Росія становить дедалі більшу загрозу для Європи та НАТО - доповідь MSC

Російська війна проти України, що триває вже чотири роки, становить найбільшу загрозу безпеці Європи та НАТО, водночас напруження в трансатлантичних зв’язках негативно позначається на підтримці Києва.

Такі висновки містяться у доповіді цьогорічної Мюнхенської безпекової конференції (MSC), яку представив у понеділок у Берліні посол Вольфганг Ішингер, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Автори назвали доповідь «Під руйнуванням». За словами Ішингера, вони намагалися цим відобразити актуальний стан безпеки, те, що «будинок міжнародного порядку», який багато хто донедавна вважав стабільним, нині похитнувся і ризикує розвалитися.

«Агресія Росії становить «найбільш значну та пряму загрозу» членам НАТО та європейській безпеці», - йдеться у доповіді.

Війна досягла «нових висот жорстокості та насильства». Незважаючи на вражаючі втрати на полі бою, нищівні санкції, посилення українських ударів по російській інфраструктурі та посилення міжнародного тиску щодо переговорів, Кремль не виявив жодних ознак відступу від своїх максималістських цілей; 40 відсотків федерального бюджету Росії на 2025 рік – або майже 8% її ВВП – було виділено на безпеку та оборону. Постійне брязкання Росією ядерною зброєю є лише найзухвалішим нагадуванням про те, що військова загроза поширюється далеко за межі України, констатують автори.

Вони посилаються на оцінки деяких розвідувальних служб, що Росія може переформувати свої сили для «регіональної війни» в районі Балтійського моря протягом 2 років після потенційного припинення вогню в Україні – та для «локальної» війни проти одного сусіда протягом 6 місяців.

Зазначається, що Москва ще більше посилила свою гібридну війну по всій Європі, що відображається у зростаючій кількості підозрюваних російських інцидентів, включаючи саботаж, вандалізм, кібератаки та підпали; Росія дедалі частіше поєднує кібер- та кінетичну тактику у своїх підозрілих операціях зі спостереження, диверсійних операціях та атаках на енергетичні мережі, розмиваючи межі між війною та миром. Європа зараз стикається з проблемою проактивного стримування подальших провокацій, уникаючи при цьому ненавмисної ескалації.

«У цей час потрясінь зміна позиції Вашингтона поглибила відчуття невпевненості в Європі… Ніде ці зміни не були більш помітними, ніж в Україні», - йдеться у доповіді.

У ній зауважується, що, відмовившись від своєї передвиборчої обіцянки завершити війну протягом 24 годин, президент Трамп зробив кілька спроб залучити Москву та Київ до переговорів, неодноразово змінюючи свою позицію щодо умов припинення вогню та потенційних територіальних поступок України. Факти свідчать про зростання готовності Вашингтона просувати врегулювання, яке суперечить «давнім європейським уподобанням».

Тим часом, військова допомога США Україні різко скоротилася з січня 2025 року, залишивши на плечах європейських країн та окремих партнерів основний тягар. Липнева зупинка поставок ракетних систем Patriot, високоточної артилерії та ракет Hellfire підкреслила нездатність Європи заповнити прогалину, зазначають автори та нагадують, що у відповідь союзники створили механізм Переліку пріоритетних вимог України (PURL), за яким європейські країни та Канада фінансують закупівлю систем озброєння американського виробництва для України. Європейські країни відреагували створенням гнучких коаліцій лідерства, збільшенням витрат на оборону та наданням Україні засобів для підтримки її військових зусиль. Проте залишаються сумніви щодо того, чи достатньо цих зусиль, щоб компенсувати ерозію Pax Americana.

«Загалом, підхід Вашингтона до європейської безпеки стає дедалі умовнішим. Адміністрація Трампа розмила межу між безпекою та економічною політикою, більш чітко пов'язавши доступ до американської безпекової парасольки з узгодженням своїх економічних інтересів… Приблизно від половини до двох третин респондентів у окремих європейських країнах та Канаді стверджують, що США стали менш надійним членом НАТО», - йдеться у доповіді.

У ній зазначається, що зміна сигналів Вашингтона змусила Європу перейти в режим реагування. Усвідомлюючи свою постійну залежність від США у стримуванні та підтримці України, європейські лідери довго утримувалися від відкритої критики політики США. Натомість вони дотримувалися подвійної стратегії: прагнули підтримувати Вашингтон у політиці майже будь-якою ціною, водночас обережно готуючись до більшої автономії. Проявилась стратегічна слабкість Європи: сильна залежність від лідерства США та відсутність узгодженого, незалежного бачення управління Росією та формування міцного миру в Україні.

Автори нагадують, що в грудні члени ЄС не змогли досягти консенсусу щодо використання заморожених російських активів для України, погодившись натомість на менш амбітний кредит у розмірі 90 мільярдів євро. Хоча цей компроміс запобіг фінансовому колапсу України та дозволив Києву підтримувати свої військові зусилля, він підкреслив межі колективної рішучості Європи перед російським залякуванням.

«Епоха, коли Європа могла покладатися на США як беззаперечного гаранта безпеки, закінчилася. Європейські лідери повинні прийняти цю реальність і діяти відповідно», - резюмують автори. Вони наголошують на необхідності постійної та рішучої дипломатичної взаємодії, аби забезпечити, щоб будь-яке врегулювання між Україною та Росією міцно ґрунтувалося на цих принципах міжнародного права; надійні, юридично зобов'язуючі гарантії безпеки будуть необхідними для стримування поновлення російської агресії після потенційного припинення вогню. Водночас члени ЄС повинні будуть виділити значний політичний та економічний капітал, щоб Україна могла швидко виконати вимоги для вступу до ЄС, закріпивши свою безпеку в рамках європейського правового та інституційного порядку. Європейські уряди повинні одночасно посилювати цивільну готовність та розробляти скоординовані заходи для виявлення, протидії та проактивного стримування посилення гібридної кампанії Росії.

Мюнхенська безпекова конференція пройде 13-15 лютого. Українську делегацію на ній, як очікується, очолить Президент Володимир Зеленський.

Перше фото: MSC