Кадиров у Києві, пекло у Кринках та аб’юз Льовочкіна. Про що говорили у ютубі

Природа вирішила відсвяткувати початок останнього місця і без того лютої зими якимись неймовірними погодними умовами. Тому найзатребуванішими експертами цього тижня стали синоптики. Але суспільно-політичний сектор у ютубі теж не втратив провідних позицій. Хтось же мав пояснити ошелешеній громадськості, наприклад, чого б це російський диктатор раптом погодився на «енергетичне перемир’я» та чи покращить це ситуацію в житлово-комунальній сфері, яка вже ніби потребує риття вигрібних ям у київських дворах Троєщини.

Ці й інші питання, що стосуються енергетики, обговорювали на каналі Наталії Мосейчук у черговому, майже тригодинному, випуску «Теми». Відео вийшло з промовистою назвою «85 секунд до катастрофи. Правда про блекаут». У студію завітали знані спеціалісти з енергетичної сфери — публіцист Леонід Швець, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик, директор Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін і голова Деснянської РДА Максим Бахматов. Саме останній, нагадаю, в інтерв’ю LB розповів, що районна влада готується рити на Троєщині вуличні вбиральні.

Якщо хтось сподівався, що Бахматов трохи у своїх прогнозах перебільшив чи помилився, то ні. За підсумками розмови склалося враження, що справи ще гірше, ніж здаються, а центральна і, головне, київська міська влада, у віданні якої перебувають об’єкти критичної інфраструктури, не готувалися до можливого блекауту.

— Я як район від міста не отримав жодного генератора. Від міста я отримав «Держитесь!», — сказав Бахматов.

Ще він розповів, що у 2023 році «Київтеплоенерго» мало чинний контракт із родиною Кадирова на 200 млн гривень.

— Якого Кадирова? — ослаблим голосом перепитала Мосейчук.

— Рамзана. Його контора риє тут у нас у Києві та відмиває бабло, — пояснив гість.

— Я от не знаю, чи мені радіти цій сенсації у своєму ефірі чи горювати, — прокоментувала ведуча.

— З 2023 року все це є на сайті, у фейсбуці. Дивиться, читайте. Документи, розслідування, — порадив Бахматов. Шкода, що не додав «сенсації».

Представників київської міської ради за столом у Мосейчук не було, тому всім зацікавленим особам доведеться самотужки з’ясовувати, що вони думають із приводу висунутих звинувачень і ситуації загалом. Або, в ідеалі, міськрада розповість про це добровільно та без нагадувань — якщо, звісно, дивиться відео Мосейчук. Власне, частина розмови у неї була присвячена комунікації влади (будь-якої, не лише місцевої) з суспільством на кризові теми.

— На мій погляд, це проблема, яка потребує системного рішення. Те, що люди перекривають дорогу (через відсутність електрики — «ДМ»), це брак довіри. А брак довіри генерується там, де є брак комунікації з людьми, які ухвалюють рішення. Якщо єдиний телемарафон каже: все добре, стійкість, віримо в ППО, а потім дірки… Люди мають розуміти, що відбувається. Дірки так дірки, треба повернутися обличчям до цієї проблеми, запросимо експертів, які розкажуть, яка реальність. Соціологічні дослідження підтверджують, що українці не готові на територіальні поступки. Значить, ми маємо витримувати цей тиск, — розповів директор Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін.

Щодо так званого енергетичного перемир’я, то тут учасники підтримали версію, що Росія просто накопичує ракети, а заразом годує американського президента казками.

За добу випуск «Теми з Мосейчук» подивилися понад 30 тисяч глядачів.

Ще одну бесіду про енергетику запропонував «Цензор.нет», де журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва поспілкувалася з науковицею, співзасновницею ГО «Антикризовий експертний ядерний центр України» Ольгою Кошарною. Вона прямим текстом звинуватила Міненерго за часів Германа Галущенка у бездіяльності й умисному шкідництві у справі підготовки до російських ударів.

— Дивуюся, чому до цього часу немає підозри. А підозра, на мою думку, навіть не за бездіяльність має бути, а за державну зраду, — сказала вона.

Кошарна вважає, що відновлювати критично пошкоджені радянські теплоелектроцентралі у Києві нема сенсу. Електро- та теплопостачання столиці потрібно будувати заново.

— Це має бути децентралізована система, а вона не робиться ні за місяць, ні за три. Проблема на роки, — сказала вона.

Наприкінці гостя поділилася власним досвідом виживання в знеструмленому Києві та дала практичні поради мешканцям столичних багатоповерхівок щодо покращення ситуації зі світлом та опаленням.

