Вибори під час чи після війни: коли обиратимуть президента України і які питання винесуть на референдум

Вибори в Україні / © ТСН.ua

Йдеться не лише про дати чи формат голосування, а про принципове питання: за яких умов виборивзагалі можливі в країні, де триває війна. Паралельно в публічному просторі дедалі гучніше звучить тема всеукраїнського референдуму, який потенційно можуть спробувати провести в один день із президентськими виборами.

Які саме питання можуть бути винесені і хто має на це повноваження? Чи можливі вибори під час дії воєнного стану? Чи розглядається варіант онлайн-голосування? Як держава планує забезпечити виборчі права мільйонів українців за кордоном і військовослужбовців? За яких умов і в якій послідовності можуть відбутися президентські та парламентські вибори — і яку роль у цьому процесі відіграє потенційна «мирна угода»?

Про все це в коментарі TSN.ua розповіли експерти, які входять до спеціальної робочої групи та безпосередньо формують законодавчі правила перших виборів.

Вибори під час особливого періоду: позиція Зеленського

22 грудня 2025 року голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук підписав розпорядження про створення спеціальної робочої групи, яка має підготувати законодавчі зміни щодо можливості проведення виборів в умовах воєнного стану. Цей закон, як зазначається, може бути використаний одноразово. Це рішення було ухвалене на тлі активної міжнародної дискусії про вибори в Україні під час повномасштабної війни. Зокрема, після заяв президента США Дональда Трампа щодо необхідності проведення виборів та відповіді президента України Володимира Зеленського про готовність до виборчого процесу за умови гарантування безпеки.

24 грудня Зеленський заявив, що після підписання мирної угоди з Росією Україна має провести президентські вибори «якомога швидше». Він уточнив, що йдеться саме про вибори глави держави, і зазначив, що такого підходу очікують міжнародні партнери. Водночас президент України зауважив, що проведення виборів вигідне й Росії, яка розраховує досягти політичними методами того, чого не змогла реалізувати воєнним шляхом. Згодом Зеленський зазначив, що згода на обговорення можливості виборів під час війни продиктована прагненням продемонструвати міжнародним партнерам, насамперед Вашингтону, готовність Києва до дипломатичних компромісів у межах мирних переговорів. За словами президента, Україна не може дозволити собі виглядати стороною, яка блокує переговорний процес, тоді як Росія нібито декларує готовність до певних поступок. Саме з цієї логіки, як пояснив Зеленський, парламенту було доручено розпочати підготовку законодавчих змін, які б окреслили можливі механізми проведення виборів в особливий період. Втім, президент наголосив, що сама підготовка законодавчої бази не означає автоматичного проведення виборів.

Керівником спеціальної робочої групи, яка має напрацювати законодавчі зміни, призначено першого заступника голови Верховної Ради України Олександра Корнієнка. Туди також увійшли представники усіх парламентських фракцій і депутатських груп, експерти громадянського суспільства, які спеціалізуються на питаннях виборчого права та виборчої практики, а також представники Центральної виборчої комісії.

Вибори під час воєнного стану. Що кажуть експерти?

Членкиня правління ЦППР, керівниця проєктів з питань конституційного права, співголова Ради Реанімаційного пакету реформ Юлія Кириченко в коментарі TSN.ua повідомила, що наприкінці 2025 року відбулося перше установче засідання великої робочої групи з підготовки виборчого процесу. За його підсумками було ухвалено рішення працювати у семи тематичних підгрупах, кожна з яких відповідає за окремий напрям. За словами Кириченко, результатом цієї роботи мають стати або конкретні пропозиції змін до виборчого законодавства, або концептуальне бачення необхідних коригувань. Окремо готується спеціальний закон ad hoc, який має врегулювати особливості проведення перших національних повоєнних виборів. Перший віцеспікер Верховної Ради Олександр Корнієнко поставив завдання всім підгрупам подати свої напрацювання до 30 січня, після чого ці матеріали мають бути представлені та обговорені на засіданні великої робочої групи. Водночас Кириченко уточнила, що зараз підгрупи розглядають виключно повоєнні вибори.

