Залізні бочки та штори з дому: як у ботсаду ім. Гришка у мороз рятують унікальні рослини

Національний ботанічний сад імені М. М. Гришка НАН України в Києві не вперше стикається з відключеннями світла і, як наслідок, тепла. На початку 2023 року співробітники ботсада примудрилися врятувати частину колекції тропічних рослин, обігріваючи величезні теплиці за допомогою бочок, у яких горіли дрова, – точнісінько, як в американських фільмах про бездомних.

Цього року умови ще складніші – до обстрілів, відсутності тепла та світла додалася дуже сувора зима. У першій половині січня в Києві температура сягала мінус 20 градусів, до кінця трохи потепліло - близько мінус 6-8, але знову очікується похолодання.

Оранжерейний комплекс пережив кілька критичних ночей - колекція рідкісних рослин опинилася на межі зникнення. І все ж таки співробітники ботсаду не здаються і відчайдушно борються за порятунок екзотичної флори.

У ДП «Ліси України» розповідають, що директор ботсаду змушена була звернутися до них із проханням допомогти з опаленням. Температура в оранжереях опустилася до мінус 3 градуси. Рослини гинули на очах. Працівники навіть укутували цінні види флори у штори, які принесли з дому, але тепла не вистачало. У "Лісах України" допомогли оперативно, надавши 10 кубометрів дров. Але чи цього вистачить для порятунку рослин?

Про те, які експозиції постраждали найбільше, які екстрені заходи довелося застосовувати співробітникам, з якими технічними обмеженнями стикається ботанічний сад і чому наслідки для рослин можуть проявитися лише навесні, Коротко про розповів завідувач відділу тропічних і субтропічних рослин Роман Іванніков.

Генератори не рятують, коли температура теплоносія опускається до нуля

- Романе, це вже не перша зима з відключеннями. Чи готувались ви до них знову? І як ви виходите з положення цієї складної зими?

- Готувались. Але наші експозиційні оранжереї найбільш уразливі, тому що ми повністю залежимо від міста. Місто подає нам гарячу воду, теплоносій у трубах. А росіяни останнім часом створюють у Києві серйозні проблеми з опаленням для цивільного населення, обстрілюючи ТЕЦ, які живлять житлові мікрорайони. Ботанічний сад, оскільки він знаходиться у житловій зоні, також від цього страждає. Вдома ми змушені зливати воду із систем опалення, щоб труби не розірвало. Те ж саме і тут.

Після "прильоту" 9 січня ми мали кілька таких випадків. Одного разу, безпосередньо 9-го, нам відключили тепло, і за морозу в 15 градусів рослини оранжереї провели ніч без опалення. Батареї були холодні, ми були змушені зливати воду. За тиждень був ще один обстріл – ми вже дві ночі залишалися без опалення, бо від міста не надходило тепло.

– А які у вас резервні технічні рішення на випадок вимкнення?

- У нас є відцентрові насоси, які прокачують теплоносій. Якщо є тепло, але пропадає світло, це для нас не так критично. Ми паралельно підключили насоси до генераторів. Вони автоматично включаються у разі зникнення електроенергії. Але якщо зникають і тепло, і електрика, то генератори можуть і не спрацювати, тому що температура теплоносія просто опускається до нуля.

Усі наші оранжереї – і фондові, і експозиційні – опалюються від міста. Я ще раз наголошую: фондові оранжереї ми можемо трохи підігрівати дровами, а експозиційні – ні, через їхній величезний обсяг це просто неефективно.

- А як же тоді?

– У нас є п'ять теплових насосів, які встановлені у фондових оранжереях. Вони дуже добре себе зарекомендували та показали відмінні результати у попередні зими – у 2024 та 2025 роках. Вони чудово підтримували колекції кактусів та орхідей. Для них є окремий генератор, який може підтримувати їхню роботу протягом короткого часу.

