США зробили ганебну пропозицію Зеленському: інтерв'ю генерала Годжеса про Донбас і завершення війни

В Об'єднаних Арабських Еміратах 4 та 5 лютого відбудеться черговий раунд переговорів щодо завершення російсько-української війни, які зараз, здається, зайшли в глухий кут. Кремль вимагає виходу Збройних Сил України з Донбасу, Київ нізащо не готовий віддати російській армії території, які вона навіть не змогла завоювати. Водночас американські перемовники, зокрема Стів Віткофф, хочуть якомога швидше підписати мирну угоду, тож примушують і тиснуть на Україну.

Генерал-лейтенант США у відставці Бен Годжес в інтерв'ю 24 Каналу наголосив, навіть якщо Володимир Путін отримає весь Донбас малоймовірно, що це задовольнить диктатора й він реально зупинить війну. Більше про ганебну пропозицію Володимиру Зеленського від Білого дому, гарантії безпеки та роль європейців у завершенні війни – читайте далі у матеріалі.

Чого чекати від нових переговорів?

Українські чиновники назвали переговори позитивними й конструктивними. Новий раунд запланований в Абу-Дабі. Наскільки ми близькі до угоди і як ви оцінюєте це прагнення до миру?

Мені важко зрозуміти, наскільки це близько насправді. Український уряд і представники добре усвідомлюють, що поставлено на карту. Вони знають, що Володимиру Путіну чи Кремлю не можна довіряти. І я побоююся, що вони також розуміють, що справді не можуть довіряти США.

Тому їм доводиться брати участь у цих переговорах, сподіваючись, що колись станеться прорив, який забезпечить суверенітет України й дасть певні гарантії безпеки. Я вважаю, що це той випадок, коли президент Зеленський і його команда роблять усе можливе, щоб діяти добросовісно й дійти переговорного врегулювання. Але водночас вони розуміють, що не можна поступатися українською територією росіянам і не можна зраджувати український народ.

До теми! Політолог Олексій Кошель вважає, що є два основні ризики переговорів в Абу-Дабі: затяжна війна та можливий вихід США з переговорів.

Росіяни не раз заявляли, що не будуть вести переговори. Тож якщо хтось каже, що ми вже просунулися на 90% чи на 95%, це не так важливо. Останні 5% і є тією частиною, яку Росія не відпустить, а Україна не може здати. Це буде складно.

Повне інтерв'ю з генералом Беном Годжесом: дивіться відео

Чому не слід довіряти Віткоффу?

На тлі цих позитивних заяв у Давосі на заході щодо України Стів Віткофф сказав, що досягнуто значного прогресу. Він додав, що "ми звели все до одного питання, а отже, його можна вирішити", а Зеленський пізніше пояснив, що йдеться про територію Донбасу.

Ось чому я категорично не довіряю Віткоффу, коли він каже, що лишилося лише одне питання. Бо це питання насправді найважливіше. Він продавець нерухомості й говорить як продавець нерухомості. Він ніколи не переймався і не розумів, чому почалася війна. Він жодного разу не сказав, що росіяни агресори, так само як і президент Трамп.

Здається, він сім разів був у Москві, але жодного разу не був в Україні. Тому все, що його цікавить, це укласти угоду, яка може виявитися поганою для мільйонів українців. Це був би неправильний результат для цієї ситуації.

Звісно, я сторонній спостерігач, який сидить у затишному, теплому місці. Але я бачу величезний тиск на український народ, на український уряд, на президента Зеленського, який намагається завершити війну. І водночас він стежить за тим, щоб усе, за що українці боролися всі ці роки, не було марним.

Без сумніву ніхто не може довіряти Володимиру Путіну чи Росії у виконанні будь-якої угоди, якщо їх не змушують. Вони чітко дали зрозуміти, що їхня мета це українська територія.

Тому я довіряю президенту Зеленському та його команді. Вони знають, що відбувається, і знають, що можуть зробити.

Зверніть увагу! Проти передачі Донбасу Росії виступає 52% українців,тоді як 40% допускають компроміс, хоча й вважають його складним та суперечливим.

Яку цинічну пропозицію Білий дім зробив Києву?

Я хочу процитувати цікаву статтю Axios: "Наприкінці другого дня переговорів три команди сиділи разом за робочим обідом. Був момент, коли всі виглядали майже як друзі. У мене з'явилася надія", сказав американський представник Axios. Чому вони такі оптимістичні, навіть надмірно оптимістичні?

