Несподівана відстрочка: чому насправді перенесено дату мирних перемовин в Абу-Дабі

Президент Володимир Зеленський повідомив, що нова зустріч української, американської та російської делегацій відбудеться за кілька днів. «Щойно була доповідь нашої переговорної команди. Визначено дати наступних тристоронніх зустрічей: 4 та 5 лютого в Абу-Дабі. Україна готова до предметної розмови, і ми зацікавлені в тому, щоб результат наблизив нас до реального й достойного закінчення війни», — акцентував глава держави у своєму вечірньому зверненні у неділю, 1 лютого.

Нагадаємо, 23–24 січня в столиці ОАЕ відбулися тристоронні переговори між Україною, США та Росією, які на Банковій назвали конструктивними. Очікувалося, що новий перемовний раунд пройде 1 лютого, але зрештою зустріч було перенесено після прямого контакту представників США та РФ, повідомляє The New York Times (NYT). «Причини перенесення наразі достеменно не зрозумілі. Але за дивним збігом, перенесення відбулося після того, як у суботу Стів Віткофф, спеціальний посланець президента Трампа, провів зустріч у Флориді з Кирилом Дмитрієвим, спеціальним посланцем Кремля».

У чому полягає парадокс нинішніх мирних перемовин в ОАЕ

Коментуючи подальшу траєкторію мирно-перемовного процесу, політолог Володимир Фесенко у розмові з Фокусом констатує: «Насправді у перенесені перемовин, на мій погляд, не варто шукати сенсації. Перемовини продовжаться. І наступний раунд переговорів не буде останнім. І навіть передостаннім. Нас ще чекає багато раундів переговорів. Все, як то кажуть, лише починається у серйозному та змістовному сенсі. При цьому, як і раніше, є ризик того, що переговори можуть зайти в глухий кут, якщо «залізобетонна» позиція Росії не зміниться, тому що для України неприйнятно погоджуватись на ультиматуми РФ по Донбасу, ну по решті територіальних питань».

Перенесення дати переговорів, на думку Володимира Фесенка, пов’язане із ситуацією навколо Ірану: «І Віткофф, і Кушнер, обидвоє залучені до іранського тематичного кейсу, а також до питання Сектору Гази. А те, що йдуть контакти американців з росіянами окремо, і те, що головним переговорником, умовним Віткоффом від Москви є Дмитрієв є спробою Кремля не відпускати США зі своїх «обіймів». Втім, можна сказати, що з нашого боку теж з’являється умовний український Віткофф — це Арахамія, який гратиме далеко не останню роль у вирішенні питання, зокрема, щодо подальшої долі ЗАЕС. У нас зараз офіційний керівник делегації Умєров, але я думаю, що насправді американці і росіяни сприймають Буданова як ключову переговорну фігуру. Але, повторюся, важливу роль відіграє і Арахамія. До речі, деякі російські джерела повідомляють, що саме з боку Арахамії відбувся посил щодо необхідності запровадження так званого енергетичного перемир’я, який врешті-решт дійшов і до Трампа». Акцентувавши на тому, що ключовою відмінністю нинішніх переговорів від того, що було раніше, є активна роль високопоставлених військових з усіх трьох сторін, експерт підкреслив: «Тому переговори насправді серйозні і стосуються, серед іншого, питань припинення вогню на перспективу, але швидких рішень, передусім щодо Донбасу, я не очікую».

Підкресливши, що Путін на цьому етапі не збирається припиняти війну, експерт додав: «Але навіть ця історія із символічним енергетичним перемир’ям в лапках свідчить про те, що Трамп для Путіна дуже значущий. Тому переговори, наприклад, між Зеленським і Путіним не мають жодного значення. Не буде Путін ні про що домовлятися із Зеленським, а ось з Трампом буде і багато що залежатиме від подальшої поведінки президента США. Якщо Трамп буде наполегливим, можна говорити про зрушення, а якщо він лише епізодично згадуватиме про російсько-українську війну, схиляючи Путіна до ситуативних компромісів, ніяких змін не буде».