За добу інтерв’ю набрало понад 15 тисяч переглядів.

Говорили, звісно, не лише про енергетику. Врешті решт цього тижня в мене назбиралося ще з десяток проєктів, які варто подивитися для кращого розуміння процесів, що відбуваються у країні, хоча інколи це боляче чути.

Як от інтерв’ю з колишнім командиром 36-ї бригади морської піхоти й оборонцем Маріуполя Сергієм «Волиною» Волинським, що взяла головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва.

Він розповів свою історію з початку російської агресії у 2014 році, і в ній було багато про помилки військово-політичного керівництва країни, які привели до невиправданих втрат.

— Як держава ми не винесли уроки після Іловайська, після Дебальцевого — з’явився Маріуполь. Якщо ми й цього разу не скажемо, що тут ми мали рацію, а тут ні, й не визначимо, як треба було вчиняти на тому чи іншому етапі, то такі епізоди будуть повторюватися в нашій історії, — поділився думкою Волинський.

Найжорсткішу оцінку від морпіха отримала операція у Кринках, яку обговорюють значно менше, ніж Маріуполь.

На думку Волинського, провал задумів командування на цьому напрямку був очевидний уже на першому етапі реалізації. Але попри це, операція тривала дев’ять місяців і призвела до величезних втрат.

— Я впевнений, що це тисячі людей. Мені відомо, що понад тисяча військовослужбовців зараз вважаються безвісти зниклими. Мені здається, що це велетенський провал, трагедія і пекло, — сказав гість «УП».

Інтерв’ю Волини за чотири дні подивилися вже близько 205 тисяч разів.

До речі, цього тижняз’ясувалося, що «УП» розширює свою присутність у ютубі. Зокрема, видання реанімувало свій проєкт «Скажи правду» та запустило під нього окремий канал. У проєкті редакція ставить намет на вулицях міста і просить людей ділитися думками про події в країні, світі й особистому житті. Перший випуск «Скажи правду», який складався з двох частин, вийшов під час липневих протестів 2025 року проти позбавлення незалежності НАБУ та САП. Відтоді проєкт не оновлювався, а в останній тиждень січня вийшло аж два свіжих випуски, знятих у Києві та Харкові. Особисто у мене ці вуличні намети міцно асоціюються з передвиборчою агітацією, але послухати думки пересічних людей цікаво.

Також у січні й інший проєкт «УП» «Кляті питання» почав освоювати окремий канал. Подкаст, у якому журналіст Федір Попадюк розпитує заступника головного редактора «УП» Євгена Будерацького про актуальні події, існує з 2019 року. Спочатку він виходив у аудіоформаті, у 2023-му перебрався на відео, а ось зараз виріс до окремого каналу. Подкаст має стабільну аудиторію близько 15 тисяч слухачів попри всю ютуб-конкуренцію, так би мовити, справжніх експертів. Ну бо два журналісти, навіть досвідчених та обізнаних, у будь-якому разі не можуть добре розумітися у всіх питаннях одночасно.

Раміна Есхакзай цього тижня на своєму каналі теж запропонувала інтерв’ю з захисниками Маріуполя. Її героями стали два військовослужбовці, які по два рази пройшли російський полон. Перший — начальник медичної служби корпусу «Азов» за позивним Чудік, провів у полоні майже чотири роки. Вперше він потрапив до рук окупантів у 2015 році під час боїв за Широкине, вдруге — у 2022-му, після виходу з «Азовсталі».

Другий — спецпризначенець «Азова» за позивним Мук, провів у полоні понад два роки. Вперше — після виходу з Іловайська, вдруге — після боїв за Маріуполь.

На відміну від інтерв’ю Волинського на «УП», у Раміни про помилки чинної влади не йшлося. Гості розповідали переважно про нелюдські умови утримання військовополонених у російському полоні, досвід повернення й адаптації.

Розмова вийшла з дуже високим рівнем обережності у висловлюваннях, але це не зменшує цінності свідчень військових.

За п’ять днів інтерв’ю подивилися 117 тисяч разів.

Цього тижня стартував другий сезон подкасту «На її плечах» із ведучою Іриною Славінською на каналі Divoche media. Сезон присвячений гендерній рівності у вищій освіті. Гостей першого епізоду стала кандидатка юридичних наук, доцентка й адвокатка Катерина Ілікчієва.

— Перше питання від марсіан. Навіщо у вищій освіті гендерна рівність? — пожартувала на початку ведуча, адже теоретично наше суспільство вже начебто розуміє важливість цього питання.

