/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F33%2F13bece5e8fd129085a1d9adeb3391030.jpg)
Витрати на війну: чому бюджет Росії підштовхує Путіна до мирної угоди
Настає переломний момент, коли перспектива припинення війни в Україні стає дедалі більш нагальною для Кремля, а фінансові труднощі Росії відіграють у цьому ключову роль. Довгі місяці конфлікту виснажують бюджет країни, яка балансує на межі дефіциту, викликаного військовими потребами та падінням доходів від експорту енергоресурсів.
У цій критичній ситуації з’являється Кирило Дмитрієв, посланник Кремля, який вирушає до Маямі для переговорів з американськими чиновниками. Його місія відбувається на тлі зростаючої стурбованості в Москві з приводу того, що цьогорічні витрати знову перевищать планові показники. Пошук нових джерел доходу у розмірі до 1,2 трильйона рублів (що еквівалентно 16 мільярдам доларів) стає першочерговим завданням для збалансування російського бюджету, який уже має запланований дефіцит на рівні 1,6% ВВП.
Проблема посилюється падінням доходів від продажу енергоносіїв: ціна нафти Urals залишається нижчою від закладеної в бюджет, а курс рубля суттєво міцніший за прогнозний. Це призводить до очікуваного недоотримання нафтогазових доходів на понад 2 трильйони рублів, що поглиблює бюджетну прірву. Додатковою проблемою є збільшення витрат на 0,5% від валового внутрішнього продукту, що ще більше ускладнює ситуацію.
Водночас, незважаючи на гостру економічну напругу, Кремль не полишає своїх максималістських вимог щодо територій на сході України, навіть попри оптимізм з боку американських та українських чиновників. Переговори між військовими делегаціями зосереджені на технічних аспектах можливого припинення вогню, але ключові суперечки щодо територіальних питань вимагають політичних рішень на найвищому рівні.
Кремль вимагає від України поступитися контролем над східним Донбасом в рамках так званих «Анкориджських домовленостей», досягнутих на саміті з Дональдом Трампом. Також пропонується заморозити бойові дії по поточній лінії зіткнення в Херсонській та Запорізькій областях. Україна, своєю чергою, відкидає такі вимоги, доки Росія не відведе свої сили дзеркально.
У цей же період Володимир Зеленський заявив, що питання територій неможливо вирішити без особистої зустрічі з Володимиром Путіним. Це створює додатковий дипломатичний виклик, оскільки Путін вже направив запрошення Зеленському до Москви для переговорів, однак Президент України відмовився їхати, запропонувавши Путіну особисто приїхати до Києва.
Бюджетне становище Росії може погіршитися ще більше, оскільки санкції США змушують виробників нафти знижувати ціни на сировину, яка й так продається дешевше. Заплановані на 2026 рік нафтогазові доходи РФ у розмірі 8,9 трильйона рублів ґрунтувалися на ціні Urals у 59 доларів за барель та курсі 92,2 рубля за долар. Наразі Urals торгується за 55 доларів, а рубль зміцнився до 75 за долар, що, за збереження таких показників, призведе до дефіциту доходів у майже 2,2 трильйона рублів.
Політичний календар США також впливає на ситуацію. Президент Дональд Трамп зосереджений на листопадових проміжних виборах до Конгресу. За словами Олександра Габуєва, директора Берлінського центру Карнегі по вивченню Росії та Євразії, умови, які Трамп пропонує для закінчення війни, є найкращими для Путіна. Він вважає, що ці пропозиції можуть бути недовговічними, оскільки, якщо Трамп втратить контроль над нижньою палатою, його ініціативам можуть ставити перепони.
Державний секретар США Марко Рубіо під час слухань у Сенаті заявив, що територіальне питання залишається «єдиним пунктом», який ще належить вирішити, назвавши це «мостом, який ми не перейшли».
Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефул висловив песимізм щодо позиції Москви, розкритикувавши «уперту наполегливість Росії у вирішальному територіальному питанні». Він припустив, що «якщо тут не буде гнучкості, я побоююся, що переговори можуть затягнутися надовго або взагалі не увінчатися успіхом».
Фінансові труднощі Росії і політичні зрушення за кордоном створюють складне, але потенційно вирішальне тло для пошуку миру. Подальші події залежать від готовності сторін до компромісів, що може визначити майбутнє регіону.