Другий раунд в Абу-Дабі: чому Захід заговорив про мир навесні

Переговори між Україною та Росією, що відбулися наприкінці січня в Абу-Дабі за участі західних посередників, не стали проривними, але й формальною дипломатичною подією їх уже не називають. Змінився тон розмови, склад делегацій і сама логіка діалогу — на Заході це розцінили як ознаку певного "конструктиву", який раніше здавався неможливим. Водночас 4-5 лютого починається другий раунд перемовин, а західні медіа дедалі частіше говорять не лише про дипломатію, а й про великі гроші.

Як пише Politico, нинішній формат переговорів створює передумови для сценарію, за якого війна може завершитися вже навесні. Видання звертає увагу: вперше за довгий час сторони не обмежилися обміном жорсткими позиціями, а демонстрували готовність обговорювати практичні параметри майбутніх рішень. Саме це і стало підставою для обережного оптимізму в західних столицях.

Однак паралельно з дипломатичним процесом формується ще один, не менш важливий контекст. За даними Foreign Policy, ключовим елементом бачення команди Дональда Трампа щодо миру в Україні є переконання, що відновлення торгівельно-економічних зв'язків між США та Росією може стати головною гарантією від нової війни. Логіка проста: тісна економічна взаємозалежність нібито зробить нову ескалацію надто дорогою і для Кремля, і для Заходу.

Ба більше, у цьому підході присутній і суто прагматичний розрахунок. Foreign Policy зазначає, що в оточенні Трампа фактично живуть "в очікуванні мільярдів", які можуть бути зароблені у разі оголошення миру. Росія розглядається не як токсичний партнер, а як величезний ринок ресурсів і територій, відкритий для західного капіталу.

Цю логіку публічно підтверджують і представники трампівського табору. Бізнесмен і спецпредставник Стів Віткофф в коментарі The Wall Street Journal прямо заявив:

"У Росії так багато величезних ресурсів, такі великі території", — фактично окресливши економічний інтерес США.

Сам Трамп, зі свого боку, вже заявив, що обговорює з Путіним "великі угоди з економічного розвитку". А за інформацією Wall Street Journal, щонайменше два соратники Трампа вже ведуть прямі переговори з Москвою щодо потенційних інвестиційних проєктів.

У цьому контексті дипломатичний "конструктив" в Абу-Дабі перестає виглядати ізольованим явищем. На тлі старту другого раунду переговорів, де Politico бачить шанси на завершення війни вже навесні, та на тлі інформації про готовність Вашингтона розглядати масштабні економічні угоди з Росією як інструмент миру, постає ключове питання.

Який сценарій нині виглядає реалістичнішим: активний політичний тиск на Україну в ім'я "швидкого миру" — чи кулуарні домовленості між Вашингтоном і Кремлем, які можуть звузити переговорну позицію Києва ще до фінального рішення?

Економіка замість гарантій: чому переговори можуть піти не за планом

Політолог Станіслав Желіховський вважає, що нинішній переговорний трек розвивається одразу у двох паралельних площинах — офіційній дипломатичній і неофіційній економічно-політичній, де ключову роль відіграють інтереси США та Росії.

За його словами, нещодавня інформація про те, що Москва передала Вашингтону пропозиції щодо відновлення відносин, є показовою. Йдеться не про політичне примирення, а насамперед про економічні зв'язки, які Кремль намагається використати як інструмент впливу на Дональда Трампа.

"Росія свідомо робить ставку на економічний інтерес Трампа. Він мислить категоріями великих угод і вигоди. Москва може запропонувати варіанти співпраці у сфері видобутку ресурсів, їх продажу, а також у контексті Арктики й Заполяр'я — тем, які для Трампа є принципово важливими", — пояснює Фокусу Желіховський.

На думку експерта, Путін намагається максимально "перетягнути" Трампа на свій бік, і така стратегія частково може працювати.

"Ми бачимо активну комунікацію. Кирило Дмитрієв нещодавно відвідував США, і очевидно, що економічний блок там був одним із ключових. Не виключені й подальші візити представників обох сторін. Трамп чудово розуміє: повноцінне відновлення цих зв'язків можливе лише після завершення гарячої фази війни", — каже політолог.

Втім, саме тут, наголошує експерт, виникає фундаментальна дилема. Кремль не демонструє жодної готовності відмовлятися від своїх територіальних претензій, передусім щодо Донбасу.

"Путін чітко дав зрозуміти: поступок по Донбасу не буде. І це потрібно усвідомлювати. У цій ситуації Сполучені Штати можуть вдатися до тиску на Україну — і виключати такий сценарій не можна. Трамп уже застосовував подібні інструменти раніше", — продовжує політолог.

Желіховський зазначає, що тиск може мати різні форми — від політичних сигналів до умовних "гарантій безпеки", які фактично не є гарантіями.