Але навіть обізнане суспільство може не знати, наскільки теорія розходиться із практикою. Наприклад, станом на 2024 рік в Україні було 189 академіків, з них лише 6 — жінки. А у президії Академії наук України жінок ще менше.

Обговорення гендерної рівності вийшло за межі самих лише вишів і торкнулося науки й освіти загалом. Наприклад, Ілікчієва розповіла, що дівчата не йдуть учитися у професійно-технічні заклади за дуже затребуваним сьогодні напрямком «енергетика» зокрема й тому, що для них просто немає гуртожитків.

Назагал у подкасті можна почути дещо приголомшливу інформацію про гендерну рівність в українській освіті, але найбільше вражає (неприємно) кількість переглядів проєкту: трохи більш як сто за два дні. У другому сезонізаплановано п’ять випусків, можливо, далі справи підуть бадьоріше.

Якоюсь мірою розмова Марічки Падалко з мисткинею Зінаїдою Кубар, що вийшла на каналі ведучої, теж стосувалася гендерної рівності. Точніше, її відсутності у конкретно взятій родині народного депутата від ОПЗЖ Сергія Льовочкіна, з яким Кубар мала цивільний шлюб.

Найчастіше героями проєктів про домашнє насильство стають актори чи зірки шоубізу, але політики навряд від цього застраховані. Питання лише — чи наважиться партнерка (чи партнер) розповісти про злочин. Зінаїда Кубар наважилася, бо, з її слів, колишній партнер та батько її дітей Льовочкін досі її переслідує.

Серед усіх одкровень героїні проєкту найважливішими здалися її розповіді про політичні погляди пана Льовочкіна — чинного депутата Верховної Ради, серед іншого. Кубар вважає, що він підтримує Росію.

— Забирай свого укропа та їдь в Україну, — процитувала Зінаїда колишнього, з яким живуть їхні спільні діти за кордоном. «Укроп» — це про їхнього спільного сина, якщо що.

Льовочкін офіційно всі звинувачення заперечує та вважає, що колишню дружину використовують для його дискредитації.

Юридичної крапки у цій історії немає і невідомо, коли вона з’явиться, хоч Зінаїда і написала заяви в поліцію за цілою низкою статей, зокрема, про домашнє насильство з боку Льовочкіна. Але стежити за цією справою варто, особливо з погляду на можливі вибори в Україні.

За чотири дні розповідь Зінаїди Кубар подивилися понад 40 тисяч разів.

До речі, майбутнім виборам в Україні було присвячено інтерв’ю голови правління Громадянської мережі «Опора» Ольги Айвазовської, яке вийшло на каналі «Говорить Опора». Вона поспілкувалася з керівницею комунікаційного департаменту «Опори» Євгенією Гончарук.

Айвазовська входить до спеціальної Робочої групи Верховної Ради з підготовки законодавчих пропозицій щодо проведення виборів в умовах особливого періоду та/або повоєнних виборів в Україні.

Гостя та ведуча обговорили безліч питань, які стосуються можливості проведення виборів під час війни, поєднання виборів і референдуму, тиску міжнародних партнерів у цьому питанні, готовності громад і державних органів до процесу тощо.

Якщо коротко: виборів у розпал гарячої війни не буде, але процес підготовки до перших повоєнних виборів зрушив із мертвої точки.

— Ми маємо хороший прогрес, адже тема підготовки до перших повоєнних виборів була надзвичайно токсичною. Це ж не просто прийняти якийсь законодавчий акт, під нього потрібно побудувати інфраструктуру, провести переговори з партнерами, знайти ресурси, розбудувати інформаційну систему, яка може захищати наші політичні права від Росії, а на це потрібні місяці, а можливо навіть роки. Українські політики якось тягнулися руками до виборів, але лише з точки зору щось організувати у регіонах, розміщувати дивні білборди. Але до практичної роботи трек не був налаштований. Зараз цей формат офіційних комунікацій на платформах парламенту існує, — оцінила стан справ Айвазовська.

За три дні випуск подивилися лише трохи більш як 500 разів.

А на завершення пораджу подивитися три інтерв’ю, які точно піднімуть настрій і змусять мозок ворушитися. Два з них — із викладачем Києво-Могилянської бізнес-школи та Бізнес-школи УКУ Валерієм Пекарем, який цього тижня зустрівся з Юлією Бориско на її каналі «Жовті кеди» та з Сергієм Жаданом на «Радіо Хартія», а також подкаст Павла Клімкіна на «Ліга.нет», де дипломат і ведучий розпитував мовознавицю й авторку книжок Орисю Демську про майбутнє української мови.

— Російська поразка вже є. Тепер вони воюють, щоб і ми програли, — сказав Пекар.

Цікава думка.