Його українці боялися та любили одночасно: хто такий Чугайстер

Його образ не схожий на типовий образ лісовика чи нечисті. Чугайстер – не демон і не бог, а є своєрідним мисливцем, який захищає людей від темної сили. Більше про цю міфічну істоту – в матеріалі 24 Каналу.

Звідки взявся Чугайстер?

В українській художній літературі ця істота посіла досить яскраве місце, хоча в історичних пам'ятках слово "чугайстер" не зустрічається. Український мовознавець Броніслав Кобилянський припускав, що цей міфологічний персонаж і його назва виникли саме в українських діалектах Карпат у зв'язку з появою лісових пустельників з молдавсько-буковинських монастирів у XVII – XVII століттях, пише Ulfhart.

Записів фольклору та наукових публікацій про чугайстра існує небагато. На початку XX століття його образ з'явився у "Гуцульщині" Володимира Шухевича. Тут його помітив Михайло Коцюбинський і зобразив у своїх "Тінях забутих предків". Після цього образ Чугайстра став досить популярним серед населення

Також про Чугайстра писали Антін Онищук у "Матеріалах до гуцульської демонології", Володимир Гнатюк у праці "Останки передхристіянського релігійного світогляду наших предків" та Іван Панкевич у книзі "Українські говори Підкарпатської Русі та суміжних областей". Ще декілька записів було опубліковано починаючи з другої половини 1980-х років, зокрема варто відзначати працю Степана Пушика "Чугайстер: міфічний персонаж народної поезії Карпат".

Щоправда, упродовж ХХ століття літератори так сильно "познущалися" над цим персонажем, що сьогодні уже навіть неможливо уявити, ким є насправді Чугайстер, який має вигляд і звідки взявся. Хтось вважає його Лісовиком, хтось ототожнює з лісовим Паном з грецької міфології, що любить співати та танцювати, а хтось називає його самим Арідником, демоном, верховним духом Потойбіччя, ім’я яке гуцули вимовляють тільки пошепки, повідомляє Karpaty.rocks.

Як люди описували Чугайстра?

Гуцули його називали по-різному: здебільшого це був Чугайстрин, однак на Бойківщині його іменували Лісовим Чоловіком або Дідом, на Закарпатті – Ночником і на Рахівщині – Гаєм.

Згідно з гуцульськими переказами, колись давно чугайстер був звичайним чоловіком. Та якось він сильно зашкодив своєму сусіду та той прокляв його, щоб він жив у лісі до кінця світу та не був здатним померти. Під силою прокляття чугайстер покинув рідний дім і побрів геть. Відтоді він так і ходить в самотності темними густими лісами та дикими верхівками гір влітку та взимку, та ніхто не здатний йому завдати шкоди – ні людина, ні звір. За багато років одяг його зносився та чугайстер бродить тепер голим.

Він має довге волосся та білу бороду, тіло його поросло білою або чорною шерстю так, що впізнати у ньому людину дуже важко. Уявляли його велетнем, зростом із сосну – від двох до семи метрів заввишки. Є примітки, що у нього сині очі або як у жаби, що він – беззубий та шепелявий, що в нього кігті на ногах або навіть копита. Є легенди, згідно з якими існує тільки одна лісова людина, або що чугайстрами стали сім братів, або що існують усього три або чотири чугайстри.

Чугайстра уявляли як волохатого велетня до 7 метрів заввишки / Фото взято із соцмереж

Також цього лісовика могли уявляти як духа другого порядку, який носиться у вигляді сильного вітру або вихру, валячи за собою дерева. Вітер, сильний дощ, грім, град та незвичний рух місяця на небі могли бути свідоцтвом присутності чугайстра. За легендами, лісовий дід створює град. Для цього він заморожує озеро, потім на шматочки перетирає лід і підіймає його вгору, розносячи куди схоче.

Люди вважали, що волохань завжди живе у лісі, а на полях і у селищах для нього повітря – "гірке". За деякими повір'ями він має своє господарство, хоча згадки про сім'ю лісового діда не зафіксовані. Проте його шанують дикі звірі – служать йому, наприклад лисиця та вовк носять чугайстру воду.

Розповідали, що він швидко бігає на одній нозі, або ще навіть може відірвати ногу та наколоти нею дров. Спить Чугайстер, згорнувшись клубком, у глухій хащі або у сухому листі біля залишеного людьми вогнища. В останньому випадку чугайстер може являтися у вигляді змієподібної істоти, яка згорнулася біля вогню колесом.

Чи загрожував Чугайстер людям?

Вважали, що Чугайстер є охоронцем людини, коли та перебуває далеко від домівки: на полонині чи у лісі. Саме він є захисником лісорубів і пастухів від лісових Дів (опириць, бісиць, блудниць і нявок чи мавок), які відволікають парубків, заманюють їх у лісові нетрі та там гублять. Коли Чугайстер побачить таку мавку, то відразу вхопить, розірве навпіл і з'їсть.

Під час перебування на полонині чи в лісі гуцули, коли готували вечерю, то завжди залишали трохи свого баноша чи куліша для Чугайстера на самому сволоці, адже вірили, що завдяки своєму зросту він зуміє звідти дістати приношення. Коли пастухи чи лісоруби поверталися з роботи та не заставали їжі на сволоці, то дуже раділи, адже можна спокійно спати, тому що приходив Лісовий Чоловік, а це означало, що жодних нявок у цьому місці вже не було.

Також горяни вірили: коли Чугайстер зустрінеться десь у лісі чи на полонині, то ніякого лиха не чинить, а лишень співає та просить, щоб зустрічний потанцював з ним. Оскільки він шалений танцюрист, то може статися й таке, що хворобливий чоловік не зможе витримати шаленого ритму "аркана" чи "гуцулки-верховинки", та й помре. Тоді засмучений Чугайстер йде собі далі. А якщо ж танцюрист добрий, то отримає від Діда нагороду.

Чому чугайстер важливий для культури

У гуцульському світогляді немає поділу на природу та людину – вони є одним цілим. І чугайстер – уособлення цього зв'язку. Він символізує добру дику силу, яка захищає, але вимагає поваги, пише Celebs.

Його образ став культурним кодом: чугайстра малюють на муралах, згадують у фільмах, вивчають у школі. У дитячих книжках він – казковий герой, у фольклорі – серйозний дух, у поезії – метафора захисника душі.

Саме чугайстер показує, що добро – це не завжди м'яке nf солодке. Іноді воно дике, голосне, несподіване. Але щире.

Чугайстер – дуже мила українська нечисть: дивіться відео

Про яких ще персонажів української міфології варто знати?

• Мавка, або нявка, також їх називають лісовими русалками. Це казкова лісова істота в образі молодої дівчини. Вони ходили босоніж голими або в напівпрозорих сорочках і любили потанцювати на галявинах. Згідно з народними повір'ями, на мавок перетворюються душі утоплениць і дівчаток, померлих без хрещення. Звичайним місцем їхнього перебування були ліси, гори та поблизу води.

• Водяник походить від самого чорта, подібний до діда з довгою бородою, проте має й хвіст. Він володар всіх водоймищ, старший над усіма русалками, а риби – то його худоба. Увагу водяника привертають нетверезі люди – їх злий дух заводить на глибину та топить. За легендами водяник живе у воді, або у схованому на дні кришталевому палаці, роблячи збитки людям.

Більше про мавок і водяників, а також про те, де їх можна зустріти – читайте в матеріалі 24 Каналу.