Саночниця Олександра Мох: Перед стартом на Олімпіаді слухатиму «Океан Ельзи» – це мій ритуал

Українські санкарі вибороли одразу 10 ліцензій на участь у XXV зимових Олімпійських іграх, що розпочинаються в італійських містах Мілані та Кортіні вже 6 лютого. І це найкращий результат в історії нашого санного спорту.

Однією з тих, хто здобув право на виступ на Олімпіаді, стала Олександра Мох, яка виступає у двомісних санях у парі з досвідченою Оленою Стецків.

В інтерв'ю Коротко про дівчина розповіла, як налаштовується на змагання, про свій шлях на Ігри та мрії.

Олімпійські ігри - це моя мрія

- Олександро, вам вдалося кваліфікуватися на зимові Олімпійські ігри. Що для вас означає ця кваліфікація?

- Можливість поїхати на Олімпійські ігри - це моя мрія. Зараз вона здійснилася, і це вже щастя впереміш із відповідальністю.

- Які думки та емоції у вас викликає сам факт виходу на старт на змаганнях такого рівня? Хвилюєтесь?

- Важко сказати, я ще не до кінця усвідомлюю, що це все насправді, емоції змішані і, звичайно, є хвилювання.

- Санкарі стали основними здобувачами ліцензій на ОІ для України цього разу. Причому цікаво, що всі спортсмени родом зі Львівщини та Тернопільщини. Про що говорить такий результат?

- Санний спорт в Україні зараз базується лише на Львівщині та Тернопільщині, тому логічно, що спортсмени тільки з цих регіонів. На мою думку, у нашій команді всі працюють на результат, усі викладаються на повну, і цей результат - показник нашої праці.

- Відчуваєте особливий тиск через результат виступу на Олімпіаді?

- Я особисто відчуваю відповідальність і бажання показувати якомога кращий результат на всіх змаганнях, неважливо - чи це чемпіонат України, чи чемпіонат та Кубки світу. Насамперед зараз дуже важливо бути на міжнародній арені та нагадувати світу, що Україна є і що у нас насправді відбувається.

Ми з Оленою на одній хвилі

- Ви виступаєте в парі з Оленою Стецків. Як у вашому дуеті поєднуються досвід та молодість?

- Олена старша за мене, і, звичайно, у неї величезний досвід та багато знань у санному спорті, порівняно зі мною. За період нашої співпраці вона мене багато чого навчила і робить це досі - це дуже цікаво та цінно для мене. Але, незважаючи на різницю у віці, ми на одній хвилі.

- Як ви взагалі можете охарактеризувати вашу пару? Яка Олена, а яка ви? Чисто з погляду психології?

- Олена весела і дуже добра, іноді навіть занадто добра. Вона дуже відповідальна і любить, щоб усе було ідеально і в усьому був порядок. У нас іноді бувають мінісварки через це, бо я трохи інша, можу легше ставитися до деяких моментів, але намагаємося розмовляти та розуміти одна одну.

- Вам особисто більше подобається виступати в парі чи в одиночних змаганнях?

- Досвіду виступати в одиночці в мене не так багато, я практично всю свою кар'єру виступаю у двійці, тому однозначно у двійці мені подобається більше. Почуваюся як риба у воді.

- Що найскладніше у виступах у двійці?

- Бути одним цілим. Коли їдеш трасою, потрібно бути єдиним механізмом - це найскладніше і найважливіше.

Під час спуску ми відчуваємо великі перевантаження - як пілоти винищувача

- З чого для вас починався санний спорт?

- Мій старший брат займався санним спортом, і батьки змушували його брати мене з собою, бо не було з ким залишити. Для мене санний спорт почався зі спортзалу в школі. Ми там займалися фізичною підготовкою. Спочатку в мене не було вибору, але після перших спусків на санкороликах у парку" Прогулянка" мені дуже сподобалося. З'явився якийсь азарт і хотілося їхати все швидше і швидше.

- Пам'ятаєте смак першої перемоги?

- Першу перемогу не пам'ятаю, але пам'ятаю першу поразку. Я була маленька, років 9-10. Пам'ятаю, як сильно плакала і не хотіла більше займатися.

- Наскільки складними є тренування у вашому виді спорту? Як багато часу на день вони потребують?

- У фізичному плані потрібно добре відчувати своє тіло і бути досить сильним, тому що під час спуску ми відчуваємо великі перевантаження - як пілоти винищувача. Людям з боку може здаватися: що там важкого - лежиш собі і їдеш, а насправді після кількох заїздів ми почуваємося дуже втомленими. У моральному плані - ми весь час займаємося самоаналізом, потрібно під час спуску бути дуже сконцентрованим, намагатися не допускати помилок, а якщо припустилися - відразу швидко вирішувати, як це виправити.

- Складно переживати невдачі у спорті, коли вони трапляються? Що допомагає вам у такі нелегкі моменти?

- Думаю, будь-якому спортсмену важко переживати невдачі. Я намагаюся швидко це відпустити і налаштуватися на наступний старт чи змагання.

- Яку роль відіграє психологічна підготовка у санному спорті?

- Це один із найважливіших аспектів у санному спорті. Тут важливо вміти контролювати свої емоції та бути спокійним. Спокій - це точність, а зайві емоції - це, відповідно, зайві рухи.

- У вашому виді спорту дуже висока швидкість руху. Чи буває страшно? Що ви відчуваєте на максимальних швидкостях?

- Звичайно, буває страшно. Особливо, коли щось не виходить на трасі або трапляються падіння. Потрібно переборювати себе та свій страх.

Львів - це моє місце сили

- Яка ви поза спортом?

- Не можу сама себе охарактеризувати, яка я, це треба запитувати в когось іншого, але думаю, я весела.

- Як любите проводити вільний від змагань та тренувань час?

- Дуже люблю довго поспати, а коли я вдома у Львові, люблю проводити час із хлопцем або із сім'єю. Вийти кудись погуляти - для мене це топ.

- Як я розумію, Львів - ваше рідне місто. Яке місце у вас найулюбленіше і чому?

- Важко сказати, яке найулюбленіше місце у Львові, мені загалом моє місто дуже подобається, це моє місце сили, тому важко виділити якесь одне.

- Яка музика грає у вас у навушниках, щоб налаштуватися на виступ? І чи є улюблена?

- Я меломан, слухаю все. Перед змаганнями маю ритуал - слухати «Океан Ельзи» - «Все буде добре». Ця пісня вже багато років заспокоює мене перед стартом, коли мандраж, і налаштовує на позитив.