Резюмуючи, Володимир Фесенко наголосив: «Парадокс нинішньої ситуації полягає в тому, що ми дійсно бачимо активізацію переговорного процесу і він стає змістовним, що є позитивним моментом. Але водночас ключові проблеми залишаються ті ж самі, в тому числі небажання Путіна припиняти цю війну. Але саме Путіна Трамп сприймає серйозно, тоді як Україна в його очах є гравцем другої ліги, яка має слухати «великих хлопців». От в цьому полягає надзвичайно серйозна проблема. І, на жаль, думати, що ми можемо переконати Трампа, щоб він грав на нашому боці, це марна справа. Цього не буде. Але разом з тим він не буде грати і на російському боці. Хай там як, але за Трампа ми маємо боротися — треба постійно підкидати різні теми, проблеми, словом, підживлювати повсякчас його інтерес. І необхідно постійно вести переговори з Віткоффом, як би він нам не подобався, а також з Джаредом Кушнером. При цьому треба розуміти, що нас чекає ще досить тривалий, складний та суперечливий як воєнний, так і переговорний марафон».

Коли слід очікувати реальних мирно-перемовних зрушень

З огляду на те, що ключове питання — територіальне — наразі залишається відкритим, є підстави говорити про те, що перемовний процес перебуває у глухому куті. Таку оцінку у розмові з Фокусом озвучив політолог, професор кафедри політичних наук КНУ ім. Шевченка Ігор Петренко.

«З огляду на фактичний дипломатичний тупик, перенесення зустрічі в Абу-Дабі є лише черговим свідченням буксування мирного процесу. До того ж США наразі більше переймаються іранським питанням, а це додатково відволікає увагу Вашингтона до російсько-української війни. Так, Дмитрієв минулого вікенду зустрівся з Віткоффом, але на мій погляд, тут йдеться не про мирне врегулювання, а про паралельний двосторонній російсько-американський трек. Трамп ще не втратив надії на відрив РФ від свого ключового ворога — Китаю, розуміючи, що Пекін та Москва — це доволі пекельна суміш», — каже експерт.

Тим часом, на думку політолога, Київ та Москва наразі займаються перетягуванням канату, «намагаючись бути останніми в кімнаті Трампа, аби впливати на нього, щоб він був більш суворішим до ворога».

«Якщо говорити загалом, то при наступних зустрічах в Абу-Дабі в частині потенційного енергетичного перемир’я дійсно може бути якийсь рух. Україна, Росія, США, всі зацікавлені в тому, щоб мати бодай якийсь успіх, який можна гарно показати і презентувати, мовляв, бачите, ми тут не просто протираємо штани і переливаємо з пустого в порожнє, маючи суцільний день бабака, а ми маємо якісь певні результати. Може також бути рух і навіть певні затвердження позиції в частині військової сфери. Але це те, що буде після самого політичного рішення і широкополітичного відповідного регулювання. Зважаючи на полярність позицій України та РФ і на те, що країна-агресорка все ще має ресурсний потенціал, Москва може пробувати затягнути цей процес. Мій прорахунок наступний: на щось предметне ми можемо вийти не раніше осені», — підсумовує Ігор Петренко.

Чому насправді було перенесено зустріч в Абу-Дабі

У тому, що перенесення зустрічі на 4–5 лютого меншою мірою пов’язано з візитом Дмитрієва до Сполучених Штатів переконаний політолог Ігор Рейтерович. «Мені здається, відстрочка обумовлена історією, яка розвивається довкола Ірану. Через, скажімо так, довкола іранську напругу американцям зараз може просто бути не до зустрічі по російсько-українській війні, адже вони будь-якої миті можуть почати маленьку переможну війну на Близькому Сході. Тобто, судячи з усього, це історія, яка прив’язана виключно до цього нового зовнішньополітичного американського треку», — зазначає експерт у розмові з Фокусом.

Висловивши сумнів у тому, що Дмитрієв міг домовитися з Віткоффом про якісь вагомі питання, що стосуються мирного врегулювання, політолог додав: «Те, що закрутилося довкола Ірану в цілому не дуже нам на користь, оскільки йде відволікання уваги з боку Сполучених Штатів. З іншого боку, якщо США зроблять удар по цьому фундаменталістському режиму, ситуація на Близькому Сході зміниться і Росія в черговий раз не зробить нічого. Росіяни туди не полізуть і це стане новим іміджевим геополітичним ударом по РФ. І я, до речі, не вірю у якісь конспірологічні теорії про те, що Трамп, мовляв, розміняв Іран на Україну. У нас такі думки звучали і в контексті подій у Венесуелі, але це все маячня».

Загалом, на думку Ігоря Рейтеровича, попри те, що до перемовин в Абу-Дабі «росіяни підійшли дійсно серйозно», говорити про «проривний дипломатичний потенціал», що дав би змогу найближчим часом якщо не зупинити, то принаймні «заморозити» активну фазу російсько-української війни, поки що зарано.