«У межах підгруп інший формат на сьогодні не розглядається. Під час перших загальних засідань були заслухані відомі українські конституціоналісти. І, в принципі, всі погодилися з висновком, що під час воєнного стану неможливо організувати вибори. І це не питання до формального введення воєнного стану. Це питання саме до повномасштабного вторгнення та безпекової ситуації. Тому зараз робочі підгрупи напрацьовують проведення виборів за умови безпеки. Ну, після скасування воєнного стану, звісно», — пояснила Юлія Кириченко.

Умови для проведення виборів

Зеленський наголошував, що без припинення вогню виборчий процес є неможливим. Він звернувся до міжнародних партнерів із закликом допомогти Україні з відновленням і захистом інфраструктури, без якої організація виборів не може бути безпечною та легітимною. Цю позицію підтвердив і голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко в інтерв’ю Reuters, наголосивши, що ключовою передумовою для будь-яких виборів залишаються безпека та припинення вогню. Водночас Росія відмовляється надавати гарантії перемир’я.

«Якір» для підвищення явки виборців. Чи об’єднають референдум та вибори?

У Верховній Раді також обговорюють один із можливих сценаріїв реалізації «мирного плану», який передбачає одночасне проведення всеукраїнського референдуму та виборів президента. Про це 26 грудня заявив голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. За його словами, у межах такого сценарію закладається чіткий часовий проміжок — 90 днів. Із них близько місяця відводиться на підготовку законодавчої бази та організаційні рішення, ще два місяці — безпосередньо на проведення виборчих процедур. Арахамія пояснив, що в цьому варіанті йдеться про одночасне проведення загальнонаціонального референдуму та президентських виборів.

Він також зауважив, що з точки зору організації та правового регулювання вибори президента є менш складними, ніж парламентські, зокрема, у частині участі військовослужбовців. За його словами, військовий, який вирішить балотуватися, має подати рапорт командиру і отримати відпустку терміном до трьох місяців для ведення кампанії. Оскільки на президентських виборах зазвичай реєструється обмежена кількість кандидатів — цей процес є більш прозорим і контрольованим, ніж у разі парламентських перегонів. Арахамія зазначив, що після проведення референдуму та президентських виборів парламент зможе оцінити проблемні моменти і врахувати їх під час підготовки законодавства про вибори до Верховної Ради. Це дозволить більш зважено підійти до визначення правил участі військових у майбутніх парламентських виборах.

Втім, Давид Арахамія визнав, що перед українською виборчою системою наразі стоїть низка серйозних викликів. Зокрема, законодавство передбачає мінімальну явку у 50% виборців для проведення всеукраїнського референдуму, що в нинішніх умовах є складним завданням. Він звернув увагу на втрату частини територій, а також на те, що мільйони громадян перебувають за межами країни. Ще однією проблемою залишається участь у голосуванні внутрішньо переміщених осіб, адже частина виборчих дільниць, до яких вони були приписані, фактично перестала існувати. Арахамія наголосив, що ідея референдуму щодо можливої мирної угоди полягає насамперед у перевірці рівня суспільної підтримки такого рішення. Водночас, за його словами, держава не має наміру проводити ні вибори, ні референдум лише заради самого факту їх проведення. Він підкреслив, що будь-які виборчі процедури можливі лише за умови дотримання демократичних принципів і належного рівня безпеки. Тільки так результати голосування можуть бути легітимними та визнаними на міжнародному рівні. Питання безпеки під час виборів і референдуму є ключовим пріоритетом, і, як стверджує нардеп, міжнародні партнери України це усвідомлюють та враховують.

Вже 3 січня Давид Арахамія пояснив, чому президентські вибори і всеукраїнський референдум можуть провести в один день. За його словами, такий формат розглядають насамперед як спосіб забезпечити необхідну явку виборців для легітимності плебісциту. Чинне законодавство передбачає, що у всеукраїнському референдумі мають взяти участь щонайменше 50% виборців. За довоєнним реєстром це означало близько 18 мільйонів громадян. Нинішні умови істотно ускладнюють досягнення такого показника через окупацію частини територій та виїзд мільйонів українців за межі країни. У цій ситуації самостійне проведення референдуму не гарантує достатнього рівня участі. Саме тому, за оцінкою Арахамії, президентські вибори розглядаються як можливий «якір» для підвищення явки. Традиційно, це найбільш масова електоральна подія в країні, яка залучає мільйони виборців. Голосування в один день може збільшити кількість учасників плебісциту як всередині країни, так і серед громадян України, які нині перебувають за кордоном.

