Останні доларові новації Трампа. Чи треба бігти в обмінні пункти?
Під час другої інавгурації президент Дональд Трамп заявив про настання золотої ери. І ось на наших очах золото справді набуває давно втраченої сили, зокрема й за рахунок стрімкого падіння долара цього тижня. Ринки й інвестори схвильовані, а Трамп - ні. І його радість багатьох лякає найбільше.
Що у світі було до долара
Сьогодні нам здається, що долар був завжди. Що це вічна валюта, мірило всіх цін і головна фінансова опора світу. Але історія каже інше. У різні епохи у світі було декілька фінансових центрів, і залежно від того, де знаходився центр сили, там була й головна валюта, на яку рівнялися в міжнародних розрахунках. Всі ці валюти забезпечувались золотом та сріблом.
У XVIII – на початку XIX століття передовою країною Європи була Франція. Париж фактично вважався столицею світу, а франком можна було вільно розраховуватися мірою вартості для багатьох товарів.
У другій половині XIX століття і до середини XX століття світовим фінансовим центром став Лондон – столиця Британської імперії. Лондон був столицею імперії, де ніколи не заходило сонце. Фунт стерлінгів був міцною, стабільною імперською валютою, на яку рівнялися інші країни й працювала Ост- індська корпорація.
Друга світова війна серйозно похитнула фінансове лідерство Європи. Світ почав шукати тиху гавань – і знайшов її у Сполучених Штатах. Нью-Йорк став новою фінансовою столицею світу, а долар головною валютою міжнародних розрахунків. Через 30 років після Бреттон-Вудських угод долар відвʼязали від золота. Долар продовжив бути основою світової платіжної системи вже за рахунок довіри до економіки США, їхньої політичної стабільності та здатності виконувати свої зобов’язання.
Долар і сьогодні все ще доволі надійна гавань для людей, країн і компаній всюди по світу у глобальній турбулентності, як:
- головна валюта світу;
- мірило цін на нафту, зерно, метали;
- основа резервів і заощаджень багатьох країн.
А американські казначейські облігації є не способом швидко заробити; а гарантією повернення коштів. Саме тому інвестори купують американські облігації з дохідністю 1,5–2–3%, а не через жадібність. І саме тому українські облігації з дохідністю 15–18% насправді не про вигоду, а про ризик.
Американські облігації з дохідністю 1,5–3% готові купувати в усьому світі, бо там платять не за “заробіток”, а за гарантію повернення. Українські облігації з дохідністю 15–18% у більшості випадків купують всередині країни, бо така висока дохідність — це плата за військовий ризик.
Висока ставка – це завжди плата за невизначеність.
Що робить Трамп і чому він послідовний
Дональд Трамп не випадковий у своїх оптимістичних заявах і діях. Він достатньо послідовний. Його гасло Make America Great Again спрямоване передусім на вирішення внутрішніх проблем, а не на підтримку міжнародного статусу долара.
Серед внутрішніх завдань США:
- наростити експорт;
- оживити промисловість;
- дати можливість американському бізнесу заробляти більше;
- створювати робочі місця.
Тому, вітаючи послаблення долара або думаючи про таке послаблення, Трамп думає не про міжнародний статус США, а в першу чергу про внутрішні ринки, простого американця, американське виробництво та американську економіку. Стійкість якої і є гарантом американської величі й домінування
Логіка проста:
- сильний долар - добре для імпорту і споживання;
- слабший долар - добре для експорту і промисловості.
У чому ризик
Проблема не в самому слабшому доларі. Проблема у сигналі. Фінансові ринки живуть не лише цифрами, а очікуваннями.
Якщо президент каже «мені байдуже», інвестор думає: а що буде завтра?
Звідси:
- продаж долара;
- перехід у золото;
- розмови про пошук альтернатив долару.
Це не паніка. Але підвищення ціни ризику.
Макроекономічна дилема: експорт чи інфляція
У цій точці важливо зрозуміти одну макроекономічну річ: усі уряди у світі зацікавлені в експорті, а отже й у тому, щоб національна валюта була трохи слабшою до долара. Але водночас над кожним таким рішенням висить інша загроза - інфляція, яка дуже швидко знецінює будь-які додатково зароблені гроші і б’є по добробуту населення.
Саме тому країни з потужною експортною економікою: Південна Корея, Китай, Японія - роками вели тонку, філігранну гру з валютним курсом. З одного боку підтримували експортера, з іншого - жорстко контролювали інфляцію і не допускали збіднення власних громадян.
Для них курс валюти ніколи не був самоціллю. Це був лише інструмент балансу між зростанням і стабільністю.
Український приклад: чому важлива прогнозованість
Уявіть, що ви, шановний читачу, перенеслися на 20 років назад і зайшли в модний магазин у київському Пасажі купити імпортне взуття. Формально ціна у валюті одна. Але якщо платити в гривні — ви переплачуєте щонайменше в півтора раза, а інколи й удвічі.
Чому так? Тому що продавець закладав не поточний курс, а ризик його різкої зміни завтра. Ті часи – в минулому.
Сьогодні прогнозований курс долара, який оголошують уряд і Національний банк, дає стабільність.
Фетишизація долара і складність вибору
Стабільність долара дає ілюзію для багатьох українців, що все добре. Я це називаю фетишизацією долара.
Навіть коли з точки зору економіки варто було б трохи зробити гривню слабшою для підтримки експорту, це завжди викликає негативний резонанс всередині країни через страх інфляції.
Тому це не проста ситуація, коли треба знайти золоту середину між підтримкою експортерів і недопущенням інфляції.
Висновок
Поки що ситуація у США і у нас залишається стабільною. Тому закиди, девізи та дії Трампа на українців і на нашу економіку навряд чи найближчим часом радикально вплинуть. А що буде в перспективі – життя покаже. Але точно, чого не треба робити, це бігти в банк продавати або купувати долар.