Сила стрітенської свічки: для чого потрібна вдома та коли запалювати

Одним з обов'язкових атрибутів цього свята є Стрітенські свічки. За традицією кожна родина повинна мати в домі таку свічку. В чому сила Стрітенської свічки, і коли та як правильно її запалювати – в матеріалі 24 Каналу.

Чому свято називають Стрітенням?

Як мовиться у Біблії, на сороковий день після Різдва немовля Ісуса батьки принесли до храму, де назустріч родині вийшов старець Симеон, який чекав на Господа упродовж тривалого часу. Симеон глянув на малюка й сповістив, що принесене до храму Немовля служитиме спасінню людей. Ця зустріч старця й Немовляти увійшла в історію християнства як Стрітення Господнє, повідомляє Українська парафія в Римі.

Як свічка стала символом і атрибутом Стрітення?

Ісус Христос говорив про себе так: "Я – Світло для світу. Хто йде за Мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя". Отже, він здавна для всіх християн уособлював те світло, яке освічувало духовну темноту та вказувало шлях до спасіння. А джерелом світла для людей протягом багатьох минулих століть була свічка.

Віддавна нею освітлювали приміщення. А сьогодні ми запалюємо свічку здебільшого під час особливих моментів нашого життя: під час таїнства хрещення, шлюбу, біля гробу покійної людини, у церкві, молячись за здоров'я та інші прошення.

Одним з таких особливих моментів також стало Стрітення. У давнину цього дня віряни влаштовували пішу ходу із запаленими свічками. Вважали, що така свічка охороняє людське житло від удару блискавки та грому. А виготовляли свічки з чистого бджолиного воску.

Традиція освячення свічок на Стрітення бере свій початок ще з ранньохристиянських часів. У Стародавньому Римі цей обряд був пов'язаним зі святкуванням очищення Діви Марії після народження Ісуса. Згодом ця традиція поширилася по всій Європі, а свічки стали символом духовного світла, яке Христос приніс у світ, пише "1+1".

Чи Стрітенська свічка обов’язково має бути виготовлена із бджолиного воску?

Ні, це не обов’язкова вимога, зазначає отець Іван Жук з Архикатедрального собору Воскресіння Христового міста Івано-Франківська. За його словами, кожен може придбати собі свічку відповідно до своїх матеріальних можливостей і вподобань.

А щодо того, чому саме віск став основою Стрітенської свічки, священнослужитель пояснює: згідно з українською традицією, віряни намагалися жертвувати Богові усе найкраще. А українська земля багата на продукти бджільництва. Ба більше, українці здавна називали бджолу "божою комахою" – казали, що це "свята божа трудівниця", символ мудрості, працелюбності та ощадливості. Тому саме бджолиний віск протягом століть цінували та за традицією саме з нього й робили Стрітенську свічку.

Людина повинна прагнути нести світло в собі та з тим світлом прийти назустріч Господеві, як ті мудрі діви. Вони завжди були готові з тими наповненими лампадами оливи, щоб світло не загасло, світло віри, надії, любові,
– підкреслює священнослужитель.

Яку силу має Стрітенська свічка та від чого захищає?

У народі вірять: якщо молитися із запаленою Стрітенською свічкою, від її світла втікають злі духи, і саме тому нею освячують помешкання, вона має силу відвертати або оберігати від стихійних лих, особливо від громовиці. За це її часто так і називають – "громовиця", або "громнича".

Крім того, Стрітенською свічкою обкурювали хворих, немічних і весь дім під час епідемій та інфекційних хвороб, поpоділь під час важких пoлогів, дітей від перeляку, корову з телятком від пoганого ока. Брали її із собою "на щастя" на першу оранку й зажинки.

