WSJ: Військова гра показала, наскільки вразлива Європа перед російською атакою

Військова гра, організована німецькою газетою Die Welt у грудні 2025 року, змоделювала російське вторгнення в Литву - і результати виявилися шокуючими. У сценарії, дія якого розгортається у жовтні 2026-го, Росії знадобилося всього 15 000 солдатів і пара днів, щоб підірвати довіру до НАТО і встановити контроль над Балтикою. Ключ до успіху - не військова перевага, а впевненість у тому, що Німеччина вагатиметься, а США відмовляться задіяти статтю 5. Кореспондент WSJ Ярослав Трофімов побував у Маріямполі - литовському місті, що стало ціллю в цьому сценарії, - і з'ясував, чому європейські військові вважають, що часу на підготовку залишилося набагато менше, ніж думали раніше.

Європейські уряди готуються до війни з Росією. Нещодавно проведена військова гра показує: вони до неї не готові.

Російське вторгнення - обмежене або повномасштабне - до країн НАТО і Євросоюзу стало більш імовірним через напруженість між Європою і президентом Трампом з приводу Гренландії, України, торгівлі та інших питань. Так вважають багато європейських політиків та експертів з безпеки.

Вони вказують на те, що Росія перейшла на військову економіку, спрямовуючи національні ресурси на програму переозброєння і військовий набір, які значно перевищують потреби кампанії в Україні.

Коли чекати загрози?

Ключове питання: як скоро? Раніше в Берліні та інших столицях вважали, що Росія не зможе погрожувати НАТО до 2029 року або близько того. Тепер зростає консенсус: така криза може настати набагато раніше - до того, як Європа, яка нарощує власні оборонні інвестиції, буде в змозі дати відсіч.

"За нашою оцінкою, Росія зможе перекинути великі контингенти військ протягом одного року", - заявив в інтерв'ю міністр оборони Нідерландів Рубен Брекельманс. - "Ми бачимо, що вони вже нарощують стратегічні запаси і розширюють присутність уздовж кордонів НАТО".

Путін хоче відродити славу Російської імперії, що робить країни, які колись входили до її складу - такі як балтійські держави Литва, Латвія та Естонія - очевидними цілями. Усі вони вже два десятиліття є членами ЄС і НАТО.

"Тривога дуже помітна в моїй країні, але водночас ми готуємося захищатися", - сказав Дейвідас Матульоніс, радник із національної безпеки Литви. Хоча Литва розраховує на допомогу США та інших союзників по НАТО у разі російського вторгнення, власні війська країни недооцінювати не варто: "Вони будуть битися, безперечно, ще до прибуття підкріплень".

Військових стратегів НАТО також турбують можливі російські плани щодо шведських, фінських і данських островів у Балтійському морі, частин Польщі, крайньої півночі Норвегії та Фінляндії, а також кампанія ударів по стратегічній інфраструктурі Європи аж до голландського порту Роттердам.

Сценарій військової гри

Навчання, що моделюють російське вторгнення в Литву, були організовані у грудні німецькою газетою Die Welt спільно з Німецьким центром військових ігор при Університеті Гельмута Шмідта Бундесверу. Вони стали предметом палких обговорень у європейському безпековому співтоваристві ще до публікації результатів у четвер. У навчаннях брали участь 16 колишніх високопоставлених німецьких і натовських чиновників, законодавців і відомих експертів з безпеки, які розігрували сценарій, дія якого розгортається у жовтні 2026 року.

У цьому сценарії Росія використовувала привід гуманітарної кризи в Калінінградській області для захоплення литовського міста Маріямполе - ключового перехрестя у вузькому коридорі між Росією та Білоруссю. Російська подача вторгнення як гуманітарної місії виявилася достатньою для того, щоб США відмовилися задіяти статтю 5 НАТО про колективну оборону. Німеччина виявила нерішучість, а Польща, хоча і провела мобілізацію, не направила війська через кордон у Литву. Німецька бригада, вже дислокована в Литві, не втрутилася - частково тому, що Росія використовувала дрони для мінування доріг, що ведуть від її бази.

"Стримування залежить не тільки від можливостей, а й від того, чи вірить супротивник у нашу рішучість. І у військовій грі мої "російські колеги" і я знали: Німеччина вагатиметься. Цього було достатньо для перемоги", - сказав Франц-Штефан Гаді, віденський військовий аналітик, який грав роль начальника російського Генштабу.

Місто з населенням близько 35 000 осіб, Маріямполе знаходиться на одному з найбільш стратегічно важливих перехресть Європи. На південний захід йде автомагістраль Via Baltica до Польщі, забита вантажівками з усього ЄС і України. На захід - транзитна дорога між Білоруссю і Калінінградом, яку Литва зобов'язана за договором тримати відкритою для російського транспорту.

Результати гри

У сценарії військової гри, за відсутності американського лідерства, Росія за пару днів зуміла підірвати довіру до НАТО і встановити домінування над Балтикою, задіявши спочатку лише близько 15 000 військовослужбовців.

"Росіяни досягли більшості своїх цілей, майже не рухаючи власні підрозділи", - сказав Бартломей Кот, польський аналітик з безпеки, який грав роль польського прем'єр-міністра. - "Це показало мені: як тільки Росія починає говорити про ескалацію, у нашому мисленні вже закладено, що саме ми повинні деескалювати".

