався, на якому етапі перебуває реалізація добрих намірів президента і куди поділися гроші, які збирали благодійники з українців на цей мистецький проєкт.

Від Ющенка – до Зеленського

Навесні 2005 року «помаранчевий» президент Віктор Ющенко розпорядився створити багатофункціональний культурний центр «Музей художника Івана Марчука». Місце для майбутньої мистецької будівлі обрали на столичному Андріївському узвозі (трохи нижче будівлі Міністерства закордонних справ).

«Ющенко із мером Києва Олександром Омельченком навіть заклали капсулу під майбутній музей. І я кельму бетону теж поклав», – пригадує у розмові з «Главкомом» сам Марчук.

Згідно з розпорядженням тодішнього глави держави, Київська  міська   державна  адміністрація мала надавати повне сприяння у зведенні музею Марчука. З цього приводу запам’ятався помпезний виступ тодішнього міського голови столиці Олександра Омельченка на травневій сесії 2005 року перед депутатами. Цитуємо стенограму: «Чотири роки тому йому (Івану Марчуку – «Главком») ми дали квартиру, він був бездомний. І коли я поїхав до нього на курятник, він в курятнику жив, на криші і подивився, то було несправедливо до цієї людини. Так, багатства немає, він не нажив. Про нього можна писати ту пісню: «Мої года, моє багатство». Але ж він запропонував безкоштовну всю свою колекцію українській нації, і вже музей створений в Києві. Щоб його картини помістити треба багато поверхів». Омельченко додав, що є доручення президента (про створення музею Марчука – «Главком») і він його розписав на багатьох підлеглих, які повинні були «продумати, як використати талант і шедеври цієї людини для нашої нації української».

Однак далі пафосних балачок справа не пішла. В інтерв’ю «Главкому», яке вийшло 2016 року, Іван Марчук висловив думку, чому не вдалося збудувати центр на честь нього. Живописець переконаний: на заваді стала зміна влади у столиці. Замість Омельченка прийшов Леонід Черновецький зі своєю «молодою командою».

«Ми вже так здружилися (з Олександром Омельченком та його заступниками – «Главком»), що ось-ось був би музей. Але потім відбулись перевибори, до влади прийшли зовсім інші, все забули і поховали», – зазначив художник.

Заради справедливості треба додати важливий факт. Остаточно поховав ідею з музеєм Марчука виконувач обов’яків президента Олександр Турчинов. 28 травня 2014 року він визнав розпорядження Ющенка від 2005 року про створення музею таким, що втратило чинність.

Ходіння по муках: нове коло

На 85-річчя народного художника Івана Марчука його давня мрія свіжими барвами заграла. На поважний ювілей новий молодий президент Володимир Зеленський та перша леді Олена Зеленська відвідали персональну виставку легенди.

«Митець запропонував главі держави посприяти у створенні музею або ж іншого публічного галерейного закладу, де виставлялися би картини Івана Марчука. Художник прагнув зберегти своє творче надбання на Батьківщині. Глава держави схвально відгукнувся і одразу дав відповідне доручення», – розповів «Главкому» заступник міністра культури у 2015-2024 роках Ростислав Карандєєв.

11 червня 2021 року очільник держави видав указ «Про створення музейно-культурного центру сучасного мистецтва Івана Марчука». Документ передбачав виділення коштів з держбюджету на реконструкцію (ремонт) мистецького об’єкта та залучення спонсорських грошей.

За словами Карандєєва, в цілому концепція полягала не лише у створенні простору для експозицій картин Марчука, а й у популяризації більшої кількості творів інших художників, зібраних в одному місці. Щось на кшталт музею сучасного українського мистецтва, уточнив співбесідник.

Держава знайшла підходящий об’єкт під музей – будівлю на вулиці Володимира Винниченка, 10. Тут раніше розміщувалося американське посольство, яке згодом з’їхало у власну розкішну нову споруду на вулиці Сікорського.

«Будівля дуже стара, але простора. Американці не робили капітальний ремонт, оскільки власником на той час було Державне управління справами. Тож стан будинку бажав бути кращим», – заначив Ростислав Карандєєв.

Художнику Марчуку запропонована будівля сподобалася. Каже, що це центральна частина столиці, поряд сквер. «Справа закрутилася: створили комісію архітекторів, щоб підготувати будинок під нову функцію. Приміщення тут достатньо. Я встиг ознайомитися з проєктом музею. Проте почалася повномасштабна війна у лютому 2022 року і все завмерло», – констатує митець.

