Шорт-трекістка Єлизавета Сидорко: Нести прапор на Олімпіаді – привід пишатися собою

21-річна шорт-трекістка Єлизавета Сидорко разом із досвідченим скелетоністом Владиславом Гераскевичем отримали право нести прапор країни під час церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор, що розпочинаються в Італії вже 6 лютого.

Єлизавета увійде в історію як наймолодша українська представниця шорт-треку, яка нестиме прапор. Ба більше, вона - єдина представниця нашої країни у цій дисципліні. Спортсменка виборола ліцензію на дистанції 500 метрів. Для України представництво у цьому виді спорту - велика подія, адже це перша поява наших спортсменів на ОІ з 1990-х років.

Про підготовку до Олімпіади, особливості тренувань та свій рожевий шолом Єлизавета розповіла в інтерв'ю Коротко про.

Що ближче до змагань, то більше емоцій

- Єлизавето, ви будете наймолодшим прапороносцем в історії України на зимових Олімпіадах, і вперше ця місія випала представниці вашого виду спорту. Що це для вас означає?

- Для мене це привід пишатися собою, своїми стараннями та виконаною роботою. Також для мене це честь - нести прапор своєї держави на таких грандіозних змаганнях, як Олімпійські ігри.

- Якими були думки та емоції, коли дізналися про це?

- Я була вражена цією новиною, дуже щаслива і водночас здивована. Не очікувала, що мою кандидатуру запропонують та узгодять, адже серед українських олімпійців є більш титуловані та популярні спортсмени.

- В Італії ви будете дебютанткою. З морально-психологічного погляду, це допомагає чи навпаки? Немає страху перед невідомим? І особливо - перед тиском великої відповідальності?

- Насправді, що ближче до змагань, то більше я починаю нервувати. Але одразу заспокоюю себе тим, що я є гідною представницею українського шорт-треку, виборола цю ліцензію, і краще за мене ніхто не виступить.

- У чому складність підготовки до Олімпіади?

- До Олімпійських ігор, як і до кожних змагань, я готуюся ретельно: прислухаюся до сигналів свого організму, відповідально ставлюся до тренувального процесу та відновлення. Найбільша складність особисто для мене полягає у психологічній підготовці, адже шанс у мене буде лише один, і я маю використати його на повну.

- Де і в яких умовах готувалися до Ігор?

- У Польщі, в місті Білосток. На жаль, в Україні немає гідних умов для тренувань збірної команди, особливо в часи відключень електроенергії, коли якість льоду напряму залежить від світла.

Починала в Сумах, де не було льодової арени

- Ви родом із Сум - міста, яке особливо сильно страждає всі ці роки від обстрілів. У якому стані зараз та інфраструктура, де ви робили свої перші спортивні кроки?

- Свої перші кроки у спорті я зробила саме в Сумах. Там ніколи не було льодової арени, яка могла б забезпечити тренування цілий рік, тому я поєднувала ролики в теплу пору з ковзанами взимку у звичайній хокейній «коробці». Зараз я представляю харківську школу. Знаю, що в Харкові було дві льодові арени, і обидві постраждали від ударів російських ракет. Тому розвиток ковзанярських видів спорту частково «переїхав» із Харкова, Сум, Шостки та Києва до Польщі та Німеччини.

- Ви єдина представниця шорт-треку від України, якій вдалося пробитися на Олімпіаду. Як ви вважаєте, чи може це досягнення дати поштовх шорт-треку в Україні, щоб на наступних Іграх мати вже більше наших учасниць?

- Я сподіваюся на подальший розвиток шорт-треку в Україні. Було б непогано для початку збільшити кількість квот на дистанції, а краще - кількість спортсменок. Молоде покоління підросте до того моменту, аби тільки склалися належні умови для прогресу.

- З чого взагалі для вас почався шорт-трек? Як ви починали свій шлях у спорті?

- Мій перший тренер ходила по школах і запрошувала діток у свою секцію. Я зацікавилася і вирішила спробувати, тим паче, що це було поруч із моїм будинком. Мені сподобалося, я почала глибше поринати у спортивне життя і зараз маю результат - участь в Олімпійських іграх.

- Якими якостями має володіти успішний спортсмен у вашому виді спорту?

- Базові якості - це дисципліна та наполегливість. Вважаю, що без них успіхів не буде. З кількістю змагань ти здобуваєш досвід, з ним приходять тактика, стратегія, вміння орієнтуватися безпосередньо на доріжці під час забігу. Без позитивних людських якостей також нікуди, бо тобі потрібно тренуватися в команді. Якщо є якісь особисті конфлікти, важливо не поєднувати це з тренувальним процесом і ставитися до цього з професійної точки зору.

- Наскільки виснажливими є тренування у шорт-треку? Скільки часу ви приділяєте льоду та роботі в залі?

- Тренування забирають дуже багато часу та сил. Тільки самого «льоду» ми маємо 9 годин на тиждень, плюс перед кожним тренуванням година розминки, після - деякий час "на заминку". На льоду ми робимо різні тренування: аеробні, анаеробні, спринт, специфіка під змагання, техніка, естафети. Силові - мінімум двічі на тиждень та велотренування від 2 до 4 разів на тиждень. Саме тому важливо стежити за своїм відновленням.

- Глядачі під час виступу бачать чудову картинку. Але що залишається за кадром?

- За кадром залишаються емоції, титанічна праця спортсмена та тренерів, підтримка рідних та друзів. За кадром залишається 99% всього, що було зроблено задля того, щоб глядачі змогли побачити той самий 1%.

Рожевий шолом? Додала у спорт трохи дівочого стилю

- Ви виступаєте і тренуєтеся в рожевому шоломі. Вам подобається цей колір? Чому обрали саме його?

- Базові кольори шоломів - чорний та білий. Коли у продаж вийшов рожевий, я зрозуміла, що він мені потрібен. Рожевий мені до вподоби. Разом із шоломом для повного образу я маю рожеві окуляри, колір дужок яких такий самий, як на моїх «черевичках». Образ доповнюю бантиком-резинкою перлинного кольору. Потрібно було додати трохи бренду та дівочого стилю у спорт.

- Ви як спортсменка відвідали вже чимало країн. Де вам сподобалося найбільше?

- Кожна країна вражає по-своєму. Якщо порівнювати за умовами для шорт-треку, то найкращий лід у Китаї, Канаді, Німеччині. Якщо спиратися на все інше, то подобається Південна Корея, Японія, Італія (хоча лід там також чудовий), Нідерланди. Кожна запам'ятовується по-різному і кожна унікальна.

- Чи є у вас улюблена страва, кухня?

- Я така людина, що практично їм усе, і кожна кухня мені приносила смакове задоволення. Звичайно, українська кухня і мамині страви займають найвище місце в рейтингу.

- Як любите проводити вільний від спорту час?

- Поза спортом я навчаюся, також люблю готувати, особливо щось нове для мене. Іноді можу переглянути кілька фільмів, пограти в комп'ютерні ігри.

- Про що мрієте?

- Зараз мрію лише про одне - закінчення війни, це головне. Як таких бажань не маю, маю цілі, до яких я йду.