Керівниця арктичної експедиції Анжеліка Ганчук: Щоб передбачити погоду в Києві, треба її вивчати й в Антарктиді

У далеку подорож - на станцію «Академік Вернадський» - скоро вирушить 31-а українська антарктична експедиція. Вперше її очолить жінка - метеорологиня і вже досвідчена полярниця Анжеліка Ганчук. Попри шалену завантаженість, вона знайшла трошки часу на спілкування і розповіла для Коротко про, чому хоче повернутися в Антарктиду, навіщо треба вивчати погоду на Південному полюсі і… чому не можна гладити пінгвінів.

Погодилася не вагаючись

- Анжеліко, ви вже були в Антарктиді. Захотіли повернутися через професійний інтерес чи залишилися якісь особливі враження?

- Полярники діляться на дві категорії. Є ті, яким вистачило здійснити мрію і попрацювати там рік. А також ті, які насправді відчули, що Антарктика в їхньому житті займає особливе місце. Це наче як ти виїхав кудись далеко, живеш там і хочеться додому. А повернувся - і прагнеш знову туди. У полярників особливі умови, особливий ритм життя, ти вростаєш у це цілий рік. Тож коли їдеш, то тягне назад. Немає цьому простого пояснення, як немає пояснення, за що ти любиш людину. Відповідь: за все. Отак і тут.

Але, звичайно, є і професійний інтерес і багато чого іншого накладається.

- Є певний елемент романтики?

- Звичайно, в Антарктиці дуже складні умови житті і водночас дуже красиві, унікальні краєвиди. Таких більше ніде не побачиш і тому за ними сумуєш.

- Ви хотіли потрапити до 31-ї експедиції на «Вернадського», а чи готові були її очолити? Коли вам зробили таку пропозицію?

- Пропозицію зробили на етапі проходження конкурсу. Я не можу сказати, що я цього чекала чи навпаки – зовсім не очікувала. Просто в певну мить постала пропозиція, на яку я погодилася не вагаючись.

- Ви завжди така рішуча?

- Так. Специфіка моєї роботи така, що на ухвалення рішення дається дуже мало часу. Я працюю зі складними погодними умовами, з попередженнями про стихійні явища. Це велика відповідальність, ти завжди маєш бути готова до того, що станеться. За долю секунди треба вирішити: так або ні. Сумнівам не залишається місця.

Тішить, що багато різного інструментарію

- Полярна станція на зразок космічного корабля. Замкнений простір, люди близько одне до одного. Коли набирають команду, чи прораховується психологічна сумісність?

- Прораховується на всіх етапах відбору. Окрім перевірки на фаховість, проводяться численні психологічні тести, які спеціально підготовлені для полярників конкурсною комісією. Психологічна сумісність визначається ще й на етапі зборів, коли полярники живуть приблизно 10 днів разом у закритому середовищі. Це у нас як «тренувальний політ».

- Ви вже мали досвід злагодження команди?

- Так, на своїй теперішній роботі я займаю керівну посаду, в колективі проводимо навчання, тренінги. Ми дуже часто зіштовхуємося з тим, що для виконання завдання потрібно правильно визначати навички людей, треба вміти побачити, хто цю задачу зможе ефективно виконати.

- Напевне, на станції «Вернадського» ви не будете займатися суто керуванням і адмініструванням. Які наукові напрямки збираєтеся розвивати і продовжувати?

- Як метеоролог, я буду проводити гідрометеорологічні і гляціологічні дослідження. Гляціологічні - це все, що стосується кріосфери: снігу, льодового покриву. Що з ними відбувається, як вони рухаються, як живуть. Дуже тішить, що у полярників багато різного інструментарію. Від георадарів, автоматизованих метеостанцій до гідрологічних зондів, які опускаються в океан на великі глибини, і радіозондів, які піднімаються високо в атмосферу.

Також я займатимусь прогнозуванням погоди для полярників. Більшість робіт проводиться не лише на станції, а під час виїздів. Щоб такі короткочасні експедиції були безпечними, обов’язково потрібен вдалий прогноз. А в Антарктиці його складати набагато складніше, ніж у наших широтах. Бо погода швидше змінюється.

Ми всі пливемо на одному кораблі

- Для полярників прогнози - то зрозуміло. Але маємо наївне питання: навіщо вивчати погоду на такій далекій від нас Антарктиді? Яка з того може бути користь європейцям?

- Пояснення дуже просте. Уявіть корабель, який пливе. Щоб не сталося біди, треба розуміти, що впливатиме на його рух, які умови будуть на борту. І це все про нас - про людей, бо всі ми пливемо на одному великому кораблі, що називається планета Земля. Все, що на ній відбувається, в кожній окремій частинці нашої зенмної кулі, взаємопов’язано між собою.

