"Волосся стало дибки": останній черговий Чорнобильської АЕС розповів правду про ніч після катастрофи

Працівник диспетчерської Олексій Бреус працював на Чорнобильській АЕС від 1982 року. Він став останнім співробітником, що перебував у диспетчерській четвертого енергоблока після вибуху 26 квітня 1986 року. 67-річний чоловік, який заступив на зміну за кілька годин після аварії, розповів про жахливі фізіологічні наслідки радіації та фатальну таємничість радянської системи.

Про це повідомляє Daily Star.

За його словами, у момент вибуху він був у Прип’яті та нічого не чув, бо міцно спав. Через це вранці спокійно зібрався та поїхав на роботу. Він нічого не знав про катастрофу. Масштаб трагедії став очевидним лише на під’їзді до станції.

«Коли я під’їжджав до станції, я побачив з автобуса, що квартал зруйнований. Я завжди кажу, що в мене волосся стало дибки, коли я це побачив. Здавалося, що це буде братська могила», — згадує Бреус.

Попри те, що ситуація виглядала безнадійною Олексій заступив на зміну, де зустрів начальника зміни Олександра Акімова та техніка Леоніда Топтунова. Стан колег був критичним:

«Вони виглядали, м’яко кажучи, не дуже добре. Було видно, що їм погано. Вони були дуже бліді. Топтунов буквально зблід».

Обидва померли від гострого променевого синдрому протягом кількох тижнів. Бреус підтвердив, що візуальні ефекти радіаційного впливу, показані в кіно, були реальністю. Він бачив колег, чия шкіра була яскраво-червоною, а сам після зміни мав «засмаглий» вигляд.

«Частини мого тіла, не прикриті одягом, такі як руки, обличчя та шия, були червоними», — зауважив чоловік.

Олексій наголосив, що багато хто говорив про опіки, але «це ніколи не показували таким чином». Окремо він згадав про сувору дисципліну на станції та роль керівництва. Про заступника головного інженера Анатолія Дятлова, який отримав 10 років таборів, він відгукнувся як про суворого професіонала.

«Оператори його боялися. Коли він був присутній на блоці, це створювало напругу для всіх. Але яким би суворим він не був, він все одно був професіоналом високого рівня».

Такий самий прагматизм проявив і Олексій Ананенко, один із трьох добровольців, що спустилися під реактор.

«Це була наша робота. Якби я цього не зробив, мене могли б просто звільнити. Як би я після цього знайшов іншу роботу?», — розповів чоловік.

На завершення Бреус зауважив, що катастрофа стала наслідком «марної таємничості» СРСР. Він підкреслив фатальну помилку в конструкції, яка призвела до того, що «коли оператори натиснули червону кнопку, реактор не зупинився, а вибухнув». Наслідки цієї прихованості відчули й цивільні: Олексій згадав знайомого, який поїхав на велосипеді до мосту подивитися на пожежу і згодом лікувався від променевої хвороби разом із ним.

Раніше ми писли, що Чорнобильська атомна електростанція вже заживлена від Об’єднаної енергосистеми України на об’єкти енергетичної інфраструктури та продовжує працювати у штатному режимі.

Раніше ми писали про те, що через атаку 20 січня Чорнобильська АЕС втратила зовнішнє електропостачання. Окрім того, були пошкоджені лінії електропередач до інших атомних електростанцій.

Масниця 2026 року / © Фото з відкритих джерел Морози в Україні Мешканці відвідують аварійні намети на Троєщині в Києві, щоб зігрітися та отримати гарячу їжу / © Getty Images Богдан Беспалов / © instagram.com/bespalovmusic