Сотні метрів водопроводу: древні інженери Петри зробили неможливе 2000 років тому

Недавнє археологічне дослідження показало, що акведук Айн-Брак був набагато складнішим, ніж передбачали попередні дослідження. Найбільш вражаючим елементом був 116-метровий свинцевий трубопровід під тиском, пише Arkeonews.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Ці результати змінили погляди на набатейську гідротехніку в період розквіту Петри в перших століттях до н. е. і н. е. Місто вже було відоме ретельним плануванням водопостачання, але нові дані додали чітких фізичних доказів прогресивних проєктних рішень.

Петра розвивалася як столиця Набатейського царства, перш ніж стати частиною Римської імперії, а пізніше занепала після землетрусу 363 року н. е. У напівпустельному кліматі збір і транспортування води були надзвичайно важливими. Місто підтримувало лазні, сади, святилища та великі громадські будівлі, які залежали від стабільного водопостачання.

Акведук був побудований у два основні етапи. На початку використовували свинцеві труби під тиском, зроблені зі зварених секцій. На відміну від теракотових труб, які зазвичай використовували в набатейських системах, свинцеві труби дозволяли воді рухатися під тиском і перетинати нерівну поверхню.

Свинцевий трубопровід, ймовірно, транспортував воду до водосховища на підвищеному хребті Аз-Зантур. З цієї висоти вода могла потім природним чином стікати до основних міських районів. Час будівництва збігався з великими будівельними проектами, пов'язаними з правлінням Аретаса IV, коли Петра розширювалася і вкладала значні кошти в монументальну архітектуру.

Однак пізніше свинцеву систему перестали використовувати, а на її місці збудували систему з теракотових труб. Ця друга мережа відкритих каналів і теракотових труб була прокладена на кам'яній основі. Ці лінії вели воду до невеликої розподільної коробки з двома виходами, що дозволяло розподіляти воду між різними частинами міста. Вчені пояснюють цю зміну тим, що теракота вимагала менше ресурсів і була простішою в обслуговуванні.

Іншою спорудою, зафіксованою під час дослідження, була велика гребля, що закривала природну ущелину в пісковику. Її ступінчаста і нерівна поверхня відрізнялася від інших відомих гребель в Петрі. Хоча ерозія може пояснити частину її форми, така конструкція також могла сприяти регулюванню тиску від накопиченої води та контролювати стік води під час сильних дощів.

Загалом під час дослідження вчені знайшли дев'ять водопроводів, головний резервуар, дві цистерни, кілька басейнів і багато стокових каналів, висічених у скелі. Ця щільна гідравлічна система показала, що Петра покладалася на скоординований і гнучкий підхід до контролю води.

Наявність зовнішнього свинцевого трубопроводу поставила інженерну думку набатейців на рівень, порівнянний з римською практикою, а пізніше повернення до теракоти показало практичну адаптацію. Для Петри вода була як технічним викликом, так і символом влади, і ці споруди пояснюють, як місто підтримувало своє життя у пустелі.

Раніше Фокус писав про таємничі останки, які виявили 7 років тому в Кордові, Іспанія. Нарешті вчені дізналися, кому саме вони належали.

Також ми розповідали про стародавній лист, який доводить існування біблійних велетнів. Він роками зберігався у британському музеї, аж поки його не дослідили вчені.