Рецензія на фільм “Допоможіть” / Send Help

З 29 січня в кіно розгорнулося неабияке протистояння між героями Рейчел Мак-Адамс та Ділана О’Браєна у психологічному трилері про виживання з елементами чорної комедії “Допоможіть”. Керувати бенкетом визвався автор культових “Зловісних мерців” та трилогії про“Людину-павука” зразка 2000-х Сем Реймі. Сценаристами виступили Деміен Шеннон та Марк Свіфт, які у 2003-му не побоялися зіштовхнути двох ікон слешера у своєму дебюті “Фредді проти Джейсона”. Що ж вийшло у цих добродіїв — пропонуємо дізнатися в рецензії нижче.

“Допоможіть” / Send Help

Жанр трилер про виживання, чорна комедія
Режисер Сем Реймі
У ролях Рейчел Мак-Адамс, Ділан О’Браєн, Кріс Панг, Денніс Гейсберт, Ксав’єр Семюель
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2026
Сайт IMDb, офіційний сайт

Лінда Ліддл — старанна співробітниця відділу стратегії та планування успішної компанії, а ще самотня та не дуже охайна сіра мишка, що живе з папугою та фанатіє від реаліті про виснажливі випробування на тропічних островах. Вона мріє про обіцяне підвищення, яке давно заслужила. Бредлі Престон — новий генеральний директор цієї ж фірми, який зайняв місце померлого батька і не має наміру виконувати його обіцянку стосовно Лінди. Замість неї високу посаду займає друг Престона.

Згодом Лінда опиняється у товаристві чоловіків-колег на літаку під час робочої поїздки до Бангкоку. Негідники вже взялися насміхатися над її кастинг-відеороликом для реаліті-шоу, аж раптом транспортний засіб потрапляє у шторм та зазнає аварії. Виживають лише Лінда і Бредлі. Вони опиняються на безлюдному острові, де пристосованість жінки до виживання стає основоположним фактором, тоді як недолугому босу ця робінзонада в реальному житті дасться ох як непросто. Ну що, Бредлі, і хто тепер тут головний?

На офіційному сайті прокатника Kinomania Film Distribution “Допоможіть” стримано позиціюється як “горор/трилер”. Та й промоматеріали натякали на щось зловісне і похмуре: на одному з постерів, наприклад, закривавлена й лиха Рейчел Макадамс нагадує інфернальний образ файнзівського доктора Келсона з нещодавнього “28 років по тому: Храм кісток”. Однак горор і трилер будуть інформацією неповною і навіть дещо оманливою. В історії, особливо на початках, чітко простежуються прояви зухвалої чорної комедії. І саме це сприяє тому, що попервах стрічка здається настільки багатообіцяльною.

Не зайвим буде згадати, що Рейчел Мак-Адамс трохи більше ніж 20 років тому вже встрявала у розбірки подібного штибу — у “Нічному рейсі” (2005). Той клаустрофобний трилер режисерував інший видатний горормейкер, творець культових слешерів “Кошмар на вулиці В’язів” та подальшого постмодерністського переосмислення жанру Вес Крейвен. Там, якщо згадати, також мали місце події в літаку, й у підсумку привітний молодий чоловік у виконанні Кілліана Мерфі ганявся за протагоністкою з ножем напереваги. 

Але є нюанс — цього разу вже самій героїні Мак-Адамс вручили холодну зброю і це вона трансформується у дияволицю, хоча до того ніщо не виказувало у бідолашній невдасі хардкорну версію дорослої Реджини Джордж. Якщо хтось думає, що це героїня з розряду “у тихому болоті чорти водяться”, то він буде абсолютно правий. Треба визнати, що в такому незвичному амплуа акторка виглядає чудово. Як мінімум сцена полювання на непристойно комп’ютерного дикого кабана запам’ятається вам надовго. Джек Блек з тим самим представником фауни в грудневій “Анаконді” і поряд не стояв.

Ясно, що треба було промовисто висміяти бовдура, який уявив себе Патріком Бейтманом на мінімалках, та скажену наступницю Енні Вілкс, і показати, як у відповідних умовах зриваються маски, змінюються ролі, на очах тане корпоративна ієрархія. І Реймі покладається на фірмові прийоми, тобто навички у тому жанрі, в якому він першочергово відбувся як кінематографіст. Але ця його тяга до надмірних, часом гіперболізовано нереалістичних сцен виглядає недоречною.

Остаточно підриває віру в кіно ключовий твіст в кульмінації, нахабно поцуплений в одного з тріумфаторів Каннського кінофестивалю останніх років — розкриття назви становитиме кричущий спойлер для тих, хто бачив той фільм, тому для усіх зацікавлених обмежимось посиланням на IMDb. Вибачте, пане Реймі, але цей маневр сильно скидається на відвертий плагіат, а не сюжетне одкровення.

Акторка раніше працювала з Реймі у “Докторі Стренджі: У мультивсесвіті божевілля” (2022), хоча справжнє божевілля показала якраз тут. Настільки не в собі вона була хіба що поряд з придуркуватим Робом Шнайдером у “Ціпоньці” (2002), але то була чиста комедія, без реймівських перегинів. О’Браєн же поступається в харизмі екранній партнерці за всіма статтями, але тримається молодцем і навіть кумедний, коли намагається з’їсти якогось явно несмачного жука.

Шкода, що авторам не вдалося примножити початковий запал і витримати задану тональність до кінця — “Допоможіть” банально скочується у незграбний файтинг, що викликає лише відторгнення. Якщо сцена авіакатастрофи налаштовує на оптимізм, то епізод з блювотинням його помітно нівелює. А до фінальних розбірок усе зводиться до того, ніби у рекламу батончика Bounty вдерлися завзяті горормейкери і гайда творити справжнє мистецтво. Фредді проти Джейсона на новий лад. І байдуже, хто переможе.