Але тоді ми не мали таких гострих проблем з електроенергією і ще не було таких холодів. Цього року, коли під час сильних морозів електроенергія раптово вимикалася, відбувалися стрибки напруги. В результаті система дала збій, і теплові насоси автоматично вийшли з ладу. Оскільки це відбувалося вночі при великому морозі, вони не змогли перезапуститись.

Зараз ми чекаємо на плюсові температури: приїдуть інженери і спробують їх відновити, але в мороз це неможливо.

- Бачила на фотографіях, що ви використовуєте булер'яни – це теж якесь нововведення?

- Булер'яни, тобто дров'яні печі, ботсад придбав ще багато років тому. І ми щороку використовуємо їх за призначенням. Тобто топимо дровами за потреби.

Дрова спалюємо в бочках та печах, гріємо рослини гарячою золою

- У перші блекаути ви використали навіть відкритий вогонь для обігріву. Цього року цей досвід доводилося застосовувати?

- Так, у нас є металеві бочки, і цього року ми їх кілька разів застосовували. Ми спалюємо у бочках дрова. А ще вибираємо гарячу золу з дров'яних печей, перекладаємо її в металеві відра і розставляємо їх по доріжках оранжерей, щоб рівномірніше розподілити залишкове тепло.

Але треба розуміти: бочки – це варіант, щоб підтримати один-два градуси на дуже короткий термін. Прогріти оранжерею в такий спосіб неможливо. Це відкритий вогонь у закритому приміщенні, де накопичуються чадні гази – це шкідливо і для людей, і для рослин. Тому такий спосіб можна застосовувати лише короткочасно, навіть протягом 12 годин цього робити не можна.

Тож у ці поки що три критичні ночі без тепла температура в оранжереях опускалася до нуля градусів, а в деяких ділянках навіть замерзала вода - було мінус два, мінус три градуси. Це, звичайно, дуже позначається на рослинах.

– А ось тих 10 кубометрів дров від «Лісів України» – наскільки вистачить?

- Ми їх поки що не використовували, поки що тільки переробили на дрова – це були величезні колоди. Це був нетоварний ліс, так званий хмиз, який, як я розумію, просто зібрали в соснових лісах. Дерева, які впали і почали гнити, їх просто розпилили на колоди і привезли нам як дрова. Сосна горить дуже швидко, і, за нашими оцінками, її вистачить на три доби.

А поки що використовуємо ті, які отримали в результаті санітарних рубок на території ботанічного саду.

– Чула також, що у вас з'явилися теплові гармати – вони допомагають?

- Щодо теплових гармат, ми їх тільки зараз встановлюємо, ще не використовували. Установка потребує певних технічних моментів: потрібно підвести до них проводку від генератора, тому що потрібне електроживлення. Плюс їх потрібно правильно розмістити, щоби не спалити рослини, а вихлопні гази вивести на вулицю. Це не так просто, ми якраз зараз цим займаємось. Процес продовжується.

- А паливо для генераторів за чий рахунок?

– Для генераторів ми традиційно купуємо паливо за рахунок ботанічного саду, але цього року нам із цим допоміг фонд Pelican Leaf. Він закупив для нас певну кількість палива, і на сьогодні ми ще не все його використали.

- Насуваються нові морози, можливо, ви щось нове підготували?

- Чогось кардинально нового ми не придумали, бо постійно щодня виникають якісь проблеми. Сьогодні, наприклад, місто знову відключило нам тепло через аварію на теплотрасі. І зараз усю ніч оранжереї перебувають без тепла, вони не опалюються.

Як позначаться на рослинах дні без тепла, буде видно навесні

- Чи можете визначити, наскільки сильно постраждали рослини?

– На жаль, на сьогодні ми можемо констатувати: пошкодження рослин є. Про незворотні втрати поки не можна говорити: у тропічних і субтропічних рослин холод має відстрочений ефект. Тільки навесні ми побачимо, що нам вдалося зберегти.

Ми, розуміючи ситуацію та прогнозуючи ризики, постаралися максимально розосередити колекцію по різних оранжереях, щоб у разі втрат в одному місці рослини збереглися в іншому. Частина оранжерей зараз законсервована через неможливість їх опалювати.