Вони наївні. Чомусь досі є люди, які вірять, що Росія – це велика країна, яка нібито просто хоче бути відповідальною частиною міжнародної спільноти. У це не можна вірити. Росіяни можуть усміхатися тобі в обличчя, поки вбивають твою родину.

Пам'ятаймо, що люди, які представляють Кремль на цих розмовах, представляють і владу, яка щоночі вбиває українців, цивільних, дітей. Тому фрази на кшталт "вони виглядали майже як друзі" – це абсурд. Це просто нісенітниця.

У публікації Financial Times йшлося, що США, схоже, намагаються шантажувати Україну гарантіями безпеки, щоб змусити поступитися Донбасом в обмін на так звані гарантії. Адміністрація Трампа дала зрозуміти Україні, що гарантії безпеки США залежать від згоди Києва поступитися регіоном Донбасу Росії. І, за цією ж публікацією, Вашингтон також дав зрозуміти, що може запропонувати Україні більше зброї для посилення армії, якщо Київ погодиться вивести війська з Донбасу. Яка ваша реакція на таку пропозицію?

Це ганебна пропозиція з боку Сполучених Штатів, і, на мій погляд, Україна не погодиться на це. Якщо зважати на те, що сталося за останній рік, я можу уявити, що українські лідери захочуть побачити реальні докази, хоч якісь докази того, що Сполучені Штати справді здатні виконати свою частину домовленостей.

До речі! Росія продовжує вимагати від України відмови від всієї Донецької області. Але аналітики ISW переконані, що такий крок з боку Києва стане стратегічною помилкою для України.

Навіть за часів адміністрації Байдена ми не взяли на себе зобов'язання зробити все необхідне для допомоги Україні, і ця адміністрація тим більше цього не зробила. Тож чому хтось має бодай на секунду повірити, що адміністрація Трампа, яка досі навіть не надала потрібної зброї, раптом погодиться відправити американські війська як гарантію після того, як Україна відступить з Донбасу. Це не має сенсу.

І все це досі тримається на хибному наративі, що Росія все одно виграє війну, тож, мовляв, Україно, змирись і роби так. Але на місцях усе зовсім не так. І, звісно, українське керівництво це розуміє. Ключове тут, на мою думку, у тому, що європейські союзники України мають чітко дати зрозуміти, на чиєму вони боці в цьому питанні.

Тому що, особливо після всього, що сталося минулого тижня, європейці не вірять, що Сполучені Штати справді здатні забезпечити будь-які гарантії. Мені дуже важко це говорити, бо я щасливий і пишаюся тим, що моя країна так довго робила для безпеки Європи. Але зараз ця адміністрація руйнує десятиліття довіри.

Саме тому адміністрація президента Зеленського, ймовірно, дуже скептично ставиться до такої гарантії.

До слова, переговори в Абу-Дабі пройшли в конструктивному ключі, однак територіальне питання досі залишається відкритим. За прогнозом The Economist, значних проривів не прогнозують щонайменше до березня 2026 року, попри те, що окремі технічні положення вже узгоджено.

Чим Трамп шантажує Україну?

Президент Трамп каже: спочатку здайте Донбас Росії, а потім ми зможемо надати якісь гарантії безпеки. Але чи будуть Україні взагалі потрібні американські гарантії, якщо вона піде з Донбасу за такою схемою?

Навіть якщо Росія отримає більше Донбасу, не бувши спроможною захопити його на полі бою, я не думаю, що хтось в Україні вірить, ніби цього вистачить, щоб задовольнити Росію.

Я вважаю, що США мають відіграти роль у забезпеченні гарантій безпеки, бо в інтересах США мати стабільність і безпеку в Європі. Але для цього адміністрація повинна визнати, що агресор це Росія, що саме Москва відповідальна за нестабільність і загрозу безпеці. Я цього просто не бачу. Це був би разючий поворот для адміністрації Трампа, якби вона це визнала, але, на жаль, я не бачу, щоб це сталося.

Чи не здається вам, що адміністрація Трампа лише удає, що ніби готова дати гарантії безпеки, щоб змусити Україну піти з Донбасу, а в разі нової атаки Росії не сприйматиме це серйозно?

З огляду на все, що ця адміністрація зробила за останній рік, я б не повірив і не сприйняв це за чисту монету. Я не бачу підстав вважати, що вони справді зможуть виконати якісь подібні гарантії.

Якщо Росія атакує Україну вже після завершення війни, після досягнення припинення вогню, ви очікуєте, що США відреагують, хоча б заявами чи застосуванням авіації? Чи президент Трамп у такому разі просто спробує укласти ще одну угоду?