Референдум та вибори в один день: чи це законно?

Керівниця проєктів з питань конституційного права, співголова Ради Реанімаційного пакету реформ Юлія Кириченко в коментарі TSN.ua пояснила, що спеціальна робоча група наразі зосереджена виключно на підготовці перших повоєнних виборів. Питання всеукраїнського референдуму, зокрема можливість його проведення, у межах роботи групи взагалі не розглядається, так само як і не опрацьовуються будь-які законодавчі зміни, необхідні для організації першого повоєнного референдуму.

«Якщо говорити про правову рамку, то, по-перше, Конституція України не забороняє, не дозволяє, не регулює питання проведення одночасно виборів і національних, чи місцевих референдумів. Відповідним чином, віддаючи це на рівень закону. На сьогодні, на рівні закону „Про всеукраїнський референдум“ передбачена заборона проведення референдуму одночасно з національними виборами. Але треба розуміти, що це за необхідності може бути змінено парламентом», — пояснила Кириченко.

Те ж саме в коментарі TSN.ua підтвердила і старша радниця з правових питань Громадянської мережі ОПОРА Ольга Коцюруба. Вона пояснила, що питання можливого референдуму обговорювалося в межах робочої групи виключно в теоретичній площині. Йдеться про гіпотетичний сценарій, за якого Верховна Рада могла б оголосити референдум щодо затвердження «мирної угоди», якщо така подібна взагалі з’явиться. Водночас у робочій групі зафіксована спільна позиція: в умовах воєнного стану проведення як виборів, так і референдумів є неможливим. Коцюруба зазначила, що представники ОПОРИ залучені до роботи в кожній із підгруп, і скрізь фокус зосереджений саме на перших повоєнних загальнодержавних виборах. Питання референдуму як окремого процесу предметом детального опрацювання наразі не є.

Які питання можуть винести на референдум і хто?

У публічному просторі дедалі активніше обговорюють, які саме питання можуть бути винесені на потенційний всеукраїнський референдум. Зокрема, лунають застереження щодо того, чи не з’явиться там питання щодо територіальної цілісності та чи не створює це ризик правової маніпуляції під виглядом референдуму.

Коментуючи ці дискусії, Юлія Кириченко наголосила, що у парламенті це наразі не обговорюється. За її словами, ані Верховна Рада, ані президент не мають повноважень самостійно призначати або оголошувати референдум із питань загальнодержавного значення. Такі повноваження визначені Конституцією, а отже не можуть бути врегульовані або змінені на рівні звичайного закону. Відповідно, каже експертка, будь-які питання загальнодержавного значення, у тому числі потенційно, пов’язані з «мирною угодою», можуть бути винесені на референдум виключно за народною ініціативою, а не за рішенням парламенту чи глави держави.

«Тобто, ініціювати це може виключно народ. Для цього щонайменше три мільйони громадян України мають підтримати таку народну ініціативу. Водночас, підписи необхідно зібрати не менш як у двох третинах областей України та Автономної Республіки Крим. Крім того, у кожній області має бути зібрано щонайменше по 100 тисяч підписів громадян України. Наразі очевидно, що за чинних умов виконати ці вимоги неможливо. Відтак ні президент, ні парламент не мають повноважень виносити такі питання на всеукраїнський референдум за власною ініціативою», — пояснила Кириченко.

