Таємні дзвінки Сі та Трампа: Чи справді ресурси виснажені, а війна на паузі?

Під покровом секретності в Абу-Дабі відбувався другий раунд тристоронніх переговорів між Україною, США та Росією, який розпочався 4 лютого і продовжився 5 лютого. Ці дискусії, за словами української сторони, були зосереджені на військових та військово-політичних питаннях, хоча після нічних ударів по енергетичній інфраструктурі України позиція делегації була скоригована.

Паралельно з цими подіями відбулися телефонні розмови між Путіним, Сі Цзіньпіном та Дональдом Трампом. Для керівника Центру громадської аналітики "Вежа" Валерія Клочка цей збіг не був випадковим. Він розцінює ці контакти як елемент ширшої стратегії війни на виснаження, де кожен учасник прагне зафіксувати свою присутність та вплив, а не знайти швидкі рішення.

Аналітик підкреслив, що поточна фаза війни диктується логікою виснаження, коли як Україна, так і Росія наближаються до меж своїх ресурсів. Саме ця обставина, на його думку, зрештою змусить сторони сісти за стіл переговорів та досягти домовленостей, а не окремі дзвінки чи публічні заяви.

Китай у цій багатогранній драмі відіграє особливу роль: Пекін, зберігаючи мовчання, продовжує надавати підтримку Росії та отримує значні вигоди від війни. Ця прихована підтримка робить появу Сі Цзіньпіна у контексті цих подій цілком очікуваною.

Публічні заяви про підтримку переговорів не призвели до спільної мети, оскільки кожен учасник переслідував власні інтереси. Європа, опинившись поза основним переговорним процесом, з острахом стежила за діями Трампа, побоюючись втратити американську військову присутність та виграти час для зміцнення власної безпеки. У свою чергу, Китай прагне затягнути конфлікт, щоб максимально витягнути ресурси з Росії, яка змушена платити за будь-які зовнішні можливості та постійно фінансувати свій військово-промисловий комплекс.

Паралельно з переговорами, Кремль продовжує висувати максималістські вимоги та відкидає гарантії безпеки для України, зокрема розміщення західних військ після можливого припинення вогню. За оцінкою ISW, риторика Росії свідчить про її небажання йти на компроміси та намагання нав'язати Україні умови, що ослаблять державу та обмежать її суверенітет. ОАЕ позиціонують себе як нейтральний майданчик для переговорів, підкреслюючи їхню довіру до ролі Еміратів у сприянні діалогу між сторонами.

Сполучені Штати декларують намір якнайшвидше завершити війну, маючи прагматичний підхід. Віцепрезидент США Джей Ді Венс заявив, що Дональд Трамп вважає вторгнення Росії незаконним, але готовий до діалогу навіть із супротивниками, якщо це сприятиме припиненню війни та відповідає інтересам США. Джерела Politico застерігають, що пом'якшена публічна риторика Москви може бути тактикою затягування часу, а не справжньою готовністю до миру.

«Треба розуміти одну річ, що ресурси не безкінечні. Що у Росії, що в України», — наголосив Валерій Клочок.

«Китай нічого не подарує. Він за все змусить платити», — підкреслив аналітик, маючи на увазі роль Пекіна у війні.

У цій складній грі міжнародної політики та військового протистояння, де кожен гравець переслідує власну вигоду, справжній мирний процес залишається примарним. Майбутнє України та світу залежить від балансу виснаження ресурсів, політичних амбіцій та готовності ключових гравців до справжнього компромісу, який ще не настав.