Starlink за списками?

Від редакції. Російські дрони, на чиїх бортах висить Starlink, знову підняли для нас тему анонімності. Чи її чергової поразки? Ось наш читач і задумався.

Starlink широко увірвався в наше життя у 2022-му, коли вчинок Ілона Маска щодо передачі нам таких пристроїв виглядав дещо романтично. Краще було шукати в цьому бізнес-інтереси. Бо вони не дуже люблять романтику.

Та цей ореол «перших кроків підтримки» затримався надовго. Так біла пластикова кришка на ніжках стала чимось… Ви не повірите, але навіть цивільним, хоча й з'явилась у нас виключно заради військових потреб у зв'язку.

Багато в чому це сприйняття вкорінилось ще й завдяки тому, що на Starlink подекуди звичайні люди скидались, аби забезпечити кума, свата чи однокласника десь на Донбасі. Важко переплутати з рацією Harris те, що держава чомусь забула придбати для війська у необхідній кількості. Дещо розмиває межу між цивільним мас-маркетом та армією.

Річ зручна, хоч і не надто дешева. А одним із плюсів вважалась відносна анонімність. Не треба тобі VPN, не треба тобі ще щось додаткове.

Вся мережа – у тебе під ногами. Хіба футбол по Megogo не подивишся, бо сервіс дуріє і вважає, що ти сидиш поза межами України. Але то дрібниці. Так-то ходи по інтернету куди завгодно, містер Маск тебе про це не питатиме. Він і сам куди попало ходить. А ще йому плювати на твої вподобання, поки ти даєш абонплату. І не здасть тебе СБУ.

Що ж, зараз цій анонімності може прийти невеликий імпровізований гаплик. Думаю, ви всі вже читали, що росіяни перейшли на Starlink як рішення для своїх розвідувальних та ударних дронів. І що наше Міноборони звернулось до американців із проханням якось обмежити таке використання. В принципі, це початок процесу.

Бо в рамках тимчасового рішення запровадять «білі списки» наших пристроїв, і тільки вони зможуть працювати у прифронтовій зоні. Дай Бог, спрацює. Бо ідея з обмеженням швидкості пересування для Starlink мені не надто сподобалась – дрони часто літають повільніше, ніж комусь вдається порахувати в середньому. Списки дійсно кращі.

Але тут є своє «але». Україна живе на дві сім'ї: в одній воюють, у другій потерпають хіба від наслідків обстрілу по інфраструктурі. І рятувати одну з них не вийде. Потрібне комплексне рішення, хоч колись його вигляд мене й не влаштував би.

Списки виключно по прифронтовій зоні – лише часткове вирішення проблеми. І, якщо росіяни знайдуть спосіб проскочити дронами до нас у тил, і вже потім скористатись всією силою Starlink – буде біда. Тому, як на мене, рано чи пізно нам доведеться робити такі списки «легальних» пристроїв по всій державі.

Інакше вийде, що фронтовий термінал у нас «за списком», а будь-який десь далеко в тилу – за аналогією з політикою, «мажоритарний». Тобто має зовсім інші права, але при цьому може так само наробити горя. Давайте не гратись із росіянами в гру «Хто першим кудись кине ретранслятор». Це час, коли потрібні комплексні рішення.

Так, це важко і муторно, але я і не стверджував про легкість подібної задачки. Так, це спростить спецслужбам задачу по відслідковуванню терміналів – якщо хтось уявляв себе супер-пупер-невидимим, нехай купує антидепресанти (насправді пеленгувати вашу тарілку можна і так, але гаразд).

Та все-таки інший варіант – одного чудового дня отримати російською «Молнією» з донаведенням по власній макітрі. І день одразу перестане бути таким чудовим.

Далі сюжет залежатиме від вашої думки. Якщо ви вважаєте, що це ліквідує проблему з використанням хорошого інтернету на російських дронах – ваше право. Та особисто мені здається, що росіяни тут не винайшли остаточне рішення, а банально тягнуть час. Для них було б логічно користуватись дітищем Ілона Маска, допоки Китай не виведе на потрібний рівень свого конкурента.

Претендентів на цю роль одразу двоє. Це низькоорбітальні мережі від Guówǎng (13 тисяч супутників) та Qianfan (менше тисячі супутників, але планується більш масштабне розгортання). Я не кажу, що вони вже вишикувались у чергу, щоб накрутити роги американським конкурентам. Якби це було так, росіяни б уже літали з їх терміналами на борту.

Тож це окремі задачі. Блокувати росіянам американські сервіси дійсно важливо, але від війни цим не відкараскатись. Не буде Україна жити на дві сім'ї, насправді звертаючи увагу лише на одну з них.

Російські дрони без Starlink можуть підніматись у повітря, літати та виконувати бойові завдання. Їх можна переобладнати, як це вже не раз бувало. Так само адаптуємось до війни і ми. Не помічати цього, щойно фронт лишився десь далеко – страшенна, якщо не злочинна недбалість.

Я мовчу про те, що зручний та рятівний для нас термінал так само може використовуватись російською агентурою. Навіть якщо не лізти у конкретно ваш чи ще чийсь трафік – ось мені було б не страшно сказати державі, що маю вдома такий пристрій (насправді вже ні, бо віддав на підрозділ). Агентурі, думаю, трошки страшно.

Так, говорити з американцями про такі речі необхідно. І я радий, що комунікація з даних питань ведеться не лише у відеозверненнях президента України. Тільки жоден діалог із SpaceX не набере нам достатньо людей для роботи з ППО та засобами РЕБ, чи іншими важливими напрямами.

Як не дивно, будь-які російські засоби важливо не тільки вимкнути з мережі, а й уразити або знищити. От дивина, правда? Так несподівано. Тож я сподіваюсь, що нинішня зима хоча б когось нагорі чомусь навчить. А як не навчить, говорити з відповідальними особами доведеться вже всерйоз, і більш популярними способами.

Втім, наостанок повернемось до головної теми. Я вважаю, що відносна анонімність користувачів Starlink була тимчасовою поблажкою. Таким собі багом, який прибирати було «не на часі». Хоч багато людей вважають, що немає нічого більш постійного за тимчасове, рано чи пізно тимчасове відходить у минуле. Думаю, цей момент близько.

Звісно, Ілон Маск не пустить когось до вашого трафіку. Але залишатися в Україні зовсім білою плямою – завдання складне. Як мінімум, люди-невидимки не мають сподіватись на високошвидкісний інтернет під рукою.

Лібертаріанців це не заспокоїть, зате решті людей можу гарантувати: це не лише їх особистої свободи стосується, а тенденцій у світі загалом. За результатами Другої світової війни було створено певний стандарт. Розпад СРСР затвердив цей стандарт як представника блоку країн, що перемогли у Холодній війні.

Та, якщо міжнародне право урочисто врізало дуба, хіба можна сподіватись на збереження інших атрибутів тієї епохи?

Можу бути неправим, але тоді з радістю почитаю ваші аргументи у коментарях. Щоправда, не обіцяю відповідати на них, оскільки вже не перший рік розчарований у знеціненні дискусії як такої. Зате обіцяю зробити те, чого не може гарантувати більшість людей на планеті: дійсно врахувати вашу правоту на майбутнє. Сподіваюсь, цього буде достатньо.