Повернувся з полону: родич поховав іншого, що далі?

Історія Назара Далецького, бійця 24-ї ОМБр імені короля Данила, почалася з його зникнення безвісти у вересні 2022 року. Довгий час родина жила з болісним усвідомленням втрати, адже результати ДНК-експертизи підтвердили, що тіло, знайдене на полі бою, належить саме йому. З усіма військовими почестями тіло поховали на місцевому цвинтарі у Великому Дорошеві, а його матері, Наталії Далецькій, та родині виплатили 15 мільйонів гривень державної допомоги за загибель захисника.

Проте надія, хоч і примарна, жевріла в серцях рідних. У липні 2025 року інший звільнений з полону військовий приніс новину, яка перевернула їхній світ: Назар живий і перебуває у російській в'язниці. Ця інформація стала променем світла після довгої темряви, але водночас викликала шок і сумніви щодо попередніх експертиз.

5 лютого 2026 року, під час першого за п'ять місяців обміну полоненими, сталося диво: Назар Далецький повернувся в Україну живим. Це був момент неймовірної радості та водночас гіркого усвідомлення трагічної помилки. Тіло, поховане як Назар, виявилося іншим невідомим воїном, а його родина вже пройшла через всі жахи поховання.

Ця резонансна подія викликала термінову реакцію на всіх рівнях. Заступник міністра МВС Леонід Тимченко особисто поїхав до Харкова, де проводилася перша ДНК-експертиза, щоб розслідувати обставини цієї неприпустимої помилки. За його словами, кримінальне провадження вже відкрите в Харкові, і буде проведено ретельне вивчення всіх матеріалів, включаючи зразки ДНК, відібрані у матері та решток для порівняння.

11 лютого відбулася ексгумація останків невідомого воїна з могили, яка раніше належала "Назару Далецькому". Наталія Далецька не була присутньою на цій процедурі. Оксана Кухар, староста села Великий Дорошів, повідомила, що їй невідомо, хто саме проводитиме новий ДНК-аналіз тіла.

Після повернення Назара з полону виникло також питання щодо повернення державі 15 мільйонів гривень, виплачених родині за його "загибель". Проте Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець та Міністерство оборони України офіційно заявили, що родина Далецького не зобов'язана повертати ці кошти, оскільки правових підстав для цього немає.

Цей випадок став яскравим прикладом того, наскільки складним і трагічним є процес ідентифікації загиблих під час війни, особливо коли задіяні ДНК-експертизи. Помилка у Харкові призвела до поховання невідомого воїна під чужим ім'ям, що додало горя родині та ускладнило й без того болісний процес.

Попри трагічні обставини, головною залишається перемога життя над смертю та повернення українського захисника додому. Робота зі звільнення всіх українців з російської неволі триває, і кожен обмін, кожен повернутий воїн є свідченням незламності духу та самовідданості наших захисників.

«Мені казали, що мені там не потрібно бути і я не ходила», — поділилася Наталія Далецька, мама Назара, про свою відсутність під час ексгумації.

"Ми розуміємо, яка це резонансна й неприпустима подія, адже таких помилок бути не може. Ретельно вивчатимемо цей випадок, підійматимемо всі експертизи, які відбиралися у матері та решток для порівняння, які були передані на поховання", – запевнив заступник міністра МВС Леонід Тимченко, щодо розслідування інциденту.

Незважаючи на складність і біль, ця історія підкреслює важливість точної ідентифікації та постійної боротьби за кожного українського воїна. Вона залишається емоційним нагадуванням про те, що за кожною статистикою стоять людські долі, розбиті горем та осяяні надією.