Нова аномалія: як собаки в Україні еволюціонували під впливом бойових дій

Дослідники опублікували дослідження, яке зафіксувало неочікувані зміни серед собак в Україні, що опинилися в зоні бойових дій. Науковці дійшли висновку, що умови війни за короткий час перетворили багатьох колишніх домашніх улюбленців на тварин із рисами, характерними для диких собак. Про це пише The New York Times.

Чому фронтові собаки швидко стали схожими на диких тварин?

Команда зібрала дані про 763 собак у дев'яти регіонах України. До дослідження залучили притулки, ветеринарів і волонтерів, які працювали як у відносно безпечних районах, так і на територіях, визнаних небезпечними. Частину матеріалів збирали безпосередньо поблизу фронту.

Цю роботу очолював зоолог Ігор Дикий з Львівського національного університету імені Івана Франка. Він два роки, починаючи з 2022-го, перебував на передовій як доброволець Збройних сил України, зокрема біля Лимана на Донеччині та поблизу Харкова.

За його словами, у прифронтовому селі Зарічне з військовими жили численні безпритульні собаки. Тварини були налякані постійними обстрілами, деякі зазнали контузій. Один пес мав неправильно зламану лапу, через що кульгав усе життя, інший втратив око внаслідок вибуху. Військові підгодовували собак, надавали прихисток і медичну допомогу, коли це було можливо.

Хоча дослідження, опубліковане в науковому журналі Evolutionary Applications, говорило про домашніх собак, багато з них фактично жили як безпритульні. За словами провідної авторки роботи, зоологині Марії Марцив з Університету Львова, з початку повномасштабної війни ситуація з домашніми тваринами в Україні стала драматичною. Частину собак люди вивозили з собою, але багатьох залишали на вокзалах або в окупованих регіонах.

Аналіз показав, що собаки поблизу фронту стали дивовижно схожими на диких родичів – вовків, койотів або дінго. У них рідше траплялися короткі або надто подовжені морди, зменшувалася маса тіла, а стоячі вуха зустрічалися частіше, ніж висячі. Також зменшувалася кількість білих плям на шерсті.

За словами Марцив, саме такі риси підвищують шанси на виживання в зоні бойових дій. Це підтверджує й співавторка дослідження, докторантка Гданського університету Малгожата Вітек, яка зазначає, що війна діє як жорсткий фільтр, відбираючи ознаки, корисні в екстремальних умовах.

Серед інших змін – менша кількість старих, хворих і травмованих тварин, а також схильність собак на фронті жити групами. Найбільше дослідників здивувала швидкість цих змін, адже війна триває порівняно недовго, а відмінності вже дуже помітні.

Водночас науковці наголошують, що йдеться не про прискорену еволюцію. Зміни відбуваються не на генетичному рівні, а через відбір: тварини з меншою масою тіла легше ховаються, рідше підриваються на мінах і є менш помітними цілями для уламків.

Попри зовнішні та поведінкові риси, схожі на дикі, більшість собак усе ще залежали від людей у харчуванні, лише доповнюючи раціон рослинами або полюванням. Деякі виживали, поїдаючи рештки загиблих, інших забирали до себе українські військові. Водночас дослідники зафіксували й випадки, коли собаки повністю переставали залежати від людини.

Керівниця проєкту, біологиня Малгожата Пілот з Гданського університету, називає це процесом здичавіння – поверненням до незалежного від людей способу життя.

На думку незалежного еколога Юена Річі з австралійського університету Дікін, результати дослідження мають ширше значення. Вони свідчать, що війна є не лише гуманітарною трагедією, а й серйозною екологічною катастрофою, яка особливо небезпечна для видів, менш мобільних і більш залежних від конкретного середовища.