2026 рік: чи завершиться війна в Україні? Три сценарії майбутнього

Нещодавні переговори в Абу-Дабі, проведені за посередництва США, здавалося б, могли принести перші промені надії. Американські посадовці після зустрічей представників Росії та України, що відбулися в п'ятницю та суботу, сповістили про «оптимістичну, конструктивну та позитивну атмосферу». Делегації, за їхніми словами, демонстрували взаємну повагу та коректність у спілкуванні, обіцяючи продовжити діалог.

Ці дипломатичні зусилля відбувалися на тлі бачення зі Сполучених Штатів, яке передбачає, що Україна може погодитися на відмову від частини територій, що були ключовими для її оборони протягом понад десяти років. У відповідь на це Київ отримав би західні гарантії безпеки — пропозицію, яка, проте, є неприйнятною для Москви, адже сторони сподіваються на економічну вигоду після припинення бойових дій.

Однак ідилічна картина потенційного миру швидко розвіюється жорстокою реальністю. Незважаючи на переговори, Росія не припиняє ракетні та дронові удари по енергетичній інфраструктурі України, залишаючи міста без світла й тепла. Це нагадує про те, що Володимир Путін, за оцінками західних аналітиків, не відмовився від своїх стратегічних цілей: підпорядкування України та послаблення позицій Заходу у Східній Європі.

На цьому тлі постає ключове питання: чи наближається найтриваліша війна в Європі з часів Другої світової до мирної угоди, чи 2026 рік стане ще одним етапом виснажливої боротьби? Аналітики пропонують три базові сценарії подальшого розвитку подій, кожен з яких має свої виклики та ризики.

Перший, найімовірніший варіант, передбачає продовження війни на виснаження паралельно з дипломатичними обговореннями, які не приносять реальних результатів. В адміністрації США припускають, що Путін може погодитися на мир в обмін на повний контроль над Донбасом. Проте колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк наголошує, що українці не проти миру, але дії Росії свідчать про бажання продовжувати війну. Передача Донбасу, на його думку, стала б «безкоштовною» винагородою для Москви та плацдармом для нового наступу.

Президент Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що будь-які територіальні компроміси можливі лише за наявності реальних гарантій безпеки, зокрема за участю європейських військових і підтримки США, тоді як Росія категорично відкидає будь-яку західну військову присутність в Україні.

Другий сценарій розглядає ризик послаблення української армії через дефіцит людських ресурсів. Багаторічні бої, нестача резервів і втома особового складу можуть змусити Київ погодитися на важкі умови, включаючи територіальні поступки та обмеження чисельності війська. Експерти зазначають, що війни на виснаження часто програються не раптово, а поступово, ставлячи країну перед вибором між поганим та ще гіршим сценарієм.

Третій варіант пов’язаний із внутрішніми проблемами Росії. Її економіка демонструє ознаки стагнації, високі відсоткові ставки б’ють по бізнесу, а санкції та удари по нафтопереробній інфраструктурі скорочують доходи бюджету. Хоча Кремль поки не демонструє готовності змінювати курс, аналітики вважають, що посилення санкцій і жорсткіший контроль за їх виконанням могли б зробити війну для Москви надто дорогою, змусивши її шукати компроміси. Проте більшість українців не вірять, що Росія вже дійшла цієї межі.

«Українська сторона чинить опір передачі Донбасу Москві без гарантій, вважаючи це занадто ризикованим. Росія, у свою чергу, наполягає на територіальних поступках, відкидаючи будь-яку присутність західних військ», – зазначається в матеріалі The Wall Street Journal.

Андрій Загороднюк зауважує, що Кремль «досі вважає, що має кращу альтернативу, ніж мир, і лише різке погіршення цієї альтернативи може змусити його змінити позицію».

Всі ці сценарії підкреслюють, що досягнення стабільного миру у 2026 році видається складним завданням, і майбутнє України, як і всієї Європи, залишається в підвішеному стані між дипломатичними переговорами, військовим протистоянням і пошуком прийнятного компромісу, який здатний зупинити війну.