В Україні шукають працівників для супроводу ветеранів: яка зарплата і що потрібно робити

Наталія Герасимчук з ветераном / © ТСН

В Україніпрацює 1 400 фахівців із супроводу ветеранів, а вже у лютому оголосять конкурс на додаткові посади в громадах. Зарплатня такого спеціаліста — близько 20 тисяч гривень.

Вони допомагають адаптуватися, вирішують запити родин зниклих безвісти та загиблих. Лише за рік вони закрили 600 тисяч звернень.

Про це йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Ірини Маркевич.

Рівненщина: як працює Наталія Герасимчук

Пані Наталя 20 років була вчителькою математики та економіки. Сьогодні її робочий день починається у місцевій лікарні. Вже 10 місяців вона — фахівець із супроводу.

Наталія Герасимчук: «Нам треба допомогти оновити хлопцю документи».

Вона йде в палату сама — ветеран не хоче бути в кадрі. У нього згоріли всі папери. Наталя збирає необхідне для міграційної служби, щоб виїзна бригада зробила йому ID-картку. Але іноді її робота виходить за межі обов’язків. Наприклад, вона домоглася, щоб маршрутки заїжджали до лікарні у вечірній час.

Наталія Герасимчук: «Я сама їздила, тут чекала, в мене є знайомі… Тепер у нас є домовленість: якщо маршрутка не заїжджає, то повідомляємо перевізнику, він реагує відразу».

Разом із Наталею ми йдемо до Микити — добровольця з Харківщини, який отримав важку травму спини.

Микита Максимов: «Спинномозкова травма — це лотерея. Я не буду ходить, це я знаю. Зараз хоч Наталя розвантажила маму, не треба думати про всякі папери. Для мене це тяжко. Я кажу Наталі, що мені треба, і вона робить для мене все, що треба, і навіть більше».

Вінниччина: як працює помічниця ветеранів Наталя Ліщишена

Інша Наталя, яка працює на Вінниччині, сама пройшла шлях боротьби за свої права. Вона — ветеранка, яка змінила бронежилет на захист прав інших. Через травмування статутним бронежилетом, який не розрахований на жінок, у неї почалися серйозні проблеми зі здоров’ям.

Наталя Ліщишена: «Було прийнято рішення лікарями і консиліумом робити повну ампутацію. Ця хвороба з часом стає онкологією, це передраковий стан. Мені сказали, що ми не бачимо підстав давати вам групу. В присутності цього лікаря я почула, що це була моя особиста примха — видалити грудь».

Будучи юристкою, Наталя довела свою правоту. Тепер вона допомагає іншим. До неї вперше прийшов В’ячеслав, якого ТЦК мобілізував за лічені хвилини, попри рідкісну хворобу Меньєра.

В’ячеслав Данилюк: «Вони мене зразу везуть в ТЦК. За 20 хвилин я пройшов ВЛК, через день я був в Чернігові. Через напади хвороби 5-6 днів такого, що по стінках лазиш. В цей момент, коли я поїхав за допомогою в Київ, вони мені вклепали СЗЧ, і 6 місяців я добивався цих документів».

Наталя Ліщишена впевнена: вони це вирішать. Вона знає, як важко хлопцям боротися з бюрократією.

Наталя Ліщишена: «Я постійно чую від хлопців, що держава не знає, що з нами робити. Вони ображаються, бо немає підтримки. Папірців треба зібрати мільйон, а хлопці не обізнані — це накладається одне на одне».

Результати та перспективи

За словами заступниці міністерки у справах ветеранів Юлії Кіріллової, 42% фахівців із супроводу — це самі ветерани або їхні рідні. Вони допомагають там, де система дає збій. Як у випадку з 22-річним Владиславом, якому допомога фахівчині збільшила пенсію з 8 до 20 тисяч гривень.

Владислав Безух: «Це нереально щось доказати. Якщо будеш щось доказувати — тебе будуть посилати, а з її допомогою вони бігом починають ворушитися».

Наталя переконана: працювати треба на випередження.

Наталя Ліщишена: «На етапі, коли людина йде на звільнення, бажано, щоб ми в громаді вже знали і підхоплювали. Це було б крутою штукою».

Як отримати підтримку

Мережа фахівців з супроводу потребує розширення з огляду на кількість ветеранів. Таких помічників нині 1400.

Якщо ваші права, як ветерана чи ветеранки порушені, дізнатися про найближчого до вас фахівця можна у Дії через сервіс «Ветеран Про».