Наш американський рейнджер Ден

Примітка редакції. Коли ми визначаємо свою позицію щодо війни, багатьом це не подобається. Добровольцю зі США ніхто ж не скаже те саме, правда?

«Моя дружина — українка, син — українець. Не дозволю росіянам робити із цією країною те, що вони зробили з іншими… Найбільша мрія? Залишитися тут. Може, відкрити вагончик із бурито».

Упевненість у голосі та кришталева ясність думок миттєво приковують увагу, варто йому лише промовити слово. Це чоловік, який діє чітко — без вагань чи внутрішніх сумнівів.

У повному спорядженні він виглядає, немов персонаж класичного американського бойовика. Але довкола нього зовсім не знімальний майданчик. Це справжня війна. І він у ній бере безпосередню участь, показавши себе у бойових місіях найвищого ризику.

Ден воює в Україні з березня 2022 року. Він пам’ятає, коли війна була найбільш сирою й хаотичною. Відтоді наш рейнджер пройшов через численні бойові операції в найгарячіших точках фронту.

У 2022 році брав участь у звільненні Чернігівщини від російських окупантів. Згодом робив те ж саме на Харківщині. У 2023-му його підрозділ працював на Донбасі, де кожен квадратний метр завжди має свою ціну. Після 2024 року воїн продовжив службу на Харківському напрямку — уже з досвідом попередніх завдань за плечима.

Для Дена військова служба — свідомий вибір. Ще до того, як опинитися в Україні, він уже мав значний бойовий досвід, здобутий у лавах армії США. Ден служив піхотинцем у 2-му батальйоні рейнджерів 75-го полку, одному із найбільш елітних підрозділів американського війська.

«Ми спеціалізувалися на штурмових діях та знищенні цілей високої пріоритетності. Працювали з гелікоптерами, технікою, літаками. Але нас також учили адаптуватися й діяти так, як вимагає конкретне середовище», — згадує ті часи американець.

Побачивши масштаби несправедливості й жорстокості, які Росія принесла українському народові, Ден не зміг залишитися осторонь. Для нього ця війна ніколи не була про кордони чи території — він сприйняв її як кампанію насильства, спрямовану проти цивільних людей і самої української ідентичності.

«Я пішов воювати, щоб зупинити російський імперіалізм. Щоб не допустити зґвалтувань і вбивств українських цивільних, зупинити знищення української культури», — пояснює доброволець.

Та поряд із моральним вибором була й причина значно більш особиста. Україна давно перестала бути для нього абстракцією: вона стала родиною, домом і тим, за що болить. Як ви вже читали на початку статті, дружина Дена — українка.

Служачи в інтернаціональному підрозділі, американський рейнджер також має багаторічний досвід роботи із нашими військовими. На час нашої зустрічі він був прикомандирований до 92-ї Окремої штурмової бригади імені Івана Сірка — підрозділу, загартованого постійними боями на Харківщині.

«Мені справді подобається працювати із цими хлопцями. Тут багато досвідчених бійців, а ті, хто має менше досвіду, добре навчені. Командування сильне й підтримує нас — створює умови для реальної взаємодії й забезпечує всім необхідним для виконання завдань», — і тут думка Дена важлива, бо йому дійсно є з чим порівнювати.

У діях командування його найбільше захоплює здоровий практичний підхід — коли рішення, продиктовані реальністю, а не протокольними формальностями.

«У них розвинене відчуття здорового глузду в плануванні. Вони дають нам можливість долучатися до процесу, що робить роботу більш ефективною», — підкреслює американець.

Говорити про майбутнє під час війни такого масштабу здається майже недоречним. Але саме ці думки тримають людину при тямі й не дають утратити людяність, коли світ летить шкереберть. Ден мріє про те, що й десятки мільйонів українців — залишитися жити в Україні вже після війни.

«Нині мешкаю в Києві й, найімовірніше, залишуся тут. Можливо, відкрию вагончик із бурито в Хотинівці, є таке село на Чернігівщині. О, це моя найбільша мрія. Якщо не вдасться — залишуся служити в ЗСУ, доки не отримаю громадянство», — каже Ден, про щось задумавшись.

Американський боєць воює пліч-о-пліч із найкращими синами української землі та добровольцями з усього світу. Їх об’єднує не походження, а спільна рішучість. Та війна такого масштабу потребує більшого, ніж хоробрість. Вона вимагає людей, ресурсів і довготривалої підтримки.

Мабуть, саме у цьому, як вважає Ден, і криється один із найважчих викликів із початку повномасштабного вторгнення.

«Найгостріша проблема — нестача досвідчених солдатів, які досі тримають стрій. Так само відчутний брак фінансування з боку США та інших країн. Тому що з часом світ утомлюється від війни», — сухо констатує він.

Для нашого рейнджера це одна з тих простих істин: перемога вимірюється не лише тим, як довго українці можуть чинити опір ворогові, а й тим, наскільки довго світ готовий дивитися правді в очі.

Іноземні добровольці справді допомагають частково розв’язати проблему нестачі особового складу — їхня присутність надзвичайно відчутна. Проте Ден наголошує: приїжджаючи до України, добровольці мають бути не лише фізичної підготовленими, а й бути абсолютно чесними самі перед собою.

«Приїжджайте з правильними намірами. Не задля того, щоб набратися досвіду для майбутнього контрактування. Приїжджайте заради самого досвіду війни — і тільки заради нього. І не задумуйтесь про те, що буде далі, — Ден свідомо попереджає, що подвійна мотивація може зіграти злий жарт із бійцем уже на полі бою. — Думаючи про інші можливості чи майбутні вигоди, ви провалите свої безпосередні завдання тут і зараз. І лише станете тягарем для людей поруч».

Американець наголошує: тут потрібні лише ті, хто готовий учитися, адаптуватися й забути про власне его.

«Не приїжджайте, якщо насправді не хочете змінити щось на краще й не готові вчитися. Якщо ваша мотивація справжня, ви здатні адаптуватися й бути відкритим до нового — тоді зможете зробити безліч добрих речей. Ви здобудете цінний досвід і, зрештою, зможете змінити життя багатьох людей на краще, принаймні своє власне», — резюмує доброволець.

Романтику героїзму Ден радить відкинути як небезпечну ілюзію: «Не приїжджайте, щоб стати героєм. Приїжджайте, щоб зробити свою справу. І робити те, у що ви щиро вірите».

Дізнатися більше про іноземних добровольців Збройних сил України, їхніх українських побратимів, а також приєднатися до хоробрих і знищувати ворога персонально, можна на офіційному сайті за адресою.