На що готові Україна та Росія у другому етапі переговорів: експерти спрогнозували, чого чекати

Чи очікувати більшого прориву від наступного етапу, чи змінились позиції України та Росії, на чиєму боці перевага і яку роль в цьому зіграють США – ексклюзивно для 24 Каналу розібрали політичні та воєнні експерти. А також припустили, коли та за яких умов Путін буде змушений піти на серйозні поступки.

Які позиції в України перед новими переговорами?

Полковник США у відставці Джон Світ виходить з того, що заява Володимира Зеленського про неприпустимість поступок щодо Донбасу чітко окреслює головну "червону лінію" України – територіальну цілісність.

За таких умов простір для компромісу в межах нинішніх переговорів є вкрай обмеженим. Світ наголошує: якщо ключова позиція Києва не змінюється, а Москва наполягає на протилежному, то говорити про реальний прорив не доводиться.

Перенесення чергової зустрічі лише виграє час, але цей час оплачується продовженням бойових дій: повітряними ударами, локальними штурмами на фронті та новими жертвами.

Зауважимо, раніше повідомляли, що другий раунд переговорів має відбутися 1 лютого в Абу-Дабі, але згодом повідомили про зміщення дат на 4 – 5 лютого.

Відсутність прогресу означає подальші втрати. Ключовими проблемами він називає припинення ударів по енергетичній інфраструктурі України та питання статусу Донбасу.

І якщо Зеленський публічно заявляє, що відмови від Донбасу не буде за жодних обставин, переговори заходять у глухий кут. У такій ситуації, робить висновок Світ, тиск має бути спрямований не на Україну, а на Росію – саме вона повинна змінити свою жорстку позицію, інакше дипломатичний процес залишатиметься формальністю без реального результату.

Що зупиняє мирний трек рухатися далі: дивитись відео

Аналітик з нацбезпеки Марк Тот звертає увагу на те, що нині паралельно триває одразу кілька переговорних треків, однак далеко не всі з них мають реальний зміст.

Те, що відбувається в Еміратах, це схоже на театр кабукі. Кожна сторона намагається отримати щось для себе,
– додав аналітик.

Для Путіна це насамперед спосіб виграти час і продовжити війну проти України без зміни своєї стратегічної мети.

Водночас для України ці переговори мали певну практичну користь. Тот наголошує на двох ключових результатах: по-перше, було зафіксовано гарантії безпеки з боку США, ефективність яких у довгостроковій перспективі ще належить перевірити; по-друге, закріплено стратегічний курс на майбутню інтеграцію України до Європейського Союзу.

Саме ці два пункти він вважає головними здобутками Зеленського та переговорної команди.

Путін веде свої "переговори" через ракетні удари по Києву, Львову, Харкову та інших містах, застосовуючи балістичні, дронові й навіть гіперзвукові системи. Це чітко свідчить про те, що Кремль не наблизився до реального мирного врегулювання.

У такій ситуації Україна не має жодних підстав іти на поступки чи відмовлятися від ключових ліній оборони на Донбасі, які захищають не лише схід, а й Київ, Суми, Харків і зрештою Одесу. Тому, підсумовує Тот, сам факт переговорів ще не означає, що в найближчій перспективі вони приведуть до мирної угоди.

Про що можуть домовитися сторони 4 – 5 лютого?

Експерт із публічних комунікацій, публіцист Юрій Богданов вважає, що Трамп, за всіх його недоліків, не настільки наївний, щоб пропонувати Україні умови, які виглядали б як капітуляція країни, яку він не здатен примусити програти війну силою.

Трамп також не зацікавлений у повторенні "афганського сценарію", відповідальність за який він намагається перекласти на Джо Байдена. Саме тому прямий тиск на Україну з вимогою здати території для нього політично токсичний.

Наразі, мені здається, це питання немає вирішення, і радники Трампа, як мінімум на рівні Марко Рубіо та інших, чудово це розуміють. Жодна зі сторін наразі не має можливості примусити іншу до територіальних поступок,
– наголосив Богданов.

Максимум, про що теоретично може йтися в майбутньому – це зупинка бойових дій по фактичній лінії зіткнення або мінімальні тактичні обміни, якщо вони будуть вигідні обом сторонам у конкретний момент.

У цьому контексті Богданов скептично ставиться до ідеї "великих мирних пакетів" із десятків пунктів. Реально домовитися можна лише про кілька базових речей: припинення вогню, гарантії безпеки, фінансування відновлення та, можливо, окремі гуманітарні питання.

Усе інше – від спільного управління Запорізькою АЕС до масштабних територіальних рішень, він називає химерними конструкціями, які не мають зв'язку з реальністю. Якщо ж найближчим часом і відбудуться якісь переговори, то навіть обмін полоненими вже можна буде вважати великим успіхом, тоді як на стійке перемир’я за нинішніх умов не варто розраховувати.

Прогноз на майбутні переговори: дивитись відео

Політолог Ігор Чаленко звертає увагу, що перенесення зустрічі формату Україна – США – Росія в Абу-Дабі на 4 – 5 лютого є радше позитивним сигналом для Києва.