Ми зазвичай бачимо те, що ближче, наприклад, вплив хмари, яка зараз сипле зверху снігом, але все, що відбувається в океанах по світу, має вплив на цю хмару. Як і на багато інших процесів на планеті. Земля - це єдина система тісного зв’язку атмосфери і океанів. Щоб сказати, якою буде погода у Києві, треба мати модель, яка описує циркуляцію атмосфери по всій планеті. Потім ці дані уточнюються та адаптуються для свого регіону, у нас це роблять синоптики Українського гідрометеорологічного центру. Але якщо будуть прогалини, як ми кажемо, «сліпі зони» по планеті, без даних ми не зможемо точно зрозуміти, що рухається до нас і чого чекати.

- Ви берете участь у міжнародних проєктах. Вони також можуть бути пов’язані з Антарктидою?

- Дещо пов’язане, дещо буде пов’язане пізніше, бо зараз йдеться про поліпшення якості нашої метеорологічної мережі в Україні. А це матиме свій вплив на те, чим ми зможемо забезпечувати полярників в Антарктиді.

Полярник - це не той, хто не мерзне

- Експедиція вирушає зовсім скоро. Не шкода після аномально вже для нас такої холодної зими знову їхати в морози? Буває в Антактиці літо?

- Літо в Антарктиці зазвичай як українська зима, але це сприймається зовсім інакше. Той одяг, у якому ми зазвичай ходимо в Україні, і те взуття насправді не досконалі. Тому і мерзнемо на вулиці, на зупинках, чекаючи транспорту, падаємо, коли слизько.

Полярник - це не той, хто не мерзне, це той, хто правильно вдягнений. Це зовсім інший тип одягу, інший тип взуття. Це обов’язково «кішки» з гострими пазурами для пересування по кризі. Якщо в Києві вдягнутися, як в Антарктиді, то будеш скидатися на астронавта.

- А вам подобається холод?

- Раніше не подобалися ні холод, ні зима. Але дуже хотілося поїхати в Антарктику. І після адаптації до неї відчула, що мій організм вже не сприймає спеку. Антарктика змінила тепло-холодові відчуття. Коли там було літо і повітря прогрівалося до +5 градусів, ми виходили зі станції просто у футболках. Коли відпливали додому на «Ноосфері» (науково-дослідне судно-криголам, що належить Національному антарктичному науковому центру. - Ред.), то ставили клімат-контроль на найнижчу позначку +16 градусів, бо більше здавалося реально жарко.

- З пінгвінами спілкувалися? Вибачте за ще одне наївне запитання: вони ніби не лякливі, їх можна погладити?

- Спілкувалася. Але погладити не можна. По-перше, пінгвін ніколи не дасться, буде тримати відстань, бо це все-таки дика пташка. По-друге, в Антарктиці це заборонено. Контакт з людьми може зашкодити місцевій флорі та фауні.

Інша справа, що поміж них ходиш, вони частина життя в експедиції. Не сусіди - господарі цих місць, а ти їх гість. Пінгвіни живуть досить довго, коли приїжджаєш до них кілька разів, є велика ймовірність зустріти одні й ті самі пари, але впізнати своїх знайомих, звичайно, дуже важко.

Весь багаж має бути корисним

- Що візьмете з собою до пінгвінів у гості? Може, щось дуже особисте? Ми знаємо, що ви творча людина - пишете вірші і прозу, малюєте, граєте на гітарі…

- Складно сказати, бо все, що ти маєш взяти в експедицію, має бути корисним. Вантаж дуже обмежений. Я дуже хочу взяти більше апаратури для зйомки на «Вернадського». Фото- та відеоматеріалів про станцію і події навколо неї ніби багато, але більшість людей, хто тут був, знімали недовго і за хорошої погоди. Матеріалів про те, як ми працюємо за поганої погоди, дуже мало. Бо банально мобільний телефон, якщо вітер вихопить його з рук, вкриється кригою.

А дуже хочеться зробити реальні зйомки, щоб люди побачили, що робота полярників - це не тільки про блакитне небо і білосніжні айсберги, а насамперед наука і змагання зі стихією.

- Як оцінюєте «Антарктиду» Антона Птушкіна?

- Те, що він побачив, він передав добре. Але знову ж таки Антон теж перебував на станції невеликий проміжок часу, і більшість з того, що роблять там науковці, йому просто не пощастило побачити. Він знаходився під час перезмінки, а це здебільшого розвантажувально-завантажувальні роботи. Маленький фрагмент буденності.