Як зігрівалися в англійських замках у часи Тюдорів, коли були сильні морози

У 1564 році на її льоду палили багаття, смажили м'ясо й навіть танцювали. За легендами, королева Єлизавета I стріляла з лука просто на замерзлій річці, а Генріх VIII катався нею на санях. Та за видовищністю стояла жорстка реальність: неврожаї, голод і смерті від холоду – інколи навіть улітку. Саме ці умови змусили людей шукати нові способи зберегти тепло. І деякі з них виявилися напрочуд ефективними. Про це пише BBC.

Як зігрівалися в Англії у 16 столітті – періоді найбільших морозів?

Замок, який "працює" з сонцем

Один із найкращих прикладів – маєток Гардвік-Голл у графстві Дербішир. Його збудували наприкінці XVI століття в часи, коли холод досяг піка. Архітектура будівлі була продумана так, щоб максимально зберігати тепло – без жодних батарей чи кондиціонерів.

Поруч стоять одразу два маєтки: старий – масивний, нерівний, перебудований багато разів, і новий – світлий, симетричний, із величезними вікнами.

Сучасники жартували, що в ньому "більше вікон, ніж стін". І це не випадково.

Власниця замку, графиня Елізабет Шрусбері (Бесс), мала достатньо грошей, щоб експериментувати. Вона, ймовірно, спершу планувала розширити масивну "стару" будівлю Гардвіка, але потім передумала і почала будувати нову.

Деякі дослідники вважають, що після смерті чоловіка й отримання значних статків вона свідомо взялася за проєкт теплого й комфортного дому – такого, який дозволив би спокійно пережити холодні роки Малого льодовикового періоду.

Новий Гардвік-Голл майже ідеально зорієнтований по лінії північ – південь. Це дозволяло "ловити" максимум сонячного світла протягом дня. Вранці господиня перебувала в довгій галереї, що виходила на схід. Удень і ввечері – в кімнатах із південно-західного боку.

А кухні розмістили на північному заході – там прохолодніше, і це допомагало зберігати продукти.

Замок Гардвік-Голл у Дербіширі / Фото Alamy

Секрет тепла – не лише в сонці. Частина північних вікон у замку – фальшиві: ззовні вони видаються справжніми, але зсередини заблоковані. Так зменшували втрати тепла.

Каміни розташували не біля зовнішніх стін, а всередині будівлі – щоб тепло не "тікало" назовні.

Центральна стіна завтовшки понад 1,3 метра працювала як акумулятор: камінь і цегла накопичували тепло від вогню й повільно віддавали його протягом багатьох годин.

Дослідження показали: взимку всередині Гардвіка могло бути на 10 градусів тепліше, ніж надворі. Для порівняння, в більшості тодішніх маєтків різниця становила лише 2 – 3 градуси.

Додайте до цього гобелени на стінах, важкі завіси на вікнах і навколо ліжок, багатошаровий одяг з оксамиту й хутра – і отримаєте справді продуману систему тепла.

Уроки з XVI століття для XXI

Архітектура єлизаветинської доби й сьогодні може багато чого підказати. Будинки, спроєктовані з урахуванням руху сонця, напрямку вітру та зміни пір року, потребують значно менше енергії для обігріву й охолодження.

Натомість сучасні скляні хмарочоси часто працюють всупереч клімату: взимку вони швидко втрачають тепло, а влітку перетворюються на справжні теплиці, змушуючи витрачати дедалі більше енергії.

Архітектура має співпрацювати з природою, а не боротися з нею – саме так мислили творці Гардвік-Голлу. Тому їхні ідеї знову стають актуальними в добу кліматичних змін.

Як наші предки зігрівалися взимку?

Sky History називає ще кілька способів, якими наші предки боролися з холодом.

Римське "центральне опалення"

Заможні римляни користувалися гіпокаустом – системою підігріву підлоги. Гаряче повітря від печі проходило під будинком і між стінами. Це було ефективно, але дуже витратно й доступно лише багатим.

Вугілля у вікторіанську епоху

У XIX столітті Британія буквально жила на вугіллі. Ним топили каміни, підігрівали воду і цілі маєтки. Деякі палаци спалювали десятки тонн вугілля щодня.

"Зимова сплячка" для бідних

У холодні зими бідні селяни в Європі просто спали. Родини годинами лежали в ліжку, притискаючись одне до одного, щоб зберегти тепло й менше їсти. Подекуди люди навіть спали разом із худобою.

Величезні каміни

У замках і великих будинках каміни були гігантськими – настільки, що в них можна було смажити цілу тварину. Камін був у кожній кімнаті, а кількість камінів навіть оподатковували.

Переносні жаровні

У тюдорівські часи використовували металеві жаровні з вугіллям, які ставили посеред кімнати. Вони гріли, але часто спричиняли пожежі – через них згоріли навіть королівські палаци.

Грілки для ліжка

Перед сном у ліжко клали металеву посудину з гарячим вугіллям, щоб прогріти постіль. Це було зручно, але небезпечно через вогонь і чадні гази.

Тканини замість утеплення

У холодних замках стіни завішували гобеленами, а ліжка – важкими шторами. Тканина затримувала протяги й допомагала зберігати тепло, особливо вночі.

Як фіни роблять теплу підлогу без електрики та труб

Фінський метод утеплення підлогине передбачає підігріву. Його суть – не випускати тепло з дому вниз, у ґрунт і фундамент.

Завдяки цьому підлога залишається теплою сама по собі, працюючи як термос.

Підлогу роблять багатошаровою:

• встановлюють дерев'яні лаги;
• між ними кладуть товстий шар кам'яної вати у два шари без щілин;
• залишають вентиляційний зазор для захисту від вологи;
• зверху монтують міцні вологостійкі плити під фінішне покриття.

Як наслідок – підлога тепла без електрики й труб, менші втрати тепла в усьому будинку, нічому ламатися, комфорт не залежить від відключень світла.