Рецензія на другий сезон серіалу “Фолаут” / Fallout

3 лютого сервіс Prime Video завершив показ другого сезону постапокаліптичного серіалу “Фолаут”, сюжет якого заснований на однойменній серії рольових відеоігор. Тут матимемо нагоду побувати у ключовій локації Fallout: New Vegas (2010). Нагадаємо, що перший сезон виявився беззаперечним хітом, тож Amazon хвацько взявся кувати залізо, поки воно гаряче, і виробляти контент настільки оперативно, наскільки це можливо. Щобільше, третій сезон був анонсований ще до виходу другого. В огляді будемо розбиратися, чи вдалося творцям втримати початково задану високу планку та чи не позначився амазонівський поспіх на якості шоу.

“Фолаут” / Fallout

Жанр постапокаліптична драма
Творці Грем Вагнер, Женева Робертсон-Давет
У ролях Елла Пернелл, Аарон Мотен, Волтон Гоггінс, Кайл Маклаклен, Мойзес Аріас, Леслі Уггамс, Джастін Теру, Френсіс Тернер, Джон Дейлі, Маколей Калкін, Браян Томпсон, Кумейл Наджіані, Наташа Генстридж, Рон Перлман
Прем’єра Prime Video
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Після фіналу попередніх подій Люсі Маклін та Гуль, котрий все ще не втрачає надію знайти своїх рідних, тримають курс на Нью-Вегас. Вони переслідують батька дівчини Генка, котрий несе відповідальність за знищення Шейді-Сендс, і ніби цього було мало, ніяк не може вгамуватися та продовжує втілювати лиходійські задуми. Тим часом новоспечений лицар Братства Сталі, що розташувалося у Зоні 51 та стоїть на порозі громадянської війни, Максимус, постає перед складними виборами, продиктованими діями паладіна відділу у Співдружності Ксандера Гаркнесса, а також старійшини Квінтуса.

Паралельно у бункерах розгортаються свої пристрасті. Брат Люсі Норм намагається знайти вихід з пастки Сховища 31, ніяк не можуть з’ясувати стосунки доглядачки Сховищ 32 та 33 Стефані Гарпер та Бетті Пірсон. Крім того, ми обов’язково зануримося у далеке минуле та дізнаємося більше подробиць з тих часів, коли Купер Говард усіляко намагався запобігти катастрофі, а Годинник Судного дня невблаганно наближався до опівночі.

Якщо другий сезон “Останніх з нас” в багатьох глядачів та шанувальників ігрового першоджерела викликав роздратування, особливо після тріумфу першого, то з “Фолаутом” такої біди статися не повинно. Принаймні в переважній більшості. Адже усі відповідальні досить впевнено крокують заданим раніше курсом, хоча і без явних осічок не обійшлося. Магія першого сезону дещо вивітрилася.

Успіх “Фолауту” обумовлений кількома принципово важливими факторами, серед яких відчувається благородне (чи меркантильне, тут символічно вирішує кожен на свій розсуд) намагання авторів догодити як цільовій авдиторії, себто геймерам, так і бути цікавими для пересічного глядача, для якого такі поняття, як Вірус рукотворної еволюції, Нова Каліфорнійська Республіка чи Сек’юритрон нічого не варті.

Важливий і тон оповіді, що доречно балансує на межі постапокаліптичної драми, кривавої і фарсової чорної комедії та пригодницького, квестового складника. Звісно, далеко не всі жарти чи абсурдні ситуації дотепні (так нав’язливо декларувати, наскільки всі навкруги подуріли, треба вміти), а щодо драматичних перипетій, то який-не-який відгук спроможний викликати хіба що Гуль/Гордон Купер у досі чудовому виконанні Волтона Гоггінса. На сцену, де Максимус наслідує Капітана Америку з “Месників: Завершення” (2019) без сміху дивитися неможливо. Плюс вовтузіння у Сховищах наганяють смертну нудьгу.

Вже з першого епізоду автори пропонують оберемок знайомих оку шанувальників гри елементів. Поки наївна Люсі у пащі динозавра Дінкі марно намагається домовитися з бандою Великих Ханів, Гуль, при першій ліпшій можливості, береться наочно показувати дівчині, як насправді працюють закони Пустки Мохаве. Відбувається дійство під запальну Big Iron Марті Роббінса. Перед тим у кадрі можна помітити вивіску з написом “NO WAC”.

Побачимо ми й розширену гілку Роберта Хауса, чию роль не без витонченості, притаманній подібним персонажам, виконав Джастін Теру, і войовничий Легіон Цезаря з не дуже слушним тут Маколеєм Калкіним, і, звісно, Кігтів Смерті, натяк на появу яких був ще у першому сезоні. А ще розкриємо таємницю Сховища 24, відчуємо помітнішу присутність Анклава, побачимо випадкового перехожого, що невтомно повторюватиме культове “patrolling the Mojave almost makes you wish for a nuclear winter”.

Наприклад, одного зі старійшин Братства Сталі зіграв Браян Томпсон, відомий за ролями Найта Слешера у бойовику “Кобра” (1986, про нього ми не так давно згадували в статті про навколоріздвяні бойовики) або Шао Кана в провальній “Смертельній битві: Знищення” (1997). У ролі матері Стефані Гарпер засвітилася Наташа Генстридж — зізнавайтесь в коментарях, якщо теж, як і автор цих рядків, ні разу не впізнали білявку з “Особини” (1995) та “Дев’яти ярдів” (2000). А супермутанта символічно озвучив Рон Перлман.

Загалом, за суб’єктивним сприйняттям, враження плюс-мінус схожі на ті, що були й під час перегляду першого сезону — на початках важкувато піддатися цьому гротескному і дивному постапокаліптичному світоустрою, де усіх хлібом не годуй — дай натиснути на якусь червону кнопку. Зомбі тут можуть бути настільки ж пластичні, як у недавньому “Спалаху”, а голови вибухають так само завзято і соковито, як і в іншому флагмані Amazon “Хлопцях”.

Це, мабуть, одна з найкращих стримінгових жувальних гумок сьогодення. Саме так — приземлено, невибагливо, можливо навіть непривабливо і без натяків на входження у вічність, однак в міру захопливо тут і зараз.