Путін може отримати від США те, що хоче, – інтерв'ю генерала Раяна про кінець війни та пастку для України

Дональд Трамп, прагнучи швидко завершити російсько-українську війну, може погодитись на умови Росії. Це стане тиском на Київ, який не готовий іти на деякі поступки. Крім цього, можливе тимчасове перемир'я, а не сталий мир, може обернутись на пастку з боку Кремля.

Генерал-майор армії Австралії у відставці Мік Раян в інтерв'ю 24 Каналу розповів, чому важливо правильно завершити бойові дії, адже в іншому випадку – під загрозою опиняться Європа і Тайвань. Він також розповів про найгірший сценарій для України без підтримки Європи. Деталі – читайте далі у матеріалі.

Як США можуть співпрацювати з Путіним і тиснути на Україну?

Чи може Білий дім реально тиснути на Україну, змушуючи її погодитися на угоду, яка може виявитися ненадійною, зате політично вигідною для Москви? І якщо так, то кому насправді вигідна така угода?

На жаль, нинішня адміністрація США виявилася готовою співпрацювати з Путіним і його режимом, аби дати йому те, чого він прагне від цієї війни – те, чого він не повинен отримати. Тобто Путін працює з адміністрацією Трампа та її представниками, щоб здобути те, чого не здатен отримати на полі бою в Україні.

Я думаю, американці вірять, що можуть (змусити Україну підписати угоду, вигідну Росії, – 24 Канал). США здатні призупинити передачу розвідданих і зупинити продаж зброї, яку європейці купують для України. Однак чи буде це популярним серед прихильників Трампа з руху MAGA? Адже навіть вони не надто підтримують Росію. До того ж підтримка України серед американців залишається високою.

Зверніть увагу! Володимир Зеленський заявив, що США хочуть завершити війну до початку літа цього року. Для цього Вашингтон активно просуває графік етапів і домовленостей. Водночас Україна не готова іти на поступки щодо питання власного суверенітету.

Трамп вважає, ніби зможе чинити тиск на Україну. Однак я сумніваюся, що народ України, її уряд і військові піддадуться на тиск, який змусив би їх віддати території, за які Росії навіть не довелося воювати. Це поставило б Москву в значно вигіднішу позицію для відновлення війни за кілька років.

Повне інтерв'ю з Міком Раяном: дивіться відео

Чим небезпечна угода про припинення вогню?

Ви також описали можливе припинення вогню як тимчасову паузу, а не мир. Але хіба така пауза не може бути небезпечнішою, ніж продовження війни? Багато аналітиків в Україні вважають, що вона не буде на користь Україні.

Українські аналітики мають рацію. Вони розуміють Росію краще, ніж будь-хто у Вашингтоні. Хоча народ України прагне миру більше, ніж будь-хто у світі, Росія прагне підкорити Україну більше, ніж будь-хто інший.

І будь-яка мирна угода чи перемир'я, найімовірніше, будуть порушені Путіним і Росією – так само як вони порушували всі мирні угоди XX століття, учасниками яких були.

Чи існують в історії приклади, коли заморожений конфлікт справді приводив до тривалого миру, а не лише ставав паузою, що підготувала ґрунт для наступної війни?

Хтось може навести як приклад Корею, але там не було мирної угоди – лише перемир'я. Обидві сторони домовилися не воювати одна з одною. Я не впевнений, що це вдалий приклад, адже контекст, культура та ціла низка інших чинників там принципово відрізняються.

На жаль, історія показує, що навіть там, де настає тимчасовий мир, ситуація зазвичай не залишається стабільною, а з часом переглядається під впливом ходу історії та суспільних настроїв.

Цікаво! Нещодавно голова постійної Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер повідомив, що якщо в Україні настане режим тиші, Кремль отримає можливість без перешкод нарощувати військовий потенціал, що стане загрозою для НАТО.

Так само між Першою та Другою світовими війнами ми бачили, як у Німеччині та Японії поступово визрівало прагнення реваншу й "вирішення" давніх проблем. Саме так, імовірно, поводитиметься Росія після будь-якої мирної угоди.

На вашу думку, яку ціну Європа заплатить за безпеку, стабільність і політичний вплив, якщо залишить Україну сам на сам із Росією?

Найгірше, що може статися, – Росія захопить всю Україну. Український народ і військові мали б багато що сказати щодо цього. Але якщо Росія усвідомить, що не може перемогти в Україні, вона може спробувати здобути перемогу в іншому місці – наприклад, у країнах Балтії чи Скандинавії. Росія вже показала, що здатна на диверсії та підривну діяльність по всій Європі протягом останніх років.