Звісно, я не знаю. Але за останній рік немає жодних доказів, які дали б мені впевненість, що вони справді зроблять усе це. Реагувати після факту було б набагато складніше, ніж діяти зараз. Це навіть складніше, ніж, наприклад, просто поставити Tomahawk, запровадити реальні санкції проти Росії або вжити жорстких заходів. Якщо вони не роблять цього зараз, я ставлюся до таких обіцянок дуже скептично.

Але ми не можемо забувати, що Україна не острів. Вона пов'язана з Європою, і європейським союзникам давно час перестати безпорадно заламувати руки й нити через Трампа.

Європейцям потрібно прийняти факт, що їхня безпека залежить від успіху України. Тому реальна підтримка грошима, зброєю, боєприпасами, допомога в усьому, що потрібно Україні, має бути забезпечена Європою. Особливо з огляду на те, що США, як я вважаю, не зроблять цього за цієї адміністрації. І саме тому в інтересах Європи, щоб Україна виграла, а не зазнала поразки.

Я сподіваюся, що дедалі більше європейських країн почнуть брати на себе цю відповідальність.

Які три умови можуть зупинити Путіна?

Який кінцевий план може забезпечити безпеку і стабільність України з погляду гарантій безпеки та угоди про припинення вогню? Чи можливий реалістичний фінал, який завершить війну і гарантує безпеку України?

Насправді єдиний спосіб завершити війну, це коли Путін зрозуміє, що він не може виграти. Для припинення війни потрібно зруйнувати його нафтогазову інфраструктуру, щоб він не міг експортувати нафту й газ і фінансувати війну. Це перше.

Друге, європейські країни мають показати, що вони надійно підтримують Україну. Не просто фото з обіймами президента Зеленського, а реальні дії, які демонструють, що вони на боці України.

І третє, звісно, Україна має й далі рухатися до моделі, де вся країна залучена до оборони. Можливо, це має бути щось на кшталт поєднання Ізраїлю та Фінляндії. Сильна промислова база, висока якість виробництва, резерви, які можна швидко мобілізувати, і повна включеність суспільства. Я думаю, саме так і виглядатиме український успіх. Важливим було б і членство в Європейському Союзі.

Частина цього плану, на мою думку, це знищення спроможності Росії продовжувати війну. Частина, це чітка і відкрита підтримка з боку Європи. І ще одна частина, це те, що Україна продовжує робити себе непереможною.

Про що сигналізує удар "Орешником" по Львівщині?

На початку цього місяця Росія запустила балістичну ракету середньої дальності "Орешник" по моєму місту, Львову, але без бойового заряду. Це сприйняли як сигнал Заходу. Чи не думаєте ви, що це може бути ще однією ознакою відчаю Путіна і Росії?

Це навіть трохи кумедно. Я говорив із подругою, яка живе в Одесі, і вона сказала, що українці більше переживають через "Кинджал", ніж через цей "Орешник". Так, "Орешник" звучить страшно, і швидкість польоту в нього така, що це вражає. Але якщо не ставити на нього ядерну боєголовку, то, на її погляд, це не так небезпечно, як ракета "Кинджал".

І ви маєте рацію. Насправді ціллю був не Львів, а європейці. Це було попередження для них, щоб вони не брали участі в миротворчих силах чи подібних ініціативах.

Нагадаємо! Росія вже двічі атакувала Україну гіперзвуковими ракетами середньої дальності "Орешник". Вперше 21 листопада 2024 року удар було завдано по Дніпру та у ніч на 9 січня 2026 року по Львівщині.

Я думаю, росіяни приблизно раз на 2 – 3 тижні щось роблять або кажуть, щоб нагадати всім, що в них є ядерна зброя. Але вони роблять це вже кілька років. І нашим європейським друзям варто перестати хвилюватися через те, що може зробити Росія. Навпаки, Росія має хвилюватися через те, що можуть зробити вони.

Чи очікуєте ви ще однієї провокації Росії проти Європи? І чи змінив би цей удар "Орешником" щось у європейській політиці?

Ні, я так не думаю. Принаймні я не бачив доказів того, що це змінило чиєсь мислення. Не дивно, що у Росії є така зброя.

Я все частіше чую, як європейці говорять, що визнають: Росію можна перемогти, вона переможна. Європі потрібно зібратися, знову набути впевненості в собі й присвятити себе безпеці України, бо це найкращий спосіб забезпечити безпеку всієї Європи.