Куди поспішає Німеччина?

Примітка редакції. Не щодня американці знімають із тебе кайданки, згадавши: з тобою воювали майже 100 років тому, а ворог давно інший.

Амбіційні плани Німеччини побудувати те, що вона називає «найсильнішою регулярною армією Європи», означає одну з найглибших змін у післявоєнній ідентичності країни.

Впродовж десятиліть Берлін визначав себе як цивільну державу, неохочу до військового лідерства і сильно залежну від НАТО — передусім від Сполучених Штатів — у питаннях безпеки. Ця позиція нині демонтується під тиском війни в Україні, страху перед російською експансією та драматичного обвалу довіри до Вашингтона.

На початку цього року німецькі юнаки, яким виповнилося 18 років, почали отримувати обов’язкову анкету з оцінки військової придатності — перший крок, що став можливим завдяки закону, ухваленому минулого місяця.

Хоча військова служба наразі залишається добровільною, закон надає уряду юридичні повноваження відновити призов у разі, якщо цілі з набору не будуть виконані — те, що ще кілька років тому було політично немислимим.

Що насправді означає «найсильніша армія Європи»?

Коли канцлер Фрідріх Мерц заявив у парламенті, що Бундесвер має стати «найсильнішою регулярною армією Європи», він мав на увазі масштаб, готовність і бойові спроможності — а не ядерну зброю.

Станом на листопад Німеччина мала 184 000 військовослужбовців строкової служби. Це приблизно на 2 500 більше, ніж у травні. Хоча в абсолютних цифрах це небагато, йдеться про найшвидше стале зростання за багато років.

Згідно з плановими показниками НАТО, Німеччина зобов’язалася довести чисельність активного складу до 260 000 осіб до 2035 року та подвоїти резерв до 200 000. У сумі це дасть майже півмільйона доступного особового складу — рівень, співмірний із часами холодної війни.

«Це найбільший штат Бундесверу за дуже довгий час, — сказав Тімо Граф із Центру військової історії та соціальних наук Бундесверу. — І це вже найпотужніша сила, яку Німеччина мала з 2021 року».

Як Німеччина намагається залучити рекрутів?

Щоб швидко відновити людський ресурс, Берлін робить ставку передусім на стимули, а не на примус. Новобранцям пропонують 23-місячні добровільні контракти із зарплатами від приблизно 2 600 євро на місяць, а також безкоштовне житло і медичне обслуговування.

Після сплати податків і відрахувань молоді солдати можуть отримувати близько 2 300 євро «на руки» — дуже конкурентний дохід для 18–23-річних у Німеччині.

«Ці умови покликані зробити службу в Бундесвері економічно привабливою, — пояснив Граф. — Для багатьох молодих людей це більший дохід, ніж на стартових цивільних посадах».

Однак якщо добровільний набір зазнає невдачі, новий закон надає уряду повноваження активувати обов’язкову службу. Тобто відродити систему, яка була скасована ще у 2011 році.

Чому Росія є центральною у німецькому зсуві?

З погляду Берліна, Москва є головним каталізатором. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році німецьке сприйняття загроз радикально змінилося.

Німеччина планує витратити 108 млрд євро на оборону у 2025 році, що еквівалентно 2,5% ВВП — більш ніж удвічі більше за оборонний бюджет у 48 млрд євро у 2021 році. До 2030 року Берлін прагне довести оборонні витрати до 3,5% ВВП, значно перевищивши орієнтир НАТО у 2%.

Громадська думка слідує за політикою. Згідно з результатами опитувань, пов’язаних із Бундесвером, підтримка збільшення оборонних витрат за один рік зросла з 58% до 65%.

Опитування Politbarometer у грудні засвідчило: 80% німців вважають, що президент Росії Володимир Путін не налаштований серйозно на мир в Україні, тоді як попередження розвідки про те, що Росія може націлитися на територію НАТО до 2029 року, стали широко цитованою точкою відліку в публічних дебатах.

«Ми йшли, мов уві сні, — сказав Граф. — На кону — майбутнє Європи».