У реальності Литва та інші союзники отримали б достатньо попереджень від розвідки, щоб уникнути такого сценарію, вважає контр-адмірал Гедрюс Пременецкас, начальник штабу оборони Литви. Навіть без союзників власні збройні сили Литви - 17 000 осіб у мирний час і 58 000 після негайної мобілізації - впоралися б з обмеженою загрозою в районі Маріямполя. Самій Росії довелося б враховувати високі ставки: "Для Росії було б дилемою утримувати Калінінград, і якщо Росія щось почне, НАТО має дуже чітко заявити: якщо ви це зробите, ви втратите Калінінград".

Командувач сухопутними військами Німеччини генерал-лейтенант Крістіан Фройдінг заявив під час візиту до Литви в середу, що, хоча розвідка НАТО, як і раніше, оцінює, що Росія не зможе діяти проти членів альянсу до 2029 року, Німеччина та її союзники "готові до бою сьогодні вночі, чого б це не коштувало". Він додав, що не стане гадати, скільки часу залишилося у Європи.

Дебати про терміни загрози

Суперечки про те, наскільки близька російська загроза, визначають характер європейського військового планування. Скептики вказують на повільні темпи російського просування в Україні, де Путін загруз у витратній війні на виснаження, втративши понад мільйон людей. "Путін зазнав невдачі практично у всьому, що мав намір зробити", - заявив в інтерв'ю президент Фінляндії Александр Стубб. - "Він навіть не намагався підступитися до НАТО, тому що не досягає успіху в Україні. Тож не переоцінюйте російський потенціал".

Хоча Росія набирає близько 35 000 новобранців на місяць, вона щомісяця втрачає близько 30 000 на українських полях битв, що гальмує нарощування сил, зазначає литовський контр-адмірал Пременецкас.

"Ми дуже вдячні українцям, які щодня своєю кров'ю і втратами дають нам час краще підготуватися", - сказав він. - "Ми використовуємо цей час з розумом, тому що знаємо: якщо буде угода по Україні, Росія прискорить свою військову машину. У нас немає розкоші дозволити Росії відчути, що ми слабкі".

Навіть без угоди по Україні, до якої підштовхує адміністрація Трампа, деякі європейські чиновники та аналітики з безпеки вважають, що російські військові можуть миттєво вивільнити до 200 000 загартованих у боях солдатів, просто перейшовши від наступальних операцій до утримання позицій. Це більше військ, ніж Путін використовував для початкового повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році.

"Путін - опортюніст, і якщо він бачить можливість, він буде її промацувати, перевіряти реакції, а коли у нього буде більше можливостей - намагатися розширити результати", - сказав Ніко Ланге, колишній високопоставлений чиновник міноборони Німеччини і старший науковий співробітник Мюнхенської конференції з безпеки, який брав участь у навчаннях Die Welt. - "Це може статися просто зараз. Якщо мета - показати, що стаття 5 НАТО не працює, розколоти європейців, потрібна воля, а не надзвичайно великий військовий потенціал. Навіщо Путіну чекати, поки європейці будуть готові?"

Російські офіційні особи наполягають, що Кремль не має планів щодо території членів ЄС або НАТО. Росія також стверджувала чотири роки тому, що не має наміру вторгатися в Україну.

Позиція США

Нова стратегія національної оборони адміністрації Трампа, опублікована в січні, говорить, що Росія "залишиться постійною, але посильною загрозою" для східних членів НАТО. При цьому додається, що Росія "не в змозі претендувати на європейську гегемонію", оскільки європейські союзники значно перевершують її за населенням, економікою і потенційною військовою міццю.

Висновок з цього: Росія не стане вести проти НАТО таку ж війну на виснаження, як в Україні. Але це не причина вважати, що вона зовсім відмовиться від агресії. "Затяжна війна була б згубною для Росії, тому що ми перевершили б їх у виробництві та мобілізації", - сказав підполковник Амунд Осфлатен, який викладає сухопутну війну і доктрину в Норвезькому оборонному університетському коледжі. - "Тому, якщо вони збираються щось робити, вони захочуть зробити це рано, зайнявши вигідні позиції, які потім легко обороняти".

Саме це і сталося в сценарії Die Welt. Олександр Габуєв, директор Центру Карнегі "Росія - Євразія" в Берліні, який грав роль Путіна, зазначив, що димова завіса "гуманітарної" інтервенції була ключовою для успіху. "Дуже допомагало постійно твердити про те, що нам потрібен гуманітарний коридор, тому що злі литовці не дають нам постачати бідних голодних жителів Калінінграда".

Сіра зона

Така гібридна тактика, особливо в той час, коли багато хто в адміністрації Трампа відкрито приймає путінський наратив, все більше загрожує здатності НАТО приймати рішення, кажуть європейські чиновники.

"Є сіра зона, і в міру того як Росія робить додаткові кроки, сіра зона стає темнішою", - попередив міністр оборони Нідерландів Брекельманс. - "Зрештою рішення про те, чи перетнута лінія статті 5, приймає постраждалий союзник і 31 інший член НАТО. Росія знає, звісно, що це не точна наука - і ми знаємо, що вона намагатиметься протискати далі".

Ярослав Трофімов - головний кореспондент The Wall Street Journal з міжнародних справ. Він отримав премію Національного прес-клубу за політичний аналіз у 2024 році та був фіналістом Пулітцерівської премії у 2023 році за висвітлення війни в Україні.