OPLAN DEU 2029. Що буде насправді?

Примітка редакції. Побажання муніципалітетів зрозумілі, але надворі зовсім не мирні часи. Подивимось, як Берлін пояснить це деяким тугодумам.

Допомога Бундесверу в разі катастроф і надзвичайних ситуацій регулюється статтею 35 Основного закону. Усі федеральні та земельні органи зобов’язані надавати взаємну допомогу, включно з Бундесвером.

Для того щоб залучити армію, завжди потрібен запит іншого органу влади. Бундесвер використовує лише наявний персонал і техніку, без спеціального оснащення чи підготовки, за умови, що це не заважає виконанню його основної місії.

Орган, що звернувся по допомогу, несе загальну відповідальність і згодом відшкодовує витрати. Вартість такої допомоги суттєво варіюється — від кількох тисяч євро до понад одного мільйона, залежно від того, чи оголошують залучення навчальним заходом і виставляють рахунок лише за матеріали, чи стягують повні експлуатаційні витрати.

У 2024 році Бундесвер запросив загалом 2 203 006,50 євро компенсації від десяти німецьких земель за надану адміністративну допомогу. Сума виглядає помірною, але ілюструє принцип: цивільні органи влади оплачують підтримку з боку Бундесверу. Для масштабніших операцій у межах «Operations Plan Germany» витрати були б значно вищими.

Федеральний закон про надання послуг дозволяє федерації закуповувати послуги в натуральній формі та вимагати надання послуг від фізичних і юридичних осіб у разі оборони й підготовки до неї. Урядові постанови визначають суб’єктів і процедури.

Закон передбачає компенсаційні механізми, однак залишається відкритим питання, чи і в якій формі муніципалітети отримають відшкодування за необхідні підготовчі заходи. Конфлікт щодо розподілу витрат може поставити під загрозу весь процес оборонного планування.

Показово, що політики урочисто затверджують спеціальний фонд у 500 млрд євро для інфраструктури й оборони, але під час реалізації перекладають витрати «вниз». Муніципалітети, які й так хронічно недофінансовані, очікують, що вони фінансуватимуть додаткові мільйони на паливні склади, укриття та іншу оборонну інфраструктуру зі спустошених бюджетів.

На кону — політична довіра. Федеральна міністерка внутрішніх справ і міністр оборони неодноразово наголошували на необхідності тісної співпраці всіх рівнів влади та інтеграції військової і цивільної оборони. Якщо ж питання фінансування залишиться нерозв'язаним і буде перекладене на місцевий рівень, це може призвести до значних затримок і нерівномірної реалізації заходів у фінансово слабких і сильних регіонах.

Місцева влада опиняється перед дилемою — інвестувати в оборонну інфраструктуру, коли школи руйнуються, дороги занепадають, а інвестиційний дефіцит становить 215 млрд євро. Питання політичних пріоритетів перетворюється на питання реальної спроможності діяти. Якщо підвищуватимуться місцеві податки або ігноруватимуться інші важливі напрями, у підсумку платитимуть громадяни.

Експерти закликають до ясності у фінансуванні. Фонд Бертельсмана попереджає, що за нинішньої фінансової ситуації муніципалітети не здатні самостійно залучити необхідні кошти для трансформації та інфраструктури. Спеціальний фонд для інфраструктури і кліматичної нейтральності також лише частково покриє ці потреби, тому необхідні додаткові довгострокові фінансові рішення.

Рамкові настанови комплексної оборони, ухвалені федеральним урядом у 2024 році, описують необхідні заходи та структури для забезпечення незалежності і суверенітету Німеччини у кризових і конфліктних ситуаціях. У межах комплексної оборони цивільна оборона суттєво посилюється, зокрема для забезпечення цивільної та логістичної підтримки збройних сил.

Для захисту критичної інфраструктури федеральний уряд ухвалив відповідний закон. Він уперше створює єдину загальнонаціональну рамку фізичного захисту життєво важливих об’єктів. Відповідальні компанії та лікарні зобов’язані розробляти жорсткіші концепції безпеки та плани надзвичайних ситуацій.

Витрати спочатку здійснюють самі компанії й установи, хоча дедалі гучніше лунають заклики до державного співфінансування. Німецькі землі закликали федеральний уряд інвестувати 10 млрд євро у захист населення від катастроф і криз упродовж наступних десяти років додатково до власних вкладень земель. Це демонструє, що питання адекватного фінансування захисних заходів активно обговорюється й на інших рівнях.

Оперативний план Німеччини передбачає готовність до війни і здатність підтримувати операції до 2029 року. Планування розпочалося у березні 2025-го і повинно бути завершене восени 2025-го. Третій етап, який мають намір завершити навесні 2026 року, визначатиме практичну реалізацію заходів безпеки. Без розв'язання фінансового питання цей амбітний графік ризикує зірватися.

Муніципалітети не зможуть здійснити необхідні інвестиції у паливні сховища, захисну інфраструктуру, транспортні маршрути та інші послуги підтримки, якщо залишатиметься невизначеним, чи і якою мірою вони одержать федеральне фінансування. Німецька асоціація сільських районів уже оголосила про намір оскаржити загальні твердження щодо розподілу витрат у правовому порядку.

Представники Бундесверу вже відвідували місцевих посадовців і закликали їх готуватися до загрози війни на території Німеччини. Однак така підготовка можлива лише за умови надання необхідних фінансових ресурсів. Федеральний уряд має швидко знайти рішення, яке врахує реалії на місцях і дасть змогу рівномірно реалізувати оборонні заходи по всій країні.

Можливі кілька підходів до розв'язання фінансового конфлікту. По-перше, федерація могла б створити окремий спеціальний фонд для реалізації «Operations Plan Germany», з якого фінансувалися б необхідні муніципальні інвестиції. Це повторило б підхід зі спеціальним фондом Бундесверу і чітко підкреслило б оборонну значущість заходів.

По-друге, можливе укладення обов’язкової угоди між федерацією, землями та муніципалітетами з чітким визначенням, які заходи і в якому обсязі фінансує федерація. Перегляд або уточнення угоди 1997 року щодо цивільного планування надзвичайних ситуацій могло б стати одним із варіантів — за умови належного бюджетного забезпечення.

По-третє, може бути розширений принцип змішаного фінансування, коли федерація бере на себе базову частку, а землі й громади — додаткову. Водночас потрібно гарантувати, що фінансово слабкі муніципалітети не будуть дискриміновані і що по всій країні будуть досягнуті єдині стандарти оборонної спроможності.

По-четверте, можливе ширше залучення приватних акторів — наприклад, через державно-приватні партнерства для окремих інфраструктурних проєктів. Однак це несе ризик переходу критичної оборонної інфраструктури у приватні руки і послаблення державного контролю.

Вкрай важливо, щоб федеральний уряд усвідомив нагальність фінансового питання і діяв швидко. Безпекова ситуація у Європі вимагає, щоб Німеччина надійно виконувала свою роль хабу НАТО. Це можливо лише за умови, що всі рівні влади матимуть фінансові можливості зробити свій внесок у загальну оборону.

Альтернативою стане оборонне планування на папері, яке зазнає провалу на практиці через реалії на місцевому рівні.