Голова правління Громадянської мережі ОПОРА та членкиня робочої групи Ольга Айвазовська також звернула увагу на проблеми, пов’язані з можливими референдумами. Територіальні питання, каже вона, можуть виноситися на загальнонаціональне голосування лише за умови, що вони не зачіпають принцип територіальної цілісності. Водночас забезпечити мінімальну явку у 50%, необхідну для визнання референдуму таким, що відбувся, за нинішніх масштабів внутрішньої та зовнішньої міграції практично неможливо. Понад третина громадян є внутрішньо переміщеними або перебувають за кордоном, і навіть за високої активності тих, хто має доступ до голосування, загальна явка не досягне встановленого законом порогу.

Можливість проведення всеукраїнського референдуму прокоментував журналістам і президент України. Він заявив, що такому кроку має передувати внесення змін до профільного законодавства. Глава держави окреслив, що предметом референдуму може бути виключно так званий 20-пунктний мирний план, без винесення на голосування ширшого кола питань. Ця позиція загалом збігається з підходом, який публічно підтвердив і голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук. За його оцінкою, питання, які врегульовані Конституцією України або прямо стосуються її положень, не можуть бути предметом всеукраїнського чи будь-якого іншого референдуму. Стефанчук наголосив, що у разі проведення референдуму — він може стосуватися лише загальної підтримки або непідтримки мирної угоди, без втручання в конституційні норми.

Народна депутатка від партії «Голос», членкиня парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Соломія Бобровська у коментарі TSN.ua наголосила, що відповідно до статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» проведення виборів президента України, а також всеукраїнських і місцевих референдумів під час дії воєнного стану прямо заборонене. За її словами, відмова від продовження воєнного стану заради виборів чи референдуму в умовах триваючої російської агресії становила б серйозну загрозу для існування України як держави. Коментуючи можливу ідею винесення потенційної мирної угоди на всеукраїнський референдум, Бобровська застерегла, що головна небезпека такого кроку полягає в інформаційно-психологічному впливі з боку держави-агресорки.

«Росія для досягнення своїх військових цілей застосовує не лише бойові дії, а й некінетичний вплив — так звану когнітивну війну, спрямовану на злам думок українців. Знищення цивільної інфраструктури — зокрема електростанцій, об’єктів логістики, зернових елеваторів — знижує якість життя українців і спрямоване на спонукання їх до якнайшвидшого завершення війни та укладення мирної угоди з росіянами на будь-яких умовах. Крім того, росіяни ведуть активну інформаційну та культурну війну проти українців, аби зламати їхнє сприйняття війни та переконати, що російській агресії нібито краще не чинити опору. За таких умов винесення мирної угоди на референдум зіграє лише на руку росіянам», — вважає нардепка.

Відповідаючи на запитання про «червоні лінії», які парламент не має права перетинати навіть під тиском обставин чи міжнародних очікувань, Бобровська підкреслила, що предметом жодної мирної угоди не можуть бути обмін українських територій на політичні, економічні чи військові вигоди, запровадження федеративного устрою, скорочення чисельності або обмеження дислокації Збройних сил України, а також надання російській мові статусу державної.

Вибори не мають бути елементом жодної мирної угоди

Ольга Айвазовська вважає, що вибори не мають бути частиною жодної мирної угоди. На її переконання, це ставить під питання природу конфлікту та ставить Україну в позицію держави зі зниженим суверенітетом. Вона наголосила, що практика фіксації виборів у мирних угодах характерна для громадянських війн, тоді як у випадку міжнародного збройного конфлікту такий підхід є неприйнятним. Крім того, за умов активної фази війни суспільний запит на проведення повноцінних демократичних виборів є об’єктивно обмеженим, оскільки значна частина громадян не має змоги реалізувати своє виборче право.

60 днів на обговорення «мирної угоди»

24 січня Давид Арахамія та Руслан Стефанчук у коментарі журналістам розповіли про можливі сценарії виборів і референдуму в Україні. Голова Верховної Ради підкреслив, що ключовою передумовою для проведення виборів, чи референдуму є припинення вогню. Саме рівень безпекових гарантій визначатиме формат голосування — чи воно проходитиме в один день, чи буде розтягнуте на кілька днів. Коментуючи небажання Росії погоджуватися на перемир’я на час виборчого процесу, Арахамія зазначив, що припинення вогню можливе лише у разі наявності погодженого проєкту мирної угоди. За його словами, якщо документ буде попередньо схвалений чотирма сторонами — Україною, Росією, США та європейськими партнерами, — його мають оприлюднити для публічного обговорення строком близько 60 днів за участі експертів, медіа, громадських організацій і політиків. Після цього може бути проведений референдум, який потенційно поєднуватиметься з виборами президента. У такому разі громадяни отримають два бюлетені: один — щодо обрання глави держави, інший — щодо підтримки або непідтримки мирної угоди. На весь цей період, за логікою переговорів, має діяти режим припинення вогню.

Голосування онлайн, поштою та на дільницях. Що кажуть експерти?

Ще наприкінці грудня 2025 року голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявляв, що в умовах війни Україна може розглянути запровадження гібридного формату голосування на президентських виборах, який поєднає традиційне волевиявлення на дільницях та онлайн-інструменти. За словами Арахамії, досі немає чіткої аргументації, чому неможливо застосувати гібридні моделі голосування з використанням онлайн-інструментів — повністю або частково. Він навів приклад із внутрішньо переміщеними особами: офіційно облікованими є близько одного мільйона ВПО, які отримують виплати, тоді як фактичне число переселенців сягає 6,5 мільйона. При цьому немає точного розуміння, де перебуває більшість із них і на яких виборчих дільницях вони мають голосувати. На його думку, цю проблему можна було б вирішити за допомогою онлайн-реєстрації або цифрового аналога відкріпного талона, який дозволив би людям самостійно обирати зручну дільницю.

Також голова фракції монобільшості заявляв, що українська держава стикається з об’єктивними обмеженнями за кордоном, адже законодавство низки країн не дозволяє відкривати додаткові виборчі дільниці для громадян України. У такій ситуації доводиться шукати альтернативні механізми забезпечення виборчих прав. Серед можливих рішень Арахамія назвав проведення голосування для українців за межами країни протягом кількох днів або повернення до ідеї гібридного голосування з використанням онлайн-форматів. Він підкреслив, що робоча група має детально проаналізувати, чи є така модель технічно, юридично та безпеково здійсненною.

Юлія Кириченко пояснила, що на рівні підгруп і всієї робочої групи вже сформовано спільне бачення: використання онлайн-голосування на перших повоєнних виборах в Україні є неприйнятним. Першою причиною вона назвала відсутність суспільної довіри до такого механізму. За її словами, якщо громадяни не довіряють певному способу голосування, — держава не повинна його впроваджувати, адже це одразу закладає ризик підриву легітимності виборів.

Другим ключовим чинником є неможливість гарантувати належний рівень кібербезпеки. В умовах війни держава-агресор, за її словами, намагатиметься будь-якими методами втрутитися у виборчий і політичний процеси. У разі застосування онлайн-голосування такі ризики суттєво зростають і можуть призвести до зриву виборів або спотворення результатів, що є неприпустимим. Третім важливим аргументом є дотримання одного з базових конституційних принципів виборчого права — таємниці голосування. У випадку онлайн-голосування забезпечити її належним чином вкрай складно. Саме ці чинники є ключовими, навіть без урахування додаткових застережень, які також лунають у фаховому середовищі.

«Крім того, багато європейських країн відмовляються від онлайн-голосування через проблеми, які виникали під час його застосування. На рівні європейських інституцій рекомендують: у разі запровадження онлайн-голосування як інноваційної технології слід починати з пілотних проєктів. Зокрема, йдеться про впровадження такого формату на обмежених територіях або в окремих громадах під час місцевих виборів із подальшим аналізом викликів, ризиків та можливостей, перш ніж переходити до ширшого застосування», — пояснила експертка.

Представниця ОПОРИ Ольга Коцюруба також наголосила: застосування нових або альтернативних форм голосування на перших повоєнних виборах є невиправданим. Це потребує тривалого пілотування, глибокого тестування та не має достатньої практики в країнах ЄС на рівні загальнодержавних виборів. За винятком Естонії, де електронне голосування впроваджувалося поступово протягом багатьох років, аналогічних прикладів у Європі немає.

