Огляд Code Vein 2: амбіційний souls-like із суперечливою реалізацією

Нова гра Code Vein 2 точно не намагається сподобатися всім, і це одразу відрізняє її на тлі трохи втомленого souls-like-жанру. Вона свідомо жертвує кооперативом, комфортом і частиною фан-сервісу, роблячи ставку на жорсткіший темп, дисципліну бою та покарання за помилки. Однак не всі ці рішення працюють однаково добре, адже сиквел часто перегинає з напором, плутаючи принциповість з обмеженістю, а авторська візія не завжди підкріплена продуманим геймдизайном. Саме тому Code Vein 2 викликає більше запитань, ніж захоплення. У нашому редакційному огляді розбираємо гру без романтизації й з холодною головою.

Світ і сюжет Code Vein 2

Світ Code Vein 2 знову апелює до постапокаліпсису як до базового стану реальності, де занепад цивілізації не подія, а фон для всього, що відбувається. Руїни, порожні простори й приглушена палітра формують атмосферу постійної тривоги та меланхолії, але візуально гра рідко виходить за межі знайомих жанрових шаблонів.

Світ Code Vein 2 затиснутий між спогадами про минуле та небажанням остаточно зникнути. Втім, історія не обмежується спогляданням руїн, адже у певний момент гравцю пропонують буквально пофіксити реальність за допомогою подорожей у часі. Вони у Code Vein 2 трактуються буквально у дусі “Назад у майбутнє”: втручання миттєво переписує таймлайн, а наслідки з’являються одразу, без складних парадоксів і довготривалих причинно-наслідкових ланцюгів.

На відміну від першої частини, де лор часто подавався уривками й потребував терпіння, у сиквелі розробники намагаються зробити наратив більш керованим. Сюжет подається послідовніше, але без надмірних пояснень у лоб. Гра все ще вимагає уваги, проте тепер вона рідше карає гравця за небажання перечитувати кожен запис у журналі.

Тема пам’яті знову стає центральною, але тепер вона працює не лише як емоційний тригер, а як системоутворюючий елемент світу. Спогади персонажів впливають на їхню мотивацію, архітектуру локацій і навіть ритм подачі історії. Це створює відчуття, що світ не просто зруйнований, а зламаний зсередини, тому його структура буквально тримається на фрагментах минулого.

Хоч можливостей багато, кінцевий результат обмежений стилем гри, тому що б ти не налаштовував, вони так чи інакше підпадають під одну й ту саму візуальну формулу. Для гравців, які хочуть унікального героя, це може розчарувати, адже можливості є, але вони мало впливають на враження поза меню.

А після цього саме час зануритися у саму гру. Лор Code Vein 2 будується навколо катастрофічної сили Resurgence, яка перетворює живих на монстрів. Це центральний рушій сюжету, але сам світ часто виглядає надто штучним. Ревенанти — колишні люди з вампіричними властивостями. Майже безсмертні, але їхні мотиви та внутрішній конфлікт не завжди розкриті достатньо.

Персонажі в Code Vein 2 прописані рівніше, без різких стрибків між аніме-архетипом і спробою драматичної глибини. Виділяються хіба-но місцева версія Леді Дімітреску та дівчина, що дарує на пів серця — Лу, місцева Мері Сью. Більшість героїв залишаються другорядними “картонками”, які майже не впливають на оповіді, але при цьому гра не намагається перетворитися на повноцінний філософський трактат. Вона обережно балансує між символізмом і практичністю, зберігаючи фокус на екшн-RPG.

Бойова система Code Vein 2

Code Vein 2 швидко переходить до того, що для жанру має вирішальне значення — бою. Саме тут стає зрозуміло, що дорослішання сиквелу не обмежується наративом. Бойова система більше не намагається бути лайт-версією Souls, а впевнено вибудовує власний ритм, де помилки караються, але рідко здаються несправедливими.

Темп бою в Code Vein 2 став відчутно агресивнішим. У першій частині гра часто винагороджувала обережність і пасивну гру за щитом або напарником, тоді як сиквел постійно підштовхує до активних дій. Вікна для атаки вузькі і не завжди чітко читаються, а перекати та контратаки перестали бути запасним варіантом, адже стали необхідною частиною кожної сутички. Інакше гравець опиняється у постійному респавні біля монументів, які виконують роль спеціальних “маяків” біля босів, дозволяючи планувати дії та оцінювати ризики перед ключовими битвами. Основними чекпоінтами залишаються дерева омели.

