Трагічна любов на фронті: Історія майора Векліча та медикині Лешкашелі

Народившись 5 серпня 1999 року в селі Журавне на Вінниччині, Володимир Векліч присвятив своє життя захисту України. Після навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, він розпочав службу у 92-й окремій механізованій бригаді імені отамана Івана Сірка, де отримав позивний «Знайка». Його бойовий шлях, сповнений відваги, розпочався ще під час АТО (ООС).

З перших днів повномасштабного вторгнення РФ, Володимир разом зі своїм підрозділом відстоював Харків, беручи участь у заходах з блокування та знищення противника, рейдових діях та першому контрнаступі. Під його командуванням відбувалося просування населеними пунктами, такими як Рогань, Мала Рогань, Коропи, Вільхівка та інші, а згодом — звільнення окупованої частини Харківської області.

У вирішальний період Харківського контрнаступу, під його керівництвом були звільнені Вовчий Яр, Калинівка, Волохів Яр та низка інших населених пунктів. Штурмова рота під командуванням Векліча однією з перших увійшла в окупований Куп'янськ, а згодом брала участь у звільненні правого берега річки Оскіл та здійснювала просування в Донецькій області, керуючи групами зі звільнення околиць Андріївки.

Саме на фронті, під час контрнаступу на Харківщині у вересні 2022 року, Володимир познайомився з Кеті Лешкашелі, медикинею Інтернаціонального легіону родом із Грузії. Їхні стосунки почалися з професійного спілкування, а згодом Кеті була прикомандирована до його роти. У травні 2023 року Володимир освідчився Кеті, і незабаром, 25 липня, у Дружківці вони одружилися, без пишних урочистостей, серед фронтових реалій.

Володимир обіцяв Кеті повноцінне весілля з квітами та сукнею, і стримав слово. 11 травня 2025 року вони повінчалися. Проте, доля була немилосердною. Вже 19 жовтня 2025 року, менш ніж через пів року після вінчання, Володимир Векліч загинув поблизу Піщаного на Харківщині під час виконання бойових спеціальних дій. Йому назавжди залишилося 26 років.

Звістку про загибель чоловіка Кеті отримала вранці, коли телефон Володимира залишався поза мережею, а відсутність зв'язку стала підтвердженням найгірших побоювань. Його побратим вийшов на зв'язок зі словами: «Вови більше немає…» Захисника України поховали у рідному селі Журавне на Вінниччині.

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Майор Володимир Володимирович Векліч, який був заступником командира 2 механізованого батальйону 43 окремої механізованої бригади, поліг поблизу населеного пункту Піщане Куп'янського району Харківської області.

Дружина Векліча, Кеті Лешкашелі, народилася в Росії, але відмовилася від російського громадянства у 2008 році після нападу окупантів на Сакартвело. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у березні 2022 року вона приїхала на фронт, щоб рятувати життя українських захисників. Кеті служила в Інтернаціональному легіоні, де здобула навички стрільби й брала участь в атаках. За порятунок побратимів головнокомандувач ЗСУ нагородив її «Золотим Хрестом». 22 жовтня 2025 року побратим «Знайки» Кирил Агасиєв Яшар огли ініціював петицію на сайті президента про присвоєння Володимиру Веклічу звання Героя України, яку понад 25 тисяч людей підтримали, й вона перебуває на розгляді. Інформацію про загибель Векліча підтвердила Хмільницька міська рада.

«Він був командиром взводу, я служила в Інтернаціональному легіоні. Ми були на одному напрямку і почали спілкуватися. Він став командиром роти і мою прикомандирували до його роти. Він став моїм командиром. У травні 2023 він зробив мені пропозицію, а 25 липня нас перекинули на Донецький напрямок. У Дружківці ми розписалися. Не було ні квітів, ні плаття, брудні такі... Тоді він мені пообіцяв і плаття, і квіти. Я не повірила, але він стримав слово. 11 травня 25 року ми повінчалися», — розповіла Кеті Лешкашелі.

«Я була на іншому напрямку. Він мені сказав, що завтра з ним не буде зв’язку. Наступного дня вранці я прокинулася і знову його не було в мережі. Кому я дзвонила, мені казали – передзвонять, як дізнаються, але ніхто не передзвонював. Я медик, військова, знаю, як це, коли мовчать. Якби він був поранений, я би перша знала. Його побратим, з яким він був, вийшов на зв’язок і сказав: «Вови більше немає...»», — поділилася дружина Векліча, Кеті.

Історія Володимира Векліча та Кеті Лешкашелі стала символом незламності духу й любові в умовах війни, нагадуючи про ціну свободи та жертовність Героїв. Пам'ять про його подвиги й особисту історію кохання залишається жити в серцях близьких, побратимів та всієї України.