Нанопластик може зламати системи очищення питної води

Пластикове забруднення зазвичай уявляють як пляшки в океані або мікропластик у їжі. Але одна з найнебезпечніших його форм майже невидима — і вона вже давно подорожує нашими трубами разом із питною водою.

Йдеться про нанопластик — наддрібні частинки, що утворюються під час руйнування пластикових матеріалів. Вони настільки малі, що легко проходять через системи очищення води й безпосередньо взаємодіють з мікроорганізмами. І, як показують нові дослідження, ця взаємодія може мати серйозні наслідки для безпеки водопостачання.

Невидимий фактор ризику

На відміну від більших фрагментів пластику, нанопластик не просто «плаває поруч» із бактеріями. Він активно змінює їхню поведінку. Дослідники виявили, що такі частинки можуть зміцнювати бактеріальні спільноти у водопровідних системах, допомагаючи мікробам виживати й адаптуватися.

Особливе занепокоєння викликає те, що нанопластик здатен посилювати стійкість бактерій до дезінфекції. А це означає, що потенційно небезпечні мікроорганізми можуть довше зберігатися в системах питної води.

Як зазначає інженерка з охорони довкілля Цзінцю Ляо, проблема виходить далеко за межі лабораторій: нанопластик може допомагати виживати бактеріям із підвищеною стійкістю до антимікробних засобів, що напряму пов’язано з ризиками для громадського здоров’я.

Що таке біоплівки і чому вони небезпечні

Навіть у добре очищеній воді бактерії повністю не зникають. Частина з них осідає на внутрішніх поверхнях труб, резервуарів і фільтрів, утворюючи так звані біоплівки — щільні колонії мікроорганізмів, укриті захисним шаром.

Біоплівки — справжній головний біль для комунальних служб. Вони погано піддаються дії хлору та інших дезінфектантів, а з часом стають дедалі стійкішими. Нанопластик, як з’ясувалося, робить ці структури ще міцнішими.

Коли наночастинки вбудовуються в біоплівку, вони змінюють «внутрішню хімію» спільноти: бактерії активніше обмінюються сигналами, виробляють більше захисних речовин і краще тримаються разом.

Малий розмір — великі наслідки

Ключова проблема нанопластику — саме його розмір. Через мікроскопічні масштаби він може проникати всередину бактеріальних структур і ставати частиною їхнього середовища. Великі шматки пластику так не працюють — вони залишаються зовні.

У результаті бактерії в біоплівках стають щільнішими, важчими й значно менш вразливими до очищення. Для систем водопостачання це означає зростання витрат, складніше обслуговування і потенційно вищі ризики потрапляння патогенів у питну воду.

Чому це важливо вже зараз

Поки що мова не йде про негайну катастрофу. Але проблема накопичується поступово — разом із зростанням пластикового забруднення в довкіллі. Нанопластик дедалі частіше потрапляє у воду, а отже, і в інфраструктуру, від якої залежить щоденне життя мільйонів людей.

Науковці наголошують: без глибшого розуміння цих процесів майбутні системи очищення води можуть зіткнутися з викликами, до яких вони не готові. Дослідження молекулярних механізмів взаємодії нанопластику з бактеріями — це не академічна цікавість, а питання довгострокової безпеки.

Результати роботи опубліковані в науковому журналі Water Research — і вони чітко дають зрозуміти: навіть те, чого ми не бачимо у склянці з водою, може мати значення.