Фінляндія закликає США: Не згадуйте статтю 5 НАТО у гарантіях для України

Напруженість зростала, коли 19 січня міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен зустрілася з членами Комітету збройних сил Палати представників США, республіканцем Джеком Бергманом та демократом Сарою Елфрет. Її центральне послання було чітким: Росія є «довгостроковою стратегічною загрозою», і «слабка» мирна угода для України може підірвати її здатність чинити опір майбутній агресії.

Проте, основна стурбованість Валтонен стосувалася не лише сили майбутньої угоди, а й її термінології. Вона застерегла від формулювань, які б прирівнювали українські гарантії безпеки до механізму 5-ї статті НАТО. Це, на її думку, могло б створити плутанину між унікальними гарантіями Північноатлантичного альянсу та двосторонніми домовленостями з Україною.

Необхідність «рандмауера» між НАТО та майбутніми українськими гарантіями стала ключовим елементом позиції Фінляндії. Едвард Ронг, колишній співробітник НАТО, підтвердив цю думку, пояснивши, що використання терміна «стаття 5» в інших контекстах може помилково означати залучення НАТО, яке насправді не є частиною жодних запропонованих домовленостей. «Фінляндія та багато інших членів НАТО хочуть переконатися, що стаття 5 є унікальною для НАТО», — сказав він.

Ця стурбованість зумовлена глибоким розумінням того, що якщо Росія здійснить збройний напад, а країни, які підтримують Україну, матимуть труднощі з реакцією, ефективність самої 5-ї статті НАТО може бути поставлена під сумнів. Рейчел Еллехуус, колишня чиновниця Міністерства оборони, призначена до НАТО, наголосила на цьому ризику, підкреслюючи, що такі обставини можуть підірвати довіру до колективної оборони.

Фінляндія, яка лише нещодавно приєдналася до НАТО, прагне зберегти унікальність та безкомпромісність 5-ї статті. Хоча Гельсінкі активно підтримує Україну і прагне її вступу до Альянсу в довгостроковій перспективі, офіс Валтонен, за словами фінського чиновника, не коментує закриті дипломатичні обговорення, що свідчить про чутливість питання.

У грудні 2025 року президент України Володимир Зеленський розкрив 20 пунктів оновленого проєкту мирної угоди, де йшлося про те, що США, НАТО та європейські держави-підписанти нададуть Україні гарантії безпеки. Ці гарантії мали б віддзеркалюватися у 5-й статті НАТО, що, зокрема, передбачало військову допомогу, яку партнери нададуть протягом 72 годин після вторгнення.

Ця дискусія відбувається на тлі ширшої стурбованості західних столиць щодо довгострокових наслідків співпраці з Україною після війни та ймовірності того, що окремі країни або групи країн, а не саме НАТО, можуть найближчим часом запропонувати Україні допомогу в галузі безпеки. Ситуація ускладнюється різним ставленням до України всередині НАТО та можливим скептицизмом щодо Альянсу з боку деяких впливових політиків.

«Фінляндія та багато інших членів НАТО хочуть переконатися, що стаття 5 є унікальною для НАТО», — заявив Едвард Ронг, колишній співробітник НАТО, підкреслюючи бажання Альянсу зберегти святість центрального положення.

Рейчел Еллехуус, колишня чиновниця Міністерства оборони, зазначила: «Якщо Росія здійснить якийсь збройний напад, а країни, які підтримують Україну, матимуть труднощі з реакцією, це може поставити під сумнів силу 5-ї статті НАТО».

Історія фінського прохання підкреслює складність формування майбутнього безпекового ландшафту Європи. Вона є нагадуванням про те, що навіть у прагненні підтримати Україну, необхідно зберігати чіткість і уникнути недоречних паралелей, які можуть мати непередбачувані наслідки для всієї архітектури колективної безпеки. Врешті-решт, світ шукає не просто гарантії, а гарантії, які дійсно працюють.