Замість німецьких гільз – російські дрони та шеврони ЗСУ: як музей на Київщині переродився в символ звитяги

Лютізький плацдарм – знайоме для багатьох поколінь киян словосполучення. Хтось згадає Другу світову, історія якої вже перекрилася подіями сучасної російсько-української війни. Хтось згадає музей у Нових Петрівцях під Вишгородом, куди в дитячі роки возили з екскурсією.

На світанку української незалежності війна здавалася чимось нескінченно віддаленим, а подібні музеї для дітей 1990-их виглядали нудними. Проте сталася нова війна. Уже під час повномасштабного вторгнення Національний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" змінив назву на Національний музей-заповідник української військової звитяги та оновив експозицію.

24 Канал відвідав музей у Нових Петрівцях та розповів, як він адаптується до нових реалій.

Що відомо про музей?

Чому ж був присвячений музей початково? Лютізький плацдарм – один із ключових епізодів Другої світової у київському аспекті. Це плацдарм на правому березі Дніпра біля села Лютеж, приблизно за 30 кілометрів на північ від Києва, захоплений у вересні 1943 року силами Воронезького фронту. Від 11 жовтня війська 38-ї армії вели допоміжні удари з плацдарму в напрямку Києва: переправну групу з восьми полків очолював підполковник гвардії Йосип Юфа, але бої тривали без помітного успіху до 15 – 16 жовтня і були тимчасово припинені.

Наприкінці жовтня, після перейменування Воронезького фронту в 1-й Український (20 – 21 жовтня), командування вирішило змінити напрямок головного удару – сюди було перегруповано 3-тю гвардійську танкову армію та основну масу фронтової артилерії, що дало перевагу над противником (приблизно в 3 рази за людьми, у 4,6 – за артилерією і в 9 – за танками).

Експозиція про Другу світову війну та макет Межигірського монастиря / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Головний наступ розпочався 3 листопада після артпідготовки; до 6 листопада радянські війська вибили німців з Києва й забезпечили західний плацдарм, що фактично вирішило долю Київської операції.

Втрати сторін упродовж осінньої кампанії були значними: за офіційними підрахунками радянські втрати з 20 вересня по 2 листопада 1943 року становили 24 422 загиблих і 60 642 санітарних — разом 85 064 особи; німецькі втрати за період 20 вересня – 31 жовтня оцінюють у 3 094 убитими, 10 579 пораненими й хворими та 1 818 полоненими або зниклими – загалом 15 491 особа. Значну частину радянських втрат складали так звані "чорносвитники" – мобілізовані без належної підготовки, про що згадували сучасники (зокрема О. Довженко).

Владислав Альохін, директор музею / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Музей на цьому місці створили ще до завершення війни – у березні 1945 року. У 1958 році відкрито пам'ятник-музей визволителям Києва, споруджений за проєктом архітектора, який пізніше спроєктував готель "Салют" – Авраама Мілецького. А у 1993 році у музеї відкрили новий корпус, куди перенесли діораму "Битва за Київ", яка до того розташовувалася у церкві в Ново-Петрівцях.

Сучасна війна: дрони, якими Росія атакує Україну / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Як музей адаптувався до нових історичних умов?

У 2022-му через північ Київщини знову пройшов фронт, але тепер ворог йшов з півночі та сходу. Після визволення окупованих районів Київщини зберігати радянську сутність музею було б недоречно.

Наразі музей має зали українських переможних битв – від часів Русі, козацтва і до сьогодення, розповідає 24 Каналу директор музею Владислав Альохін. Робота не припиняється, анонсує він, – зараз у процесі реорганізація виставок та музейних просторів.

Один зі збитих у перші дні вторгнення російських гелікоптерів / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Наразі на подвірʼї музею можна побачити рештки ракети, що впала поруч та не розірвалася, та уламки одного з російських гелікоптерів, що атакували у перші дні повномасштабного вторгнення Київщину. Всередині – "Шахеди" та інші російські дрони сусідують із радянськими експонатами – польовими раціями часів Другої світової, човном та мотоциклом.

Збита ракета та будівлі музею / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Виставка військових коїнів та шевронів

В музеї також чимала колекція шевронів та коїнів. Владислав Альохін згадує, як почалося його зацікавлення ними – музей відвідала міністерка оборони Чехії Яна Чернохова (на посаді з 2021 по 2025 роки). Саме вона перша подарувала Альохіну як директору коїн – "монету" з військовою символікою.

Колекція шевронів та коїнів / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

І тоді виникла така ідея, і ми почали шукати можливості та шляхи. Доля звела нас з Андрієм з Alex Tumanov Group,
– розповідає директор музею.

Засновник ветеранського проєкту 29 січня Alex Tumanov Group Андрій на відкритті виставки "Знаки честі та звитяги" передав музею колекцію challenge coins, яка вже зараз робить цю збірку однією з найбільших в Україні. Під час виступу він пояснив значення цієї традиції та історію її появи в українському військовому середовищі.

Відкриття виставки / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Вручаємо коїни саме тим, кому найбільше довіряємо, тим військовослужбовцям, яким через бюрократичні причинам ми не можемо надати найвищу нагороду. Але найвища нагорода – це довіра командира. Коли він довіряє своєму підлеглому, і може на нього покластися в будь-який момент – це багато вартує,
– зазначив під час виступу полковник Нацгвардії Руслан Білоус, який вручив музею коїн та шеврон своєї військової частини.

За словами Андрія, команда проєкту ще з 2018 року почала системно розвивати культуру challenge coins в Україні, запозичивши її під час навчань і співпраці з іноземними партнерами. Після повернення в Україну рік пішов на осмислення й адаптацію ідеї, а за наступні шість років організація передала коїни майже трьом тисячам підрозділів.

Для когось коїн – це просто шматок металу з символікою підрозділу, але насправді це знак довіри, який вручається безпосередньо командиром. Це може бути відзнака участі в операції, події або приналежності до спільноти,
– наголосив засновник Alex Tumanov Group.

Він зазначив, що саме цей сенс став підґрунтям ідеї створення музейної експозиції. Побачивши, як заклад підійшов до формування виставки, Андрій вирішив взяти на себе відповідальність за регулярне поповнення колекції.

Наразі музею передали близько ста коїнів, і співпраця триватиме й надалі з метою створення найбільшої в Україні експозиції, присвяченої цій військовій традиції. Андрій також навів приклад музею challenge coins у США, який вважається найбільшим у світі, і висловив упевненість, що український музей має всі шанси не лише досягти подібного рівня, а й перевершити його.