Що зроблено за час війни?

«Главком» звернувся із запитами до державних інституцій, аби дізнатися, на якому етапі зараз перебуває вирішення «музейного» питання митця, відзначеного найвищими державними нагодами. У Державному управлінні справами відрапортували про виконання указу президента від 10 травня 2022 року. Йдеться про передачу будівлі на вулиці Володимира Винниченка, 10 площею 2,1 тис. кв. м з балансу Державного управління справами в управління Міністерства культури. Далі ж міністерство передало об’єкт Національному художньому музею України. Юридичну процедуру фіналізували у середині листопада того ж року.

За інформацією Мінкульту, наразі обстежено будівлю на Винниченка, 10 і складено технічний звіт, а також оцінено її технічний стан. Крім того, змінено цільове призначення ділянки, на якій стоїть нерухомість, зарезервована під музей Марчука: раніше це були землі для будівництва та обслуговування будівель екстериторіальних організацій та органів, тепер – землі для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування.

До цих змін ділянка площею 0,35 га перебувала у користуванні державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв».

З травня 2025 року будинок на вулиці Володимира Винниченка, 10 перебуває під цілодобовою охороною. Вартість цієї послуги Національному художньому музею обійдеться у 616 тис. грн (до кінця року).

Окремо «Главком» поцікавився у Міністерства фінансів видатками на реконструкцію або ремонт будівлі під майбутній музей Івана Марчука. Відповідь була такою: у червні 2021 року експрем’єр Денис Шмигаль доручив Мінфіну та Мінкульту віднайти кошти у держбюджеті на вказаний мистецький об’єкт. Проте у травні 2022 року президент видав указ, яким вилучив згадку про фінансування відновлюваних робіт будівлі на вулиці Володимира Винниченка, 10.

Масові збір на музей: а гроші де?

В історії довкола облаштування музею Івана Марчука є ще одне делікатна сюжетна лінія – фінансова. Вона потребує окремого детального розбору. У 2021 році, аналізуючи витрати на святкування ювілейного 30-го Дня Незалежності, «Главком» зафіксував появу на той момент невідомого благодійного фонду «Марчук Арт Фаундейшн». Він з’явився 14 червня – на третій день після указу Володимира Зеленського щодо створення музейно-культурного центру сучасного мистецтва Івана Марчука.

До речі, благодійний фонд прописався (дані з реєстрів) саме у покинутому американськими дипломатами будинку на вулиці Володимира Винниченка, 10, де має бути музей Марчука.

Єдиним засновником і керівником фонду є киянка Лідія Лісімова. Ця ж панянка кілька років (у 2016-2021 рр.) керувала державним підприємством «Центр-Сервіс» (належало до відання Державного управління справами, нині перебуває у стані припинення – «Главком»). Лісімова також паралельно очолює міжнародну громадську організацію «Жінка третього тисячоліття».

Що цікаво: в Україні більше десяти років діє щорічна премія «Жінка ІІІ тисячоліття», співорганізаторкою якої є також Лідія Лісімова. Наприклад, у 2025 році відбулася XVI церемонія, на якій роздавалися символічні відзнаки жінкам, які зробили значний внесок у певну галузь, у тому числі у Збройних силах.

Серед нагороджених жінок бували дещо несподівані постаті. Наприклад, у 2010 році спеціальну нагороду «Знакова мама» отримала Світлана Крутая, матір російського композитора Ігоря Крутого, який нині підтримує путінський режим.

У 2017 році статуетка «Жінка ІІІ тисячоліття» дісталася екснардепці, дружині тодішнього генпрокурора Ірині Луценко.

Повертаючись до благодійного фонду з іменем Марчука. 5 серпня 2021 року він змінив свою назву на «Модерн Арт Фаундейшн», прізвище видатного художника зникло з «фасаду» цієї організації. Як дізнався «Главком», проти використання свого імені у назві фонду виступив сам художник. Разом з тим благодійний фонд, змінивши назву, продовжив себе позиціонувати збирачем пожертв… саме на музей імені Марчука!