Голосування за кордоном

Юлія Кириченко зауважила, що голосування громадян України за кордоном є одним із найскладніших викликів майбутніх виборів. Передусім це пов’язано зі значним зростанням кількості українців, які були змушені виїхати за межі країни з міркувань безпеки після початку повномасштабної війни. Йдеться про мільйони людей, однак держава наразі немає точної інформації про кількість виборців за кордоном ані сьогодні, ані у попередні періоди після початку російської агресії. Другим суттєвим викликом є відсутність точних даних про географію перебування українських громадян — у яких країнах і регіонах їх найбільше та де їх кількість є меншою. Україна наразі не володіє цією інформацією в повному обсязі, і міжнародні партнери також не можуть надати вичерпні дані. Водночас для належної організації голосування Центральній виборчій комісії принципово важливо розуміти, де саме і скільки виборців за кордоном планують скористатися правом голосу.

За словами Кириченко, робоча група дійшла згоди, що держава має забезпечити реалізацію активного виборчого права громадян України за кордоном. Наразі розглядаються кілька найбільш імовірних варіантів вирішення цієї проблеми.

Перший і базовий сценарій — відкриття додаткових виборчих дільниць за кордоном на підставі двосторонніх домовленостей, які буде опрацьовувати Міністерство закордонних справ. Зокрема, в країнах із великою концентрацією українців, таких як Польща, може бути створено розширену мережу дільниць. Саме цей варіант наразі розглядається як основний для забезпечення можливості проголосувати в один день.
Другий варіант передбачає збільшення тривалості голосування в день виборів, наприклад, з раннього ранку до пізнього вечора. Також обговорюється можливість запровадження багатоденного голосування — не лише в неділю, а, наприклад, упродовж двох або трьох днів. Подібна практика існує в окремих країнах, і наразі ці моделі перебувають на стадії обговорення, без остаточного рішення щодо їх застосування.

Скільки коштуватимуть вибори

Проведення загальнонаціональних виборів в Україні після завершення війни вимагатиме суттєво більших фінансових ресурсів, ніж у попередні виборчі цикли. За попередніми оцінками, загальні витрати можуть перевищити 10 мільярдів гривень. Про це 21 січня в ефірі телеканалу «Рада» повідомив перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко. Зростання вартості пояснюється інфляційними процесами, а також появою нових логістичних і безпекових викликів, яких раніше не існувало. Перший віцеспікер звернув увагу, що в умовах війни та після неї держбюджет України максимально орієнтований на фінансування сектору оборони. Саме тому, за його оцінкою, проведення виборів потребуватиме масштабної фінансової підтримки з боку міжнародних партнерів. Якщо раніше стандартні виборчі кампанії обходилися державі у 2–3 мільярди гривень, то нині йдеться вже про кратно більші суми.

Більш детальні фінансові розрахунки оприлюднили в Центральній виборчій комісії. Як пояснив заступник голови ЦВК Сергій Дубовик в інтерв’ю «РБК-Україна», загальна вартість майбутніх виборів може сягнути щонайменше 20 мільярдів гривень. За його словами, близько 70% усіх витрат припадає на оплату праці членів окружних, дільничних і територіальних виборчих комісій. За підрахунками ЦВК, вибори народних депутатів разом із місцевими виборами в середньому коштуватимуть 4–5 мільярдів гривень. Президентська кампанія є ще більш витратною: перший тур оцінюється на рівні 4–5 мільярдів гривень, а у разі необхідності проведення другого туру знадобиться додатково близько 6,5–7 мільярдів. У ЦВК також наголошують, що ці суми не враховують витрати органів місцевого самоврядування на підготовку приміщень для голосування, матеріально-технічне забезпечення дільниць та можливе розширення мережі виборчих дільниць за кордоном. У разі збільшення кількості закордонних дільниць додатковим фактором зростання бюджету стануть валютні витрати. Таким чином, майбутні вибори в Україні можуть стати найдорожчими за всю історію незалежності, а питання їх фінансування вже зараз розглядається як один із ключових викликів повоєнного періоду.