Найбільше постраждала експозиція індійської азалії та камелії. Це ґрунтові посадки, ландшафтні композиції, які дуже красиво цвітуть та користуються великою популярністю у киян та гостей міста.

Азалії – це великі або середні за розміром чагарники. У підліску висаджені різні трав'янисті рослини: папороті, бегонії, офіопогони, традесканції. Постраждали і ці рослини підсадки – різні види папоротей та бегоній.

Але це очевидні, неунікальні види. Ми намагаємося не тримати в експозиціях рідкісні рослини.

- А щодо унікальних чи старих рослин?

- Поряд з експозицією сукулентних рослин Мадагаскару, в ґрунтовій експозиції, у нас підмерз дуже старий Пахіподіум ламера. Його привезли ще за радянських часів з експедиції з острова Мадагаскар. Це одна з наших найстаріших рослин. Підмерз молодий приріст, але ми сподіваємося, що дотягнемо до тепла, і за весну-літо він відновиться.

Також постраждали деякі плодові рослини: дуже обмерзла Карика папайя - динне дерево, різні гуави, псидіуми. У них підмерз молодий приріст. Але зараз ми бачимо, що все це підлягає відновленню.

Якщо ми зможемо протриматися ще цей місяць, то для колекції це не буде критично.

До речі

Масштаби оранжерей потребують багато тепла

- Простому відвідувачу ботсаду важко зрозуміти масштаб ваших оранжерей. Як їх багато і наскільки вони великі?

- Комплекс складається з цілого ряду оранжерей. Центральна – це велика купольна оранжерея площею понад тисячу квадратних метрів, висотою в центральній частині 32 метри. Вона має форму пентаедра, і саме там ростуть наші найбільші рослини. Там формується тропічний ліс у кілька ярусів.

Далі йдуть експозиційні оранжереї азалій та камелій, потім кактуси та сукуленти – це ґрунтові експозиції Африки та Центральної та Латинської Америки. В африканській експозиції є окрема ділянка – острів Мадагаскар. Поруч розташована оранжерея тропічних та субтропічних плодових рослин.

Якщо пройти коридором, можна побачити фондову оранжерею кактусів і сукулентів площею понад 600 квадратних метрів. Відвідувачів туди не пускають – передбачено лише огляд через скло.

Також є три оранжереї теплих вологих тропіків: колекція ароїдних рослин, експозиційний орхідаріум та оранжерея водних і прибережно-водних рослин із двома великими басейнами об'ємом близько 40 кубічних метрів кожен.

Загальна площа експозиційного комплексу: купол – близько 1400 квадратних метрів, решта експозицій – приблизно 2000 квадратних метрів. Висота інших оранжерей - близько 5,5-6 м, що означає величезний об'єм повітря, який потрібно постійно обігрівати. За своєю площею він є найбільшим у нашій державі.

Фондові оранжереї - це старіші споруди, створені після закінчення Другої світової війни. Саме там формувалися та зберігалися колекції до будівництва експозиційного комплексу, який функціонує вже близько 20 років та був реалізований за часів незалежної України.

Сьогодні нам доводиться оптимізувати площі фондових колекцій. Ми маємо велику фондову колекцію азалій, де ведеться селекційна робота. Зареєстровано близько 20 власних сортів індійської азалії. Вже третє покоління кураторів займається цією культурою.

Є найбільша в Україні державна колекція тропічних та субтропічних орхідей площею близько 600 квадратних метрів, поділена на три секції. Також є оранжереї бромелієвих та цибулинних рослин, лимонарій і напіввиробнича оранжерея «Фітодизайн», де вирощуються рослини та ведуться експерименти з наукового озеленення інтер'єрів.

Є й карантинна оранжерея - одна з найстаріших, заглиблена в землю, де містяться рослини, що надходять до колекції та проходять карантин.

Загалом наша колекція – одна з найбільших державних колекцій тропічних та субтропічних рослин в Україні. Станом на кінець минулого року вона налічувала понад чотири тисячі видів з усіх тропічних та субтропічних зон планети.