Чому космос чорний, якщо у ньому мільярди зірок

Як наука пояснює відсутність яскравого сяйва на нічному небі?

Проблему темного неба назвали парадоксом Ольберса, на честь німецького астронома Генріха Ольберса, хоча над цим питанням замислювалися ще Кеплер та Галлей. Логіка парадоксу виглядає бездоганною: якщо Всесвіт нескінченний, то в будь-якому напрямку погляд має рано чи пізно впертися в поверхню зірки. Це можна порівняти з прогулянкою густим лісом, де за кожним деревом обов'язково стоїть інше, повністю перекриваючи горизонт. За таких умов кожна найдрібніша часточка неба мала б бути зайнята зорею на тій чи іншій відстані, утворюючи цілковите полотно постійного світла. Наше небо мало б сяяти так само яскраво, як диск Сонця, пише 24 Канал.

Тривалий час науковці вважали, що світло від далеких зірок просто поглинається хмарами міжзоряного пилу. Проте це пояснення виявилося хибним, тож наука шукала далі.

• Перша частина розгадки полягає в тому, що раніше вчені вважали, ніби Всесвіт не лише нескінченний, а й вічний. Однак і це помилка. Вік усього, що ми бачимо навколо, становить приблизно 13,8 мільярда років. Оскільки швидкість світла обмежена і становить близько 299 792 458 метрів на секунду, ми можемо бачити лише ті об'єкти, світло від яких встигло дійти до Землі за цей час. Це створює так званий горизонт спостережуваного Всесвіту. Багато зірок знаходяться настільки далеко, що їхні промені все ще перебувають у дорозі до нас.
• Друга причина пов'язана з розширенням самого простору. Всесвіт постійно розтягується, і галактики віддаляються від нас із величезною швидкістю. Через ефект Доплера хвилі світла, що йдуть від цих об'єктів, також розтягуються, зміщуючись у червоний бік спектра. Цей процес, відомий як космологічне червоне зміщення, робить світло найбільш віддалених об'єктів настільки слабким і довгохвильовим, що воно переходить у невидимий інфрачервоний або мікрохвильовий діапазон. Ми просто його не бачимо, бо наші очі на це не здатні.

Насправді космос зовсім не чорний. Якби наші очі могли бачити в мікрохвильовому діапазоні, все небо здавалося б нам рівномірно підсвіченим. Це так зване космічне мікрохвильове фонове випромінювання – відлуння Великого вибуху, температура якого становить близько 2,73 градуса вище абсолютного нуля. Темрява ночі є прямим доказом того, що ми живемо в динамічному Всесвіті, який має початок і постійно змінюється.

Колір Всесвіту

Цікавий факт: науковці підрахували, що якщо об'єднати світло всіх зірок і галактик, кожна з яких має певну температуру світла, то середній колір Всесвіту буде зовсім не чорним і не білим, а блідо-бежевим. Це спостереження отримало назву "космічне лате". Проте через величезні порожнечі між об'єктами це світло занадто слабке для сприйняття неозброєним оком.