Дискусії в експертному середовищі

8 січня відбулося друге засідання робочої групи з підготовки виборів в особливий період. Учасники дійшли спільної позиції, що проведення виборів під час дії воєнного стану є неможливим. Так само робоча група не підтримує ідею об’єднання повоєнних виборів із всеукраїнським референдумом. Водночас, за словами Айвазовської, дискусія виявила низку тривожних тенденцій. Зокрема, частина політиків і експертів ставить під сумнів право голосу українців, які виїхали за кордон після початку повномасштабного вторгнення. Аргументи зводяться до того, що ці громадяни нібито втратили зв’язок з життям країни, не перебувають під обстрілами та можуть бути вразливими до впливу російської або іноземної пропаганди. Окремо лунають закиди щодо чоловіків призовного віку, які виїхали за межі України. Айвазовська наголосила, що підхід до виборчих прав за принципом «хто більше страждає — той більше має голосів» є небезпечним і таким, що може розколоти суспільство. «Це людиноненависна логіка і її варто позбутись на старті та не провокувати розкол по цій лінії», — зауважила вона.

За її словами, багато українців за кордоном роблять значний внесок у підтримку держави та оборони, і їхній голос не може бути проігнорований. Вона наполягає на необхідності залучення активних представників нових діаспор до виборчого процесу. Окремо Айвазовська звернула увагу, що позбавлення або обмеження виборчих прав громадян за кордоном через наявність серед них «ухилянтів» є хибною логікою. За таким принципом, зазначає вона, довелося б переглядати виборчі права і всередині країни, що суперечить базовим правам людини та Конституції. На її думку, військові мають бути максимально захищені в реалізації як активного, так і пасивного виборчого права, а жінки з дітьми не можуть нести покарання через втечу від війни або через «недобросовісних чоловіків, які є як і тут, так і там».

Кадровий дефіцит КСУ: виклик для легітимності виборів?

Експерти також звертаються увагу на наявність серйозних конституційних ризиків, пов’язаних із можливими рішеннями щодо виборів, референдумів і перехідних періодів. За словами Айвазовської, щоб такі процеси були легітимними та визнаними як всередині країни, так і міжнародною спільнотою, — ключові рішення мають отримати правову оцінку Конституційного Суду України. Але сьогодні Суд працює у мінімальному складі, тому, на її думку, першочерговим завданням є його доукомплектування та забезпечення повноцінного конституційного контролю. Без цього жодне питання, винесене на референдум, не може вважатися таким, що відповідає Конституції.

Втім, Юлія Кириченко в коментарі TSN.ua наголосила, що в Україні Конституційний Суд не має повноважень визнавати вибори недійсними, на відміну від практики, яка існує в окремих інших державах. У разі виникнення виборчих спорів або неможливості встановлення результатів голосування ключову роль відіграє Верховний Суд. Тим часом Конституційний Суд України наразі працює в умовах кадрового дефіциту. Згідно з Конституцією, його склад має налічувати 18 суддів, однак фактично повноваження здійснюють лише 13, тоді як п’ять посад залишаються вакантними. Наразі тривають конкурсні процедури на чотири з цих вакансій: дві — за квотою Верховної Ради України та ще дві — за квотою з’їзду суддів. Процес добору суддів є тривалим, оскільки передбачає обов’язкову попередню оцінку кандидатів дорадчою групою експертів. За словами Кириченко, така кадрова ситуація створює додаткові труднощі для роботи суду. Для ухвалення рішень Великою палатою необхідно щонайменше 10 голосів суддів, і зібрати їх серед 13 чинних суддів значно складніше, ніж у повному складі з 18 осіб, як це передбачено Конституцією України.