Чому зруйнувалася довіра до Штатів?

Росія — лише половина історії. Інша половина — стрімке падіння довіри Німеччини до США. Результати опитування ZDF, проведеного у червні 2025 року, продемонстрували: 73% німців більше не вірять, що США гарантуватимуть безпеку Європи через НАТО. До грудня ця цифра зросла до 84%. Майже 90% нині вважають американський політичний вплив у Європі шкідливим.

Значною мірою цей зсув пов’язаний із поверненням Дональда Трампа на посаду президента та відверто ворожою риторикою його адміністрації щодо ЄС. У Національній стратегії безпеки Трампа, оприлюдненій у листопаді, Європу звинувачують у «цивілізаційному стиранні» через міграцію, регулювання та ліберальні цінності — мову, яку у Берліні широко сприйняли як перегук із наративами ультраправих.

«Вони усвідомили, що Трамп узагалі не зацікавлений допомагати Німеччині, — сказав у відставці американський генерал Бен Ходжес, колишній командувач сил США у Європі. — Це був гігантський середній палець Європі».

Чи готується Німеччина до НАТО без США?

Втрата довіри до Вашингтона змінює стратегічне мислення Берліна. Нинішні дані свідчать, що 60% німців більше не довіряють американському ядерному стримуванню, а три чверті підтримують його заміну англо-французькою ядерною «парасолькою».

Підтримка європейської армії — теми, яка тривалий час була суперечливою в Німеччині, — зросла на 10 відсоткових пунктів і досягла 57%, згідно з опитуваннями Бундесверу.

«Люди, які цінують НАТО, сходяться навколо ідеї європейського Альянсу, — пояснив Граф. — Вони все ще цінують НАТО — але не американську надійність».

Чому попередні обіцянки не спрацювали?

Це не перша обіцянка Німеччини відновити свої збройні сили. Колишній канцлер Олаф Шольц робив подібні заяви у 2022 році, оголосивши про одноразовий спеціальний оборонний фонд у 100 млрд євро після вторгнення Росії в Україну.

Втім, прогрес був повільним. Бюрократія, затримки із закупівлями та політична обережність призвели до того, що значна частина коштів почала реально надходити лише у 2024 році. Свою роль відіграв і культурний спротив.

«Протягом років Бундесвер не сприймався як шанс розпочати поважну кар’єру, — сказала Мінна Аландер із Центру аналізу європейської політики. — Він став нішевим і політично поляризованим».

Історична пам’ять також тиснула. Для старших поколінь військова напористість залишалася нерозривно пов’язаною з нацистською Німеччиною і страхами війни з Росією — особливо без підтримки США.

Що змінив Мерц?

Мерц прийшов до влади з помітно іншим тоном, критикуючи і Москву, і Вашингтон та закликаючи до стратегічної незалежності від США. Відтоді парламент призупинив дію конституційних обмежень на борг, що посприяло постійному зростанню оборонних витрат, а лише минулого місяця схвалив майже 60 млрд доларів нових контрактів на закупівлі.

Німеччина також розширює свою передову присутність у Східній Європі, зокрема планує розгорнути бригаду в Литві для захисту Сувальського коридору — вразливого перешийка між Білоруссю та російським анклавом Калінінградом, — хоча набір особового складу й оснащення там і досі перебувають у процесі.

Чи здатна Німеччина справді це реалізувати?

Попри політичний імпульс, аналітики застерігають, що відбудова армії потребує часу. Промислові потужності, системи підготовки та логістика не можуть бути трансформовані миттєво. За словами експертів, проросійська дезінформація вже експлуатує суспільну чутливість до теми призову.

«Німеччина — головна ціль для наративів про відправлення дітей помирати», — попередила Вікторія Вдовиченко з Кембриджського центру геополітики. Вона також застерегла від надмірної опори лише на європейську координацію. «Ми ніколи не покладаємося на європейські процеси як на порятунок, — сказала вона. — Знаємо, що саме наші люди будуть на передовій».