"Україна може знову опинитися в заручниках абстрактних мирних обіцянок, які США не готові підкріплювати реальними зобов'язаннями, доки Київ не піде на підписання певних документів. Але йти на поступки національними інтересами — очевидно, неприйнятно", — каже експерт.

Альтернативний сценарій, за словами Желіховського, — посилення комерційної логіки у відносинах США з Україною: зокрема продаж зброї на платній основі.

"Для Америки це вигідно — і з економічної точки зору, і з точки зору внутрішнього ринку. Але водночас не можна виключати, що Трамп може або різко скоротити участь США в переговорах, або навіть дистанціюватися від процесу загалом".

Такий крок, вважає Желіховський, поставив би Європу у вкрай складне становище.

"Європейці публічно декларують підтримку України, але без США їм буде дуже важко тягнути весь тягар війни. Вони це прекрасно розуміють. І саме тому з часом тиск може почати надходити не лише з боку Вашингтона, а й з боку європейських столиць".

Політолог нагадує, що необхідність залученості США нещодавно публічно визнав і генеральний секретар НАТО Марк Рютте під час свого візиту до України.

У підсумку, за оцінкою Желіховського, швидкого миру очікувати не варто, однак весна справді може стати часовим орієнтиром для перших рамкових рішень.

"Лютий може стати місяцем, коли закладаються основи процесу. А певні домовленості — якщо вони взагалі можливі — теоретично можуть бути оформлені навесні. Але ми маємо справу з глухим кутом: Україна не виведе війська, Росія не погодиться на українську присутність на окупованих територіях", — зазначає політолог.

Саме тому, підсумовує експерт, нинішній переговорний процес є вкрай складним і нестійким.

"Без зовнішнього тиску він може не дати результату. Але й тиск на Україну створює ризик значно гіршого сценарію. Тому зараз ключове завдання Києва — не допустити рішень, які загнали б країну у ще глибшу пастку".

Ілюзія безпеки: чому економічні домовленості не гарантують миру

Політолог Олег Постернак у коментарі Фокусу скептично оцінює як оптимістичні прогнози західних медіа, так і ідею "економічного миру", яку, за інформацією Foreign Policy та Wall Street Journal, обговорюють у колах, близьких до Дональда Трампа.

За його словами, наразі не існує жодної чіткої й стабільної моделі, яка б гарантувала завершення війни вже навесні — попри сигнали, що надходять із переговорного майданчика в Абу-Дабі.

"Ніхто сьогодні не знає і не може точно сказати, чим це все завершиться. Те, що ми бачимо зараз, — це радше химерна схема формування економічного мосту між Вашингтоном і Москвою, який намагаються підкріпити окремими фінансово-економічними проєктами", — зазначає Постернак.

За його словами, цю концепцію з російського боку активно просуває Кирило Дмитрієв як спецпредставник РФ, намагаючись подати економічну взаємодію як нібито надійну гарантію безпеки. Втім, наголошує експерт, така модель є вкрай нестійкою.

"Ймовірність того, що ця схема матиме довгостроковий характер, мінімальна. Зміна адміністрації у США — наприклад, прихід демократів — може повністю згорнути ці домовленості. У стабільності, системності й надійності такої конструкції немає жодних переконливих підстав", — продовжує політолог.

На цьому тлі одним з реалістичних інструментів завершення війни для США залишається саме тиск на Україну, а не довготривалі домовленості з Кремлем.

Серед можливих важелів впливу Вашингтона експерт називає політичну підтримку або її відсутність, а також гіпотетичні пропозиції щодо гарантій безпеки — наприклад, у форматі військової допомоги чи умовного "еквівалента п'ятої статті НАТО". Втім, і ці сценарії він оцінює як надто опосередковані й малореалістичні.

Водночас сам другий раунд переговорів в Абу-Дабі експерт оцінює стримано позитивно — але без завищених очікувань.

"Ця зустріч уже має більш рішучий характер. Переговори заради переговорів не мають сенсу. Ймовірно, результатом може стати обмін військовополоненими, певне прояснення позиції Росії або обмежені компроміси. Але прогнозувати щось наперед — беззмістовно", — вважає політолог.

За словами Постернака, ключову роль відіграватимуть позиції, затверджені на найвищому політичному рівні в Україні та Росії, а також здатність американських представників створити робочий переговорний клімат.

Нагадаємо, що, за даними Інституту вивчення війни, Росія відкидає західні гарантії безпеки та робить ставку на продовження бойових дій, а також наполягає виключно на сценаріях, які вигідні Кремлю.

Раніше президент України Володимир Зеленський заявляв, що Київ погодив із Вашингтоном двосторонні умови щодо гарантій безпеки. Наразі глава держави очікує готовності партнерів для підписання цих документів.