/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F40f75b256acaac6e9e8498f2883ade4c.jpg)
Розлучення та майно дитини: як воно ділиться між батьками
Поділ майна дитини під час розлучення: що каже закон?
Під час розірвання шлюбу між батьками часто постає питання долі майна, пов’язаного з дитиною. Втім, закон чітко відокремлює майнові права дитини від майнових відносин подружжя.
Відповідно до розділу IV Сімейного кодексу України, дитина має право бути самостійним власником або співвласником майна, а також володіти речами, необхідними для її розвитку, навчання та виховання.
Тобто, розлучення батьків не впливає на право власності дитини та не створює підстав для поділу такого майна.
Чи може дитина бути власником нерухомості?
Закон не обмежує дитину у праві володіти цінним майном. Відповідно до статей 174, 175 СКУ, дитина може набути право власності на квартиру, будинок чи землю на підставі дарування або спадкування, незалежно від віку.
Усі об’єкти, оформлені на дитину, не входять до спільної сумісної власності подружжя і не підлягають поділу під час розлучення.
Хто розпоряджається майном дитини?
Порядок управління майном залежить від віку дитини:
до 14 років майном управляють батьки в інтересах дитини (стаття 177 СКУ);
з 14 років дитина може самостійно розпоряджатися майном, але для більшості правочинів потрібна згода батьків;
у визначених законом випадках обов’язковим є дозвіл органу опіки та піклування.
Зверніть увагу! Батьки не мають права укладати договори щодо майна дитини, відмовлятися від її майнових прав чи брати зобов’язання від її імені без дозволу органу опіки.
Яке майно не ділиться при розлученні?
Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України, під час розлучення не підлягає поділу майно, яке належить одному з подружжя на праві особистої власності. Йдеться про активи, набуті до шлюбу, отримані у подарунок або у спадщину, речі індивідуального користування, а також персональні нагороди та премії.
Разом із тим закон передбачає винятки. Згідно зі статтею 62 Сімейного кодексу України, суд може визнати право іншого з подружжя на частку такого майна, якщо буде доведено, що він істотно сприяв його набуттю або значному зростанню вартості.