Усі підказки ведуть сюди: знайдено загублений золотий рудник зі скарбами на 4,9 млрд

Дослідник заявляє, що йому вдалося виявити золоту копальню, про яку йдеться в одній із найживучіших легенд Америки. Стверджується, що в ньому таяться неймовірні скарби загальною вартістю майже 5 мільярдів доларів.

Гори Суперстішн в Аризоні, США, приховують одну з найживучіших легенд Америки: загублений золотий рудник — вважається, що він настільки багатий, що понад століття породжує смерті, зникнення та одержимість, пише Daily Mail.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Історія бере свій початок у 1891 році, коли німецький іммігрант Якоб Вальц, відомий як "Загублений голландець", помер у Фініксі 1891 року, залишивши скриню, яка містила "48 фунтів необробленого золота", і низку підказок, які відтоді переслідують мисливці за скарбами. Вальц стверджував, що в копальні міститься достатньо золота, щоб зробити мільйонерами щонайменше 20 осіб — сьогодні скарби золотої копальні оцінюють у 4,9 мільярда доларів.

Тепер, через понад 130 років, шукач скарбів Метт Полстон стверджує, що йому вдалося відстежити підказки, залишені Якобом Вальцем. За словами шукача скарбів, останні 10 років він займався дослідженням легенди, керуючись таємничою кам'яною картою з вигравіюваними латинськими символами й попередженнями.

Полстон вважає, що карта веде до масивної природної гори у формі серця, розташованої глибоко в хребті Суперстішн — нібито, шахта прихована на її схилі. Він також стверджує, що існує вхід до копальні, однак він настільки заріс, що вони з колегами пройшли повз нього.

Зазначимо, що шахту "Загублений голландець" часом неофіційно називають "американським Ельдорадо" — прізвисько відображає масштаби передбачуваного багатства, але не має історичного зв'язку з південноамериканською легендою.

Вважається, що походження шахти сягає корінням у 1840-ті роки, коли сім'я Перальта з північної Мексики розробляла багаті родовища золота глибоко в горах Суперстішн. У 1848 році апачі влаштували засідку на їхню останню експедицію, залишивши після себе статки, які згодом зникли.

У 1870-х роках Вальц нібито повторно відкрив шахту і таємно добув золото настільки чистої якості, що свідки описували його як частину масивної жили. Відомо, що Вальц прибув до Америки з Німеччини в 1830-х роках, принісши із собою досвід роботи в гірничодобувній промисловості. Дані перепису населення свідчать про те, що він працював на шахті в Каліфорнії, а потім остаточно влаштувався в районі Фінікса в 1860-х роках — тут він офіційно значився фермером. З іншого боку, городяни вважали, що він видобуває золото, оскільки Вальц регулярно розплачувався за припаси необробленим золотом.

Кілька разів місцеві намагалися простежити за Вальцем, проте йому завжди вдавалося сховатися. На початку 1891 року повінь змила будинок Вальца, і його прихистила Джулія Томас, власниця пекарні та давня подруга. У міру погіршення здоров'я Вальц обіцяв відвезти подругу в шахту, коли йому стане краще, однак цьому не судилося здійснитися.

Перед смертю Вальц нібито розповів Діку Холмсу, що шахта є справжньою золотою жилою. Наступні 20 років Холмс присвятив тому, щоб знайти копальню, а потім його син продовжив пошуки протягом наступних 60 років. На жаль, усі вони не увінчалися успіхом.

Історія отримала новий виток 1949 року, коли чоловік, на ім'я Тревіс Томлінсон, зупинившись на узбіччі дороги, натрапив на різьблені камені на південь від гір Суперстішн. Ці артефакти, тепер відомі як камені Перальта, зберігаються в музеї гір Суперстішн в Апачі-Джанкшен. За словами дослідників, думки людей розділилися: дехто вважає, що камені не більше, ніж підробка, але в інших немає сумнівів, що вони справжні.

За словами Полстона, якщо скласти камені разом, вони утворюють карту стежки. На одному боці каменя зображено коня, вигравіювано фразу "Скарб церкви Санта-Фе" і згадуються пасовища на північ від Ріо. На іншому камені зображена фігура священника без ніг, і на ньому написано: "Стежка небезпечна. Я побував у 18 місцях. Вивчіть карту, вивчіть серце". Цей останній рядок став поворотним моментом.

Тепер шукач скарбів вважає, що карта веде до конкретної гори в цьому гірському хребті. Знадобилися десятиліття, щоб врешті-решт Полстон дістався до самої гори у формі серця, ночуючи лише за 450 метрів від того, де, ймовірно, розташована шахта.

Дослідник вважає, що передбачуваний вхід можна знайти через бічний каньйон, який сьогодні настільки зарослий, що його дуже складно виявити — Полстон із колегами пройшли повз. Поки що шахта "Загубленого голландця" залишається прихованою десь у цій суворій місцевості, проте золотошукач сподівається найближчим часом відшукати її.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що підземний світ Землі кишить життям: він набагато глибший, ніж вважали вчені.