Пропозиції Центральної виборчої комісії

Голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко представив пропозиції, як законодавчо врегулювати проведення виборів в Україні післявоєнного стану чи в особливий період. Їх передали на розгляд Верховної Ради. Так, ЦВК пропонує призначити вибори президента України протягом одного місяця з дня припинення або скасування воєнного стану. Однак, розпочинати виборчий процес пропонується не раніше, ніж через шість місяців після припинення або скасування воєнного стану. Ці пів року, як пояснюють в ЦВК, триватиме підготовчий період. При цьому загальні строки проведення президентських виборів залишаються незмінними — 90 днів. Вибори народних депутатів України, за пропозицією ЦВК, мають відбутися в останню неділю 90-денного строку з дня офіційного оголошення результатів виборів президента України. Початок виборчого процесу парламентських виборів пропонується визначити через один місяць після оголошення результатів президентських виборів, а тривалість виборчого процесу — 60 днів. За словами Діденка, підготовчий період потрібен, щоб оцінити, на яких територіях вибори можна буде провести безпечно, перевірити готовність виборчої інфраструктури, проаналізувати можливість відкриття додаткових виборчих дільниць за кордоном, оновити дані в реєстрах виборців та виконати інші організаційні завдання.

Окрему увагу ЦВК приділяє правам ВПО, військовослужбовців і українців за кордоном. Серед пропозицій — подальше спрощення процедур зміни виборчої адреси та місця голосування. Також Комісія пропонує закріпити в законі норму, що вибори не проводяться на території Росії та Білорусі. Водночас громадяни України, які перебувають у цих країнах, зможуть проголосувати в сусідніх безпечних державах. На тимчасово окупованих територіях України проведення голосування не передбачається. Також визначається перелік територій, на яких голосування визнається неможливим з огляду на безпекову ситуацію. Водночас для всіх громадян, які проживають на окупованих територіях або в регіонах, де голосування є неможливим, передбачається альтернатива — участь у виборах на підконтрольній уряду території України або за кордоном. Це може здійснюватися через механізм зміни виборчої адреси, тимчасової зміни місця голосування або активної реєстрації для українських виборців за кордоном.

Права військовослужбовців: пропозиції ЦВК

Окремий блок пропозицій ЦВК стосується виборчих прав військовослужбовців. Передбачається їхнє голосування на звичайних виборчих дільницях — за наявності такої можливості. У разі потреби можуть створюватися спеціальні виборчі дільниці за поданням Міноборони України. Також пропонується запровадити спрощений порядок включення військовослужбовців до списків виборців у день голосування та забезпечити можливість голосування за місцем перебування. У ЦВК наголошують на необхідності поєднання безпекових вимог з прозорістю виборчого процесу, а також на гарантіях участі військовослужбовців у виборах не лише як виборців, а й як кандидатів.

Ольга Коцюруба розповіла, що за основу подальшої роботи взято проєкт рамкових пропозицій, підготовлений ЦВК. Саме він використовується підгрупами як базовий орієнтир. У цьому документі йдеться про послідовне проведення загальнодержавних повоєнних виборів після припинення воєнного стану — спочатку президентських, а згодом парламентських. У такій логіці нині працюють усі тематичні підгрупи робочої групи. Водночас Коцюруба звернула увагу на ще одну проблему — надзвичайно стислі строки роботи робочої групи. Підгрупи збираються по кілька разів на день, експерти активно долучаються до обговорень, існує відкритий механізм подання пропозицій, однак часу для ґрунтовного, комплексного опрацювання всіх питань бракує. За таких умов складно підготувати якісні й системні законодавчі рішення.

Вона підкреслила, що пропозиції ЦВК є достатньо фаховими в частині адміністрування виборів, адже це безпосередня компетенція Комісії. Водночас ЦВК свідомо не пропонує рішень щодо повноважень інших органів — наприклад, НАЗК чи Нацради з питань телебачення і радіомовлення, — оскільки це сфера відповідальності парламенту. Тому проєкт ЦВК не може охопити всі виклики, які постануть під час можливих повоєнних виборів.

За словами Коцюруби, нинішній етап — лише початок процесу. У підгрупах уже звучать різні, інколи протилежні пропозиції, і поки що складно прогнозувати, які з них увійдуть до узагальненого документа та в якому вигляді він буде зареєстрований у Верховній Раді. Попри це, голова робочої групи Олександр Корнієнко публічно заявляв, що фінальним результатом роботи має стати законопроєкт — спеціальний закон про проведення перших повоєнних виборів. Підсумовуючи, Коцюруба наголосила: проблем багато, часу обмаль, а завдання надзвичайно складне.