Якби вона відбулася раніше, українська делегація опинилася б у значно гірших стартових умовах, а сам переговорний фон був би більш токсичним.

Це якраз і є певною демонстрацією того, що є принаймні намагання вийти на якісь компромісні начала. Що, умовно кажучи, не лише дудка ця грає, як кажуть, про московську мелодію,
– додав експерт.

Однак, очікувати від цієї зустрічі стратегічних проривів не варто. Максимум, на що реально можна розраховувати – це робота по окремих тактичних напрямах. Зокрема, йдеться про продовження так званого "енергетичного перемир'я", яке наразі формально діє, але залишається вразливим до зривів з боку Росії.

Нагадаємо, що "енергетичне перемир'я"– це домовленість про тимчасове припинення ударів по об'єктах енергетичної інфраструктури. Наразі воно має обмежений і нестійкий характер: формально сторони декларують готовність утримуватися від атак на енергетику і поки що дотримуються слів, однак Росія продовжує бити по логістиці на цивільній інфраструктурі.

Також важливим питанням залишається обмін військовополоненими – це той блок, де сторони можуть продемонструвати хоча б мінімальний конструктив і зафіксувати конкретний результат. Водночас теми Запорізької АЕС і Донбасу, на думку Чаленка, навряд чи вийдуть за межі обміну позиціями.

Сигнал Володимира Зеленського щодо неприпустимості територіальних поступок є чітким і незмінним, тому ці питання фактично можуть бути винесені лише на гіпотетичну зустріч на найвищому рівні – з Путіним.

Проблема в тому, що Росія де-факто блокує такий формат, висуваючи нереалістичні вимоги, зокрема наполягаючи на проведенні зустрічі в Москві.

У підсумку Чаленко робить висновок, що нинішній етап переговорів – це радше "звіряння годинників", ніж рух до мирної угоди. Саме тому він не очікує суттєвих зрушень у короткостроковій перспективі, тим більше що у США вже розуміють тривалість процесу і неформально орієнтуються на дедлайни ближче до середини травня.

Чим можуть закінчитися наступні переговори: дивитись відео

За яких умов Путін може піти на реальні переговори?

Юрій Богданов вважає, що говорити про старт реальних переговорів можна лише тоді, коли для Кремля з'явиться жорстка об'єктивна необхідність, а не політичне бажання.

Орієнтиром тут він називає завершення зими й різке зростання втрат російської армії – на рівень, який виходить за межі навіть тієї "норми", яку Росія закладала для цієї війни.

Особливо якщо Україні вдасться доволі швидко вийти на той рубіж, про який казав міністр Михайло Федоров – 50 тисяч знищених росіян на місяць. Я думаю, що якщо цей рубіж буде досягнути найближчий час, у Путіна постане реальний вибір між подальшою ескалацією проти Європи, якісь інші кроки, і завершення війни, тому що вичерпаються ресурси,
– переконаний аналітик.

До цього вибору Кремль підштовхують не лише військові, а й економічні чинники. Російська економіка поступово входить у фазу виснаження, і це вже видно за ключовими макропоказниками.

У поєднанні з непропорційними втратами на фронті це створює той самий "пролог" до реальних переговорів. За його оцінкою, мова йде не про роки, а радше про кілька місяців, за умови, що поточна динаміка збережеться.

Водночас Богданов застерігає від надмірного оптимізму. Знаючи логіку Путіна, не можна виключати, що замість деескалації він обере спробу різкого підвищення ставок – зокрема через ескалацію проти європейських країн, аби востаннє "перекинути стіл" і вибити кращі позиції для майбутніх переговорів.

За умов дефіциту ресурсів така стратегія, на думку Богданова, майже гарантовано завершиться для Росії катастрофою, як і саме вторгнення в Україну стало стратегічним провалом. Тому найбільш імовірними сценаріями найближчої весни він вважає або початок серйозних мирних переговорів, або ще одну потенційно небезпечну хвилю ескалації з боку Кремля.

Чим закінчився попередній етап переговорів в Абу-Дабі?

• Перший раундтристоронніх переговорів за участю України, США та Росії в Абу-Дабі, який відбувався 23 – 24 січня 2026 року, завершився без будь-якого компромісу чи угоди. Центральною темою обговорення залишалося питання територій, зокрема Донбасу, але сторони не змогли узгодити позиції. Москва наполягала на передачі їй частини територій, а Україна це відкинула, домовленостей досягнуто не було.
• Водночас представники США і деякі учасники переговорів описали дискусії як конструктивні та продуктивні, відзначивши, що сторони обговорювали параметри можливого завершення війни та подальшу логіку переговорного процесу.
• За підсумками зустрічі українська сторона повідомила, що "проблемних питань стало менше", але жодного документа чи угоди підписано не було. Основна домовленість – це продовжувати діалог у наступні дні, оскільки реального прогресу в ключових спірних питаннях, включно з територіальними, не досягнуто.