Безконтрольне натискання кнопок швидко призводить до покарання, але й надмірна обережність рідко працює. Гра явно очікує від гравця розуміння патернів ворогів і готовності ризикувати, а не просто чекати слушного моменту.

Роль напарників у бою стала менш панівною. Вони все ще можуть врятувати у критичний момент, але більше не створюють ілюзію безпеки. Гра навмисно зменшує їхній вплив на перебіг сутички, змушуючи гравця брати відповідальність на себе, а не ховатися за штучним інтелектом.

При цьому бойова система не стає відверто жорстокою. Code Vein 2 залишає простір для помилок і навчання. Смерті тут часті, але рідко викликають роздратування, бо зазвичай зрозуміло, де саме була допущена помилка.

Дизайн рівнів Code Vein 2

Відчуття масштабу у Code Vein 2 є, але воно часто підміняється штучними перепонами та контрольованими маршрутами. Світ виглядає багатошаровим, але не живим, тому за всією вертикальністю та різноманіттям немає справжньої свободи для дослідження.

Вертикальні елементи рівнів активно впливають на бойову систему. Високі уступи, платформи та обриви дозволяють комбінувати атаки з повітря, використовувати здібності для швидкого переміщення або контролю простору. Це підсилює відчуття, що простір і геймплей тісно пов’язані, а не існують окремо.

Локації тематично різноманітні. Кожна зона передає власний настрій і історію, при цьому не втрачаючи цілісності світу. Багато деталей підкреслюють постапокаліптичний хаос і занедбаність, від дрібних руїн до масштабних конструкцій, що загрожують обвалом.

Основний хаб гри називається MagMell Base. Тут можна купити зброю, предмети, модернізувати спорядження та форми.  Окрім бази, у відкритих локаціях розкидані невеликі торговці, які продають боєприпаси та матеріали.

У деяких випадках NPC з’являються у віддалених зонах, але вони майже не впливають на сюжет і нагадують штучні маркери на карті, а не повноцінних мешканців світу.

Камера в рівнях стала більш керованою, що особливо помітно у вузьких або вертикальних зонах. Вона рідше підводить під час бою, а огляд дозволяє швидше орієнтуватися у складних просторах. Це невелика, але важлива перемога над проблемами першої частини.

Локації інтегрують пастки (засідки ворогів) й перешкоди органічно. Вони не здаються додатковими елементами для штучного підвищення складності. Швидше, це спосіб урізноманітнити ігролад і змусити гравця постійно тримати увагу на просторі та позиціюванні.

Вороги та боси

У Code Vein 2 вороги отримали більш прокачані інтелект і різноманітність, ніж у першій частині. Звичайні супротивники активно реагують на дії гравця. Вони комбінують атаки, застосовують елементи контролю простору і навіть змінюють стратегію, якщо ви повторюєте ті самі рухи. Це робить сутички напруженими. З часом повторюваність дій вороже налаштованих NPC починає працювати проти гри, формуючи відчуття дежавю, де нові локації маскують ті самі сценарії бою.

Боси в сиквелі помітно складніші, ніж в оригіналі. Вони поєднують великі атаки з невеликими, швидкими комбінаціями, змушуючи контролювати відстань і правильно вибирати моменти для перекату або контратаки. Бої з ними часто вимагають синхронізації дій зі здібностями та напарниками, що додає глибини тактиці.

Кожен бос має унікальні етапи або фази, які не повторюються, а поступово змінюють стиль бою, змушуючи гравця адаптуватися.

Різноманітність середньої ланки ворогів також зросла. У кожній зоні можна зустріти поєднання типів супротивників, що створює динамічні бої.

Складність поєдинків також регулюється через використання середовища. Перепади висот, вузькі проходи, платформи впливають на тактику та змушують обирати місце для атаки й захисту. Це активна частина бою.

Механіка крові і здібностей також впливає на битви з босами. Вибір білду часто визначає, чи ви зможете ефективно контролювати простір, чи будете постійно відступати. Відповідно, навіть знайомі типи ворогів відчуваються по-новому.