Вважали, що під час сварки в домі, треба було засвітити Стрітенську свічку й конфлікт припиниться. Ще, таку свічку ставили біля хворої людини перед смертю, для легшого відходу в інший світ. Коли помирала відьма, то над нею ставили три свічки та тричі хрест-навхрест переливали над ними Стрітенську воду, щоб вона не повернулася з іншого світу. Коли ж на руку зі свічки капне віск, вважали, що буде щастя та достаток цілий рік, пише Тернопільська єпархія ПЦУ.

Деякі люди вірять, що коли родині довгий час не щастить, хворіють члени сім’ї, то варто із запаленою свічкою обійти дім чи квартиру. Там, де вона найбільше тріщатиме, зібралась негативна енергія. Тож слід залишити свічку погоріти в цьому місці довше, а потім скропити його свяченою водою, повідомляє Lviv Media.

Коли освячується Стрітенська свічка, священик читає певну молитву, свого роду "малий екзорцизм". Свічка стає видимим знаком невидимої Божої ласки. І за особливо важких обставин: у разі хвороби, важких пологів, коли рідні пускаються в далеку дорогу, потрібно приклонити коліна в молитві та запалати саме Стрітенську свічку для підсилення вашої молитви,
– каже Іван Жук.

Щодо того, чи захищає вона від грому, отець пригадав українську приказку: "Пізно христитися, коли гримить". Він підкреслює: світло віри, надії та любові до Господа має горіти у наших серцях, як ця Стрітенська свічка". І це світло має горіти щодня, а не тільки тоді, коли блискає та гримить. Бо тоді й свічка не поможе.

Водночас він наголошує, що не слід зберігати Стрітенську свічку за образами, як реліквію. Адже ми її освячуємо для щоденного використання під час щоденної молитви. Багато родин мають чудову традицію: запалюють цю свічку за обіднім столом, коли вся сім'я зібралась разом. Але перед обідом варто й помолитися.

Як правильно освячувати та зберігати свічку Стрітенську свічку?

Потрібно придбати або зробити з натурального воску та освятити в церкві 2 лютого. Після освячення її слід зберігати в іконному кутку або у спеціальному місці в домі.

Декілька важливих правил:

Не використовувати свічку у мирських цілях (наприклад, для освітлення).
Запалювати лише в чистому духовному намірі та з молитвою.
Не давати її в чужі руки після освячення.
У жодному разі не можна використовувати для ворожби чи зливання на віск. Адже використання святих речах у таких нечистих справах називається оскверненням.

Чим відрізняється Стрітенська свічка від звичайної?

Отець Іван Жук пригадує слова, які використовують у молитві під час освячення свічок. У них, за його словами, і є відповідь на це запитання: "Владико святий, Отче всемогутній, Предвічний Боже. Тобі, що з небуття все створив і повелів праці Бджіл служити на виріб свічок, і нинішнього дня сповнив прохання праведного Симеона".

Наступна молитва звучить так: "Всемогутній, предвічний Боже, Ти нинішнього дня у святій Твоїй Церкві Єдинородного Сина твого поклав на рамена праведного Симеона, і ми Твою щедрість призиваємо: ці свічки, що ми, слуги Твої, приймаємо і носити бажаємо на Велич імені Твого, зволь благословити й освятити світлом небесного благословення…" Як пояснює священнослужитель, найважливішим світлом є Небесне світло, яке Господь об’явив через Єдинородного Сина, який понизив себе, вид слуги прийнявши, і дозволив покласти себе на руки праведного Симеона. Тобто Бог перший раз дозволив людині торкнутись до себе.

І остання молитва: "Господи, Ісусе Христе, світло істини, що освітлюєш і освячуєш кожну людину, яка приходить у цей світ. Пошли своє благословення на свічки оці й освяти їх світлом Твоєї благодаті…"

Згідно з традицією, віряни запалюють свічки ще під час Божественної літургії, вони горять і під час читання Євангеліє, і під час Херувимської пісні. Таким чином, освячення свічок не починається з освяченням води, але ще раніше – під час Літургії. Тому вони мають таку особливу ласку освячення.