Європа веде війну на різних фронтах. Хоча в Україні немає європейських військ, Європа робить багато для стримування Росії. Проте доведеться робити значно більше, щоб Україна перемогла та щоб Європа змогла запобігти подальшій агресії з боку Росії.

За чим пильно слідкує Китай у війні Росії з Україною?

Ви часто ставите Україну та Тайвань в одну стратегічну рамку. Чому ви вважаєте їх пов'язаними з погляду глобальної безпеки?

Україна і Тайвань – молоді, але життєздатні та успішні демократії, і кожна з них має свою цінність. Обидві межують із великими агресивними авторитарними режимами, яким не вигідно мати на кордонах маленькі демократії, які показують їхнім власним громадянам, як вона виглядає.

Тому Україна і Тайвань є маяками свободи для людей у Росії та Китаї – і саме цього авторитарні режими прагнуть уникнути.

Якщо Пекін уважно стежить за Україною, який, на вашу думку, головний урок Китай отримує з цієї війни?

Їх багато, але, думаю, найважливіше – це воля народу України протистояти армії, інформаційній війні, терору, економічному тиску та агресії, які Росія застосовувала протягом останніх 11 – 12 років.

Китай замислюється, чи вчинять так само тайванці. Пекін сподівається, що ні, але, найімовірніше, так і буде.

Виробництво російських ракет дуже залежить від китайських компонентів. Чи перетворює це війну Росії та України на ширше протистояння Китаю і Заходу? І коли Європі слід перестати бачити Пекін лише як торгового партнера?

Китай веде війну із Заходом з часу вступу до Світової організації торгівлі у 2001 році, щороку крадучи сотні мільярдів доларів інтелектуальної власності в межах ідеологічної конкуренції. З початку війни Китай купує російську енергію, постачає товари подвійного призначення, а також верстати й інженерів для оптимізації виробництва російських боєприпасів і дронів.

Хочуть вони цього чи ні, але вони – учасники цієї війни. НАТО називає їх найбільшим посередником військових зусиль Росії, і я вважаю, що майбутні історики розглядатимуть підтримку Китаю як ключовий фактор, що дозволив Росії продовжувати війну проти України.

Чи можуть росіяни замінити танки на штучний інтелект?

Деякі аналітики вважають, що Росія, завершивши цю війну, почне підготовку до наступної, де домінуватимуть дрони, а не танки й артилерія. Чи думаєте ви, що наступна велика війна буде більше повітряною, ніж наземною?

Залежить від того, де буде війна. Якщо у Східній Європі, там усе одно буде багато наземних і повітряних боїв. Якщо біля Середземного моря або в Тихому океані, там буде більше прибережної та морської війни.

Росіяни багато дізналися про сучасну війну. Вони вдосконалили організаційну структуру, але найближчим часом не відмовляться від танків і артилерії.

У них просто буде інший баланс між традиційними видами зброї та новими, такими як дрони, а також використанням штучного інтелекту.

Чи може штучний інтелект зробити війну швидшою не лише на рівні секунд і хвилин, а й у тому, як розгортаються кампанії та ухвалюються політичні рішення?

Так, він допомагає командирам приймати рішення швидше. Він дозволяє ухвалювати якісніші рішення, коли вони втомлені, мокрі, голодні та перебувають у полі місяцями. На стратегічному рівні він, безумовно, допомагає продумати безліч варіантів і стратегій.

Однак, зрештою, не хотілося б, щоб штучний інтелект прискорював прийняття рішень на політичному рівні, адже саме політики в кінцевому підсумку заводять нас у війну і виводять з неї.

Ми хочемо, щоб вони використовували людське мислення та емпатію при ухваленні таких рішень. Адже штучний інтелект не має емпатії, емоцій і не враховує людську ціну великих рішень щодо війни.

У російських ударних дронах українські військові виявили американські та німецькі деталі. Якщо глобальні ланцюги постачання такі відкриті, чи можуть санкції встигати за швидкістю сучасної війни, чи вони завжди на крок позаду?

Санкції завжди залишатимуться інструментом війни, адже війна – це не лише бойові дії, а й суспільний вимір, розвідка, економіка та інформаційна сфера. Тому економічні заходи завжди будуть ключовою частиною будь-якого конфлікту. Вони не завжди ефективні, і завжди знайдуться люди та контрабандні мережі, які, незалежно від етики, охоче продаватимуть ворогу зброю й складники.

Саме це і сталося в цій війні, попри титанічні зусилля американських та європейських урядів у боротьбі з цим. Потрібно розуміти, що економічні санкції не виграють війну, але вони, безумовно, допомагають військовим аспектам конфлікту.