Трамп оголошує надзвичайний стан: Куба загрожує США і має 15 днів нафти

Наприкінці січня 2026 року відносини між Сполученими Штатами та Кубою досягли критичної точки. Президент Трамп, давно висловлюючи незадоволення кубинським режимом, заявив, що Куба "незабаром зазнає краху" через відмову Венесуели постачати нафту та гроші. Ця заява стала передвісником серйозних змін у зовнішній політиці США.

Головною мотивацією Трампа було переконання, що уряд Куби становить "надзвичайну загрозу національній безпеці та зовнішній політиці Сполучених Штатів". Він бачив, як Куба, за його словами, солідаризується з "ворожими країнами, терористичними групами та зловмисними діячами", такими як Росія, Китай, Іран, ХАМАС та Хезболла.

29 січня 2026 року на сайті Білого дому було опубліковано указ Трампа. Цей документ не лише оголошував надзвичайний стан через дії кубинського уряду, але й відкривав шлях до запровадження нових митних тарифів. Це рішення було покликане посилити економічний та політичний тиск на острів, який вже потерпав від дефіциту пального та регулярних відключень електроенергії.

Серцем нових санкцій став механізм, що передбачав введення додаткових мит на товари з будь-якої країни, яка прямо або опосередковано постачала нафту на Кубу. Президент доручив Міністерству торгівлі та Міністерству фінансів США розробити методи ідентифікації порушників та визначити точні розміри митних ставок. Це означало, що будь-яка держава, що надавала енергетичну підтримку Гавані, мала зіткнутися з економічними наслідками при імпорті своїх товарів до США.

Наслідки цього рішення відчувалися негайно. Куба, за даними аналітичної компанії Kpler, з початку 2026 року отримала всього одну партію нафти з Мексики обсягом близько 85 тисяч барелів. Заяви Трампа про "нульову терпимість до хижацьких дій комуністичного кубинського режиму" ясно дали зрозуміти, що США готові до радикальних кроків для досягнення своїх цілей.

У Білому домі підкреслювали, що ці обмеження стосуватимуться всіх держав без винятку, які продовжують енергетичну співпрацю з Кубою. Цей указ не лише поглибив ізоляцію Куби, але й визначив новий вектор американської зовнішньої політики, спрямований на зміну режиму на острові шляхом економічного тиску.

Дональд Трамп неодноразово вказував на співпрацю Куби з такими країнами, як Росія, де, за його твердженням, розташована найбільша закордонна станція радіоелектронної розвідки. Він також критикував кубинський уряд за "поглиблення розвідувальної та оборонної співпраці" з Китаєм, що розглядалося як пряма загроза інтересам США.

Президент США також акцентував увагу на ситуації з правами людини на Кубі, звинувачуючи комуністичний режим у переслідуванні політичних опонентів, тортурах, обмеженні свободи слова та репресіях проти родин політв'язнів. Ці звинувачення слугували додатковим обґрунтуванням для жорсткої політики Вашингтона.

"Я вважаю, що політика, практика та дії уряду Куби безпосередньо загрожують безпеці громадян, національній безпеці та зовнішній політиці Сполучених Штатів," – заявив Дональд Трамп, обґрунтовуючи своє рішення.

"Ми не дозволимо іноземним державам підтримувати цей режим, надаючи йому життєво важливі енергоресурси. Відтепер будь-яка країна, яка постачає нафту Гавані, зіткнеться з економічними наслідками у вигляді тарифів на свої товари при ввезенні до США," – додав Трамп, підкреслюючи безкомпромісність нових заходів. Підтримайте "5 канал" на "Патреоні". "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.

Рішення Трампа щодо Куби, прийняте в умовах поглиблення її енергетичної кризи, посилило глобальний тиск на острів, залишивши невизначеним майбутнє кубинського режиму та його вплив на регіональну стабільність. Цей крок засвідчив рішучість США використовувати економічні важелі для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей.