Путін шантажем вимагає від Трампа капітуляції України

Росія, незважаючи на очевидне небажання Путіна сваритися із Дональдом Трампом і в діалозі з чинною американською адміністрацією, не вбачає жодного реального прогресу.

Міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров закликав росіян не захоплюватися американським президентом Дональм Трампом і розраховувати, що той поставить на місце Україну та європейців і примусить Київ погодитися із російськими вимогами.

Лавров підкреслив, що відбулися вже два раунди перемовин в Абу-Дабі. І хотілося б, щоб війна завершилася, однак росіяни ще далеко не там. Це не перша заява російського чиновника, в якій підкреслюється розчарування Кремля тими діями, які застосовує американська сторона після Анкорідж.

І у провідній російській діловій газеті "Ведомості" з посиланням на анонімного учасника перемовин в Абу-Дабі також підкреслюється, що Росія вважає, що Сполучені Штати не виконують тих обіцянок і зобов’язань, які взяли на себе під час зустрічі президентів Сполучених Штатів та Росії.

Джерело, а це може бути також представник російського зовнішньо-політичного відомства, вважає, що у Анкорідже Путін був готовий піти на поступки навіть по територіальних питаннях. Звичайно, не ставлячи під сумнів необхідність контролю Російською Федерацією над всією Донецькою областю.

Навіть можна було досягти компроміс по чисельності Збройних сил України. Однак умовою Росія, звичайно ж, ставила очищення Донецької області від українських військ, а також економічне співробітництво із Сполученими Штатами.

У Москві говорять, що це взагалі була обов’язкова умова припинення російсько-української війни, що, звичайно, досить промовисто ілюструє занепокоєність Путіна економічною ситуацією власної країни. Тому що виникає питання, яке відношення до завершення війни на російсько-українському фронті мають економічні взаємини між Москвою і Вашингтоном.

Однак з того часу Росія так і не побачила від Сполучених Штатів жодних доказів того, що Вашингтон готовий йти назустріч Москви. Україна не погоджується з виведенням військ з території Донецької і Луганської областей, а Сполучені Штати послідовно витісняють Росію з енергетичних ринків і запроваджують проти неї економічні санкції.

Таким чином, можна вважати, що Росія, незважаючи на очевидне небажання Путіна сваритися із Дональдом Трампом і в діалозі з чинною американською адміністрацією, не вбачає жодного реального прогресу. Про це і говорить Лавров.

І це до певної міри віддзеркалює кілька тенденцій відразу. Перше, що Путін починає усвідомлювати, що за допомогою Трампа йому не вдасться добитися ані капітуляції України, ані того, що європейці перестануть допомагати нашій країні у її опорі Російській Федерації.

Друга – це те, що українська оборона призводить з часом до того, що російська економіка дійсно починає знаходитися на межі виживання. Саме тому російському президентові так потрібно так зване всеохоплююче економічне партнерство із Сполученими Штатами.

Адже це економічне партнерство має передбачати скасування санкцій проти Російської Федерації, її повернення на енергетичні ринки, насамперед на енергетичний ринок країн Європи, а також можливість збереження російських активів, зараз заморожених в Європейському Союзі, і передачу їх Російській Федерації.

По-третє, те, що Путін використовує перемовини між Росією і Україною виключно як інструмент шантажу як української сторони, так і Сполучених Штатів, але не сподівається на те, що ці перемовини можуть призвести до якихось конкретних результатів.

Коли міністр закордонних справ Російської Федерації говорить про те, що навряд чи цей процес швидко призведе до якогось реального результату, він насамперед має на увазі те, що перемовини навряд чи позначаться на передвиборчих позиціях Дональда Трампа напередодні до виборів до американського Конгресу.

А ми з вами знаємо, наскільки серйозно президент Сполучених Штатів ставиться до таких довиборів, від яких може залежати і його спроможність втілювати у життя власні амбітні плани і навіть можливість знаходитися при владі до 2029 року, якщо демократи встановлять контроль над обома палатами Конгресу.

Так от, якраз головним інструментом шантажу Російської Федерації є демонстрація Трампу того, що Москва не допустить його миротворчих зусиль, що мають завершитися успіхом напередодні довиборів і продемонструвати, що він здатний завершити російсько-українську війну.

А якщо Трамп так зацікавлений в тому, щоб вона дійсно добігла кінця, ми бачимо, що він має тиснути не на Росію, а на Україну і на Європейський Союз. Тобто примушувати Київ погоджуватися із російськими умовами, які за розрахунком Кремля можуть призвести до дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні і полегшити дії російських військ.

А на ці війська Путін продовжує сподіватися. От і зараз військові експерти говорять про розгортання нових російських військ на східному і південному напрямках, що може свідчити про бажання Москви підготуватися до нового вже весняного наступу на українські позиції.

Або ж розгортання цих військ і ресурсів є новим елементом путінського блефу якраз з метою натиснути і на Україну, і на західні країни, підкреслити, що якщо вони швидко не погодяться з його умовами, серед яких територіальні поступки України, її ідеологічне переформатування в сателіт Російської Федерації і скасування санкцій проти Росії, тоді почнеться новий наступ із спробами захопити нові українські території.

Однак на тлі того, що фактично до жодних стратегічно важливих результатів не призвів і нинішній російський наступ, ці елементи блефу Москви насамперед розраховані на одного єдиного глядача, президента Сполучених Штатів.

І сигнали, які тепер за допомогою Лаврова Путін адресують Трампу, насамперед пов’язані із бажанням переконати американського президента більш ефективно примушувати Україну та наших європейських союзників погодитися на шантаж російського президента та його оточення, що підтримує ідею безкінечної війни і дестабілізацію країни і Заходу.

Джерело