Зірка українського волейболу Олег Плотницький: Стати президентом федерації? Чому б ні!

28-річний Олег Плотницький - одна з найяскравіших зірок українського волейболу. Він ще раз довів це, нещодавно ставши у складі італійської «Перуджі» переможцем Клубного чемпіонату світу. А вже у 2026 році з'явилася інформація про те, що Олег може відновити виступи за українську збірну, з якої пішов у 2025-му. Спортсмен не каже прямо, що повернеться, але й не виключає такого варіанту розвитку подій.

Про перемогу на КЧС, повернення до збірної та плани на майбутнє Олег Плотницький розповів в інтерв'ю Коротко про.

Є ще мандраж перед матчами - значить, не все ще виграв

- Олеже, зовсім нещодавно ви вже втретє у складі «Перуджі» перемогли на Клубному чемпіонаті світу. Що означає для вас це досягнення?

- По-перше, те, що ми - найсильніший клуб світу, а по-друге - що працюємо у правильному напрямку.

- Як для вас загалом склався 2025 рік? Що в ньому вдалося, а що - ні?

- Хороший рік, у якому, як завжди, були і перемоги, і поразки. Але я вважаю рік досить вдалим: ми привезли додому кубок Ліги чемпіонів - трофей, якого не вистачало в колекції нашого клубу.

- У чому секрет успіху «Перуджі»? Що робить вашу команду не просто сильною, а стабільною?

- Робота, робота, робота, сильний тренерський штаб, топові гравці та наші вболівальники.

- У вас за плечима неймовірна кількість перемог та досягнень. Але що мотивує вас так наполегливо працювати й далі?

- Є ще мандраж перед матчами - значить, не все ще виграв чи зіграв.

- Однією з найбільш обговорюваних подій у спортивних медіа у 2025 році було ваше рішення завершити виступи у збірній. Важко дався цей крок?

- Зовсім не легко. Багато часу та сил було витрачено для наближення нашої команди до світових грандів.

- Складні стосунки з керівництвом Федерації - це головна причина такого рішення?

- Ні, це не головна причина, тому що не може бути важким те, чого немає, не існує.
 
- Чи є шанс одного разу знову побачити вас на майданчику у формі збірної України?

- Як бачите, вже пишуть на різних сайтах, що є така ймовірність, час покаже.

- В одному зі своїх коментарів ви говорили про те, що бачите себе в ролі кандидата на посаду президента Федерації волейболу України. Чому так? І з якими ідеями йшли б у спортивні функціонери?

- Є бажання та бачення того, що наш волейбол може бути в рази кращим. Я реально дивлюся на цю перспективу серйозно і намагаюся отримувати знання, інформацію про те, що і як можна робити та розвивати. Насамперед це дитячий волейбол та наші дитячі тренери. Пошук можливостей для підвищення їхньої кваліфікації та фінансової підтримки. Потім - умови для збірних команд. Якщо хочемо боротися за медалі, значить, претендуємо називатися однією з топових збірних, а отже, навколо збірної все має бути теж на хорошому рівні.

- Які цілі ставите перед собою на 2026 рік?

- Поїхати з сином (Святославу Плотницькому 5 років. - Авт.) на нічну риболовлю - найважливіша мета.

Рівень відповідальності робив моє життя простішим

- Коли ви зрозуміли, що волейбол - це не просто дитяче захоплення, а справа життя?

- Мені здається, у мене не було стадії дитячого захоплення. У 6 років як пішов на перше тренування, так і затягнуло. Це в крові, я думаю, інших варіантів не було.

- З вашим кар'єрним зростанням зростала і важливість поєдинків. Чи відбивалося це якось на вашому морально-психологічному стані? Рівень відповідальності робив ваше життя простішим чи складнішим?

- Мені здається, що як після перемог у ключові моменти, так і після дій, які призводили до поразки, я ставав тільки сильнішим у морально-психологічному плані. Звичайно, були поразки, які сприймалися та переживалися важче, але це було дуже давно. Я думаю, що до якогось моменту рівень відповідальності робив моє життя простішим. Я не відмовлявся від відповідальності, мені це подобалося, а в дорослому віці вона взагалі перестала якось впливати.

- Ви кажете, у вас досі є хвилювання перед важливим матчем. Що допомагає тримати ці емоції під контролем?

- Хвилювання є перед кожним матчем, іноді навіть за день до гри. Допомагає сон - трохи заспокоїтися, а потім уже бац - і гра починається. Потрібно вже не хвилюватися, а грати. Бути впевненим у собі і знати: якщо ти старанно та якісно готувався, то чому має щось піти не так?

- Волейбол - дуже динамічна гра. Чи може бути таке, що надмірна емоційність у якомусь моменті може врешті-решт зашкодити результату?
 
- Так, звичайно. З досвідом розумієш, що навіть занадто радісні емоції після виграного очка чи сету не завжди добре позначаються на подальшому результаті. Тому іноді потрібно навчитися себе стримувати, не збивати свій темп, дихання і залишати цю енергію на потім.

- Які риси характеру сформував у вас волейбол?

- Напевно, лідерські якості, комунікабельність та відповідальність.

- Яка різниця між волейболом в Україні та в інших країнах Європи?

- Якщо порівнювати з топовими чемпіонатами, то різниця колосальна… Це і швидкість, і сила, і техніка, і швидкість мислення. Якщо порівнювати з середніми за рівнем чемпіонатами, то вони кращі і за швидкістю, і за технікою у більшості випадків.

- Як війна в Україні відбилася на волейболі? У якій точці свого розвитку зараз перебуває цей вид спорту?

-100% відкотився досить відчутно назад, але добре, що в країні є чемпіонати як професійних клубів, так і дитячі, тому далеко не все втрачено.

Борщик із салом та часником

- Який ви поза волейболом?

- Та, напевно, такий самий, яким ви бачите мене на майданчику. Можливо, навіть поза майданчиком я складніший. Це краще у моєї дружини запитати.

- Чим любите займатися у вільний від спорту час?

- Риболовля, пляжний волейбол, сон.

- Що для вас є ідеальним відпочинком?

- Намет, риболовля, багаття. Але зараз якщо це навіть просто насниться, то вже вважається, що був.

- Ви вже чимало часу провели в Італії. Чи встигли за цей час стати там «своїм»?

- Емм... думаю, що ні. Ще до кінця не звик до них, до їхнього менталітету.

- Чи є щось спільне в українців та італійців?

- Напевно, ні. Якби було, то вже був би як свій.

- Яка кухня вам до душі? Чи є улюблена страва?

- Українська, звичайно! Борщик із салом та часником!

- Чим вам приглянулася риболовля?

- Тим, що там тиша і спокій. Можна отримувати задоволення просто від процесу, навіть якщо риба не клювала.

- Якими трофеями можете похвалитися у цій справі?
 
- Щука 95 см на 4 кг. Зараз став ловити «мирну» рибу (найчастіше коропа), тому що на риболовлю завжди їду разом із сином - це більш «сидячий» варіант риболовлі.

- Про що мрієте?

- Раніше завжди мріяв про те, щоб Україна була представлена на Олімпіаді у волейболі, а зараз - тільки про перемогу та мир у нашій країні.