Зокрема, фонд виступив організатором концерту італійського тенора Андреа Бочеллі в Києві на День Незалежності. Між іншим, благодійний захід відвідав президент Володимир Зеленський із дружиною, де підкреслив значущість події: «Місія заходу – благодійна. Зібрані кошти будуть спрямовані на створення центру сучасного мистецтва – музею Івана Марчука».

Збір пожертв на музей Марчука на концерті видатного тенора не зупинився, він продовжився на головному святковому концерті, який 24 серпня 2021 року пройшов на багатотисячному стадіоні «Олімпійський». На ньому запалювали топові зірки шоубізнесу – від Софії Ротару, Ірини Білик та Ніни Матвієнко до Монатіка та «Океан Ельзи».

Щоб потрапити на святковий концерт, треба було сплатити від 200 грн до 2700 грн. Цю суму називали благодійним внеском. Оскільки усі вторговані кошти організатори обіцяли направити на розбудову центру сучасного мистецтва – музею Івана Марчука.

Готуючи цей текст, «Главком» звернувся до Лідії Лісімової з проханням відзвітувати за зібрані благодійні кошти. Нас цікавила загальна сума зібрана на кожному концерті і де, власне, ці гроші тепер. Саме питання про гроші вже викликало шалений супротив. Спочатку керівниця благодійного фонду зробила вигляд, що пішла на контакт і пообіцяла надати фінансові довідки до 25 грудня. Але потім раптово передумала: «Вибачте, але ми не надамо вам цю інформацію, маємо на це право».

Коли Лісімовій нагадали, що гроші збиралися з простих людей на загальнодержавний проєкт, який освятив сам президент, і така відповідь не пасує їй, як людині, що долучилася до такої доброї, вона попросила надіслати офіційний запит.

«Я буду спілкуватись тільки офіційно. Тому прошу вас не відволікайте мене, у мене багато справ», – відповіла керівниця фонду «Модерн Арт Фаундейшн».

Зрештою, Лісімова надала «офіційну відповідь», яка ніяк не стосувалася питань, якій їй поставив «Главком». Вона повідомила, що з 2023 року благодійний фонд долучився до популяризації творчості Івана Марчука, зокрема, було проведено п’ять виставок у Національному музеї «Київська картинна галерея», Музеї Історії міста Києва, Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка і Канівському музеї Тараса Шевченка. 

«Перш за все, робота над створенням музейно-культурного центру сучасного мистецтва Івана Марчука триває. Знайдено місце, розробляється проект реконструкції майбутнього музею. На жаль, поки що війна не дозволяє державі виділити необхідні кошти на будівництво музею, але всі процеси на завершальній стадії і відразу після закінчення війни сподіваємось буде фінансування і розпочнеться будівництво», – наголосила Лідія Лісімова.

Згодом пані Лісімова надіслала ще одну відповідь на запит «Главкома». Цього разу на офіційному бланку. Однак цінність документу нульова – вона відмовилася повідомляти про зібрані кошти з українців на музей імені Марчука, оскільки «запитувана інформація не належить до публічної та містить конфіденційні фінансові та договірні дані».

Аби перевірити, що ж насправді реально відбувається з у справі майбутнього музею, «Главком» вирушив на місце, де він має розташовуватися. У споруді, де колись працювали американські дипломати, віє вітер, деякі вікна відкриті, хоча в той день на вулиці було 9 градусів морозу.

Територія колишнього посольства покинута і не доглянута і жодних ознак підготовки до реконструкції споруди нема. Не помітно й охорони, на утримання якої держава витрачає сотні тисяч гривень у рік.

***

Сумний діагноз системі української влади, яка до війни так і не осилила побудувати достойний музей для Івана Марчука, поставила видатна поетеса-шестидесятниця Ліна Костенко. «Мені також важко простити багаторічну недалекоглядність міських влад: столиця не спромоглася побудувати музей Івана Марчука, одного з найвидатніших наших художників, – музей, який міг би, скажімо, розташуватися в стінах садиби Мурашка, ставши притягальним культурним магнітом для міста та його гостей», – заявила Костенко в інтерв’ю, яке вийшло на День Києва на «Главкомі».

У бесіді з нашим виданням Іван Марчук зізнався: вже не вірить, що за його життя держава відкриє музей його імені. «Музей – це, як марево, міраж, фата моргана», – з болем зітхнув художник.

Віталій Тараненко, «Главком»