Гра повністю розрахована на соло-досвід, а всі тактичні опції, які раніше можна було розподіляти між реальними гравцями, тепер контролюються ШІ. Для деяких фанатів це мінус, бо зникла соціальна складова проходження, однак з іншого боку, баланс боїв і дизайн рівнів тепер не залежить від поведінки іншого гравця.

Візуал і технічний стан Code Vein 2

Code Vein 2 демонструє помітний візуальний прогрес порівняно з оригіналом. Текстури й моделі стали деталізованішими, а освітлення та тіні природнішими. Утім, цей ріст нерівномірний. Парадоксально, але Unreal Engine 5 тут радше маскує проблеми, ніж вирішує їх, тому проста геометрія у підземеллях, повторювані ассети й пласке освітлення відкидають гру назад на рівень середини 2000-х. Особливо різко це відчувається на тлі “поверхневих” локацій, де рушій нарешті працює на повну і демонструє потенціал, якого підземеллям так і не дісталося.

Анімації персонажів стали більш плавними, особливо під час атак і перекатів. Бої виглядають органічніше, а візуальні ефекти здібностей точно виразніші.

Проблеми та компроміси

Хоча Code Vein 2 помітно покращила багато аспектів порівняно з оригіналом, гра не позбулася проблем і компромісів. Найпомітніше це стосується балансу складності, адже нові механіки і агресивніші вороги іноді створюють ситуації, де битва здається непропорційною для обраного білду або рівня персонажа. Особливо для гравців, які звикли до більш “ліберальних” souls-like. Питання наступне: гравець швидше знесе босса чи саму гру?

Друга проблема пов’язана з відсутністю кооперативу. Для фанатів оригіналу, де можна було пройти ключові моменти разом із другом, відсутність мультиплеєра помітно впливає на соціальний аспект гри. І хоча ШІ-напарники намагаються компенсувати це, вони не здатні відтворити динаміку справжнього кооперативу.

Інтерфейс Code Vein 2 залишається одним із найслабших елементів гри. Меню багаторівневі, логіка вкладок не завжди очевидна, а частина важливих дій захована так глибоко, що без звички знайти потрібну опцію складніше, ніж перемогти рядового ворога.

Технічні нюанси також нікуди не зникли. І це помітно дисонує з тим, що гравець бачить на екрані, а також із системними вимогами, які Code Vein 2 висуває до заліза. Перехід на Unreal Engine 5 обіцяв технологічний стрибок уперед, але на практиці він радше пояснює високі апетити гри, ніж виправдовує їх.

Сюжетні моменти Code Vein 2, хоч і подані більш структуровано, не завжди уникають кліше аніме. Деякі діалоги та мотивації персонажів здаються надуманими або надто драматизованими, що місцями зменшує ефект занурення.

Аніме-стилізація іноді конфліктує з темою постапокаліпсису: яскраві ефекти, надмірна емоційність персонажів або невмотивовані декоративні елементи можуть порушувати атмосферу серйозності. Це скоріше естетичний компроміс, але він помітний.

Ціни, видання та локалізація

Ціни на Code Vein 2 в українському Стімі наступні. Базова версія коштує 1 999 гривень, Deluxe видання 2 399 гривень, а Ultimate — 2 599 гривень.

Deluxe Edition додає три костюми, одну зброю та майбутнє DLC Mask of Idris, яке стане доступним пізніше. Тобто покупець фактично купує частину контенту заздалегідь, але користуватися ним зможе лише через кілька місяців.

Ultimate Edition розширює пропозицію ще шістьма костюмами з оригінальної Code Vein, цифровим артбуком і саундтреком гри. Більшість цих бонусів косметичні або колекційні, тому на ігролад вони не впливають.

Української локалізації у Code Vein 2 немає. Це певною мірою зменшує доступність гри для тих, хто віддає перевагу іграм рідною мовою. Враховуючи нинішній стан ринку і зростання кількості проєктів з українською локалізацією, відсутність перекладу виглядає не як технічна неможливість, а як свідоме ігнорування регіону. Для гри, яка активно продається офіційно і має регіональні ціни, це мінус, який напряму впливає на комфорт проходження